Acts of the Apostles 4

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And as they were speaking to the people, the priests, and the officer of the temple, and the Sadducees, came upon them,	1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,
2 Being grieved that they taught the people, and preached in Jesus the resurrection from the dead:	2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,
3 And they laid hands upon them, and put them in hold till the next day; for it was now evening.	3 і наклали на них руки та й кинули їх у в’язницю аж до ранку, бо вже був вечір.
4 But many of them who had heard the word, believed; and the number of the men was made five thousand.	4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків — було яких 5 000.
5 And it came to pass on the morrow, that their princes, and ancients, and scribes, were gathered together in Jerusalem;	5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,
6 And Annas the high priest, and Caiphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest.	6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.
7 And setting them in the midst, they asked: By what power, or by what name, have you done this?	7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?»
8 Then Peter, filled with the Holy Ghost, said to them: Ye princes of the people, and ancients, hear:	8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!
9 If we this day are examined concerning the good deed done to the infirm man, by what means he hath been made whole:	9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,
10 Be it known to you all, and to all the people of Israel, that by the name of our Lord Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, whom God hath raised from the dead, even by him this man standeth here before you whole.	10 то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, — ним цей стоїть здоровий перед вами.
11 This is the stone which was rejected by you the builders, which is become the head of the corner.	11 Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.
12 Neither is there salvation in any other. For there is no other name under heaven given to men, whereby we must be saved.	12 І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»
13 Now seeing the constancy of Peter and of John, understanding that they were illiterate and ignorant men, they wondered; and they knew them that they had been with Jesus.	13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;
14 Seeing the man also who had been healed standing with them, they could say nothing against it.	14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.
15 But they commanded them to go aside out of the council; and they conferred among themselves,	15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:
16 Saying: What shall we do to these men? for indeed a known miracle hath been done by them, to all the inhabitants of Jerusalem: it is manifest, and we cannot deny it.	16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.
17 But that it may be no farther spread among the people, let us threaten them that they speak no more in this name to any man.	17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім’я нікому з людей.»
18 And calling them, they charged them not to speak at all, nor teach in the name of Jesus.	18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.
19 But Peter and John answering, said to them: If it be just in the sight of God, to hear you rather than God, judge ye.	19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, — розсудіть!
20 For we cannot but speak the things which we have seen and heard.	20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»
21 But they threatening, sent them away, not finding how they might punish them, because of the people; for all men glorified what had been done, in that which had come to pass.	21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.
22 For the man was above forty years old, in whom that miraculous cure had been wrought.	22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
23 And being let go, they came to their own company, and related all that the chief priests and ancients had said to them.	23 А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.
24 Who having heard it, with one accord lifted up their voice to God, and said: Lord, thou art he that didst make heaven and earth, the sea, and all things that are in them.	24 Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.
25 Who, by the Holy Ghost, by the mouth of our father David, thy servant, hast said: Why did the Gentiles rage, and the people meditate vain things?	25 Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?
26 The kings of the earth stood up, and the princes assembled together against the Lord and his Christ.	26 Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.
27 For of a truth there assembled together in this city against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles and the people of Israel,	27 Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,
28 To do what thy hand and thy counsel decreed to be done.	28 зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.
29 And now, Lord, behold their threatenings, and grant unto thy servants, that with all confidence they may speak thy word,	29 І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.
30 By stretching forth thy hand to cures, and signs, and wonders to be done by the name of thy holy Son Jesus.	30 Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»
31 And when they had prayed, the place was moved wherein they were assembled; and they were all filled with the Holy Ghost, and they spoke the word of God with confidence.	31 А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
32 And the multitude of believers had but one heart and one soul: neither did any one say that aught of the things which he possessed, was his own; but all things were common unto them.	32 Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.
33 And with great power did the apostles give testimony of the resurrection of Jesus Christ our Lord; and great grace was in them all.	33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.
34 For neither was there any one needy among them. For as many as were owners of lands or houses, sold them, and brought the price of the things they sold,	34 Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане
35 And laid it down before the feet of the apostles. And distribution was made to every one, according as he had need.	35 та й клали в ноги апостолів, — і роздавалось це кожному за його потребою.
36 And Joseph, who, by the apostles, was surnamed Barnabas, (which is, by interpretation, The son of consolation,) a Levite, a Cyprian born,	36 А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,
37 Having land, sold it, and brought the price, and laid it at the feet of the apostles.	37 мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.