Matthew 13

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 The same day Jesus going out of the house, sat by the sea side.	1 Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
2 And great multitudes were gathered unto him, so that he went up into a boat and sat: and all the multitude stood on the shore.	2 І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.
3 And he spoke to them many things in parables, saying: Behold the sower went forth to sow.	3 Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти.
4 And whilst he soweth some fell by the way side, and the birds of the air came and ate them up.	4 І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.
5 And other some fell upon stony ground, where they had not much earth: and they sprung up immediately, because they had no deepness of earth.	5 Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.
6 And when the sun was up they were scorched: and because they had not root, they withered away.	6 Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.
7 And others fell among thorns: and the thorns grew up and choked them.	7 Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,
8 And others fell upon good ground: and they brought forth fruit, some an hundredfold, some sixtyfold, and some thirtyfold.	8 Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
9 He that hath ears to hear, let him hear.	9 Хто має вуха, нехай слухає.»
10 And his disciples came and said to him: Why speakest thou to them in parables?	10 І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?»
11 Who answered and said to them: Because to you it is given to know the mysteries of the kingdom of heaven: but to them it is not given.	11 А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
12 For he that hath, to him shall be given, and he shall abound: but he that hath not, from him shall be taken away that also which he hath.	12 Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
13 Therefore do I speak to them in parables: because seeing they see not, and hearing they hear not, neither do they understand.	13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
14 And the prophecy of Isaias is fulfilled in them, who saith: By hearing you shall hear, and shall not understand: and seeing you shall see, and shall not perceive.	14 На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —
15 For the heart of this people is grown gross, and with their ears they have been dull of hearing, and their eyes they have shut: lest at any time they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and be converted, and I should heal them.	15 бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, — щоб я зцілив їх.
16 But blessed are your eyes, because they see, and your ears, because they hear.	16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.
17 For, amen, I say to you, many prophets and just men have desired to see the things that you see, and have not seen them, and to hear the things that you hear and have not heard them.	17 Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18 Hear you therefore the parable of the sower.	18 Слухайте, отже, притчу про сіяча.
19 When any one heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, there cometh the wicked one, and catcheth away that which was sown in his heart: this is he that received the seed by the way side.	19 До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
20 And he that received the seed upon stony ground, is he that heareth the word, and immediately receiveth it with joy.	20 А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,
21 Yet hath he not root in himself, but is only for a time: and when there ariseth tribulation and persecution because of the word, he is presently scandalized.	21 але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.
22 And he that received the seed among thorns, is he that heareth the word, and the care of this world and the deceitfulness of riches choketh up the word, and he becometh fruitless.	22 А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
23 But he that received the seed upon good ground, is he that heareth the word, and understandeth, and beareth fruit, and yieldeth the one an hundredfold, and another sixty, and another thirty.	23 Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.»
24 Another parable he proposed to them, saying: The kingdom of heaven is likened to a man that sowed good seeds in his field.	24 Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
25 But while men were asleep, his enemy came and oversowed cockle among the wheat and went his way.	25 Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
26 And when the blade was sprung up, and had brought forth fruit, then appeared also the cockle.	26 Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
27 And the servants of the goodman of the house coming said to him: Sir, didst thou not sow good seed in thy field? whence then hath it cockle?	27 Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 And he said to them: An enemy hath done this. And the servants said to him: Wilt thou that we go and gather it up?	28 Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
29 And he said: No, lest perhaps gathering up the cockle, you root up the wheat also together with it.	29 Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
30 Suffer both to grow until the harvest, and in the time of the harvest I will say to the reapers: Gather up first the cockle, and bind it into bundles to burn, but the wheat gather ye into my barn.	30 Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.»
31 Another parable he proposed unto them, saying: The kingdom of heaven is like to a grain of mustard seed, which a man took and sowed in his field.	31 Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
32 Which is the least indeed of all seeds; but when it is grown up, it is greater than all herbs, and becometh a tree, so that the birds of the air come, and dwell in the branches thereof.	32 Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.»
33 Another parable he spoke to them: The kingdom of heaven is like to leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, until the whole was leavened.	33 Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.» —
34 All these things Jesus spoke in parables to the multitudes: and without parables he did not speak to them.	34 щоб збулося сказане пророком: «Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.»
35 That it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying: I will open my mouth in parables, I will utter things hidden from the foundation of the world.
36 Then having sent away the multitudes, he came into the house, and his disciples came to him, saying: Expound to us the parable of the cockle of the field.	36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.»
37 Who made answer and said to them: He that soweth the good seed, is the Son of man.	37 А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;
38 And the field, is the world. And the good seed are the children of the kingdom. And the cockle, are the children of the wicked one.	38 поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;
39 And the enemy that sowed them, is the devil. But the harvest is the end of the world. And the reapers are the angels.	39 ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.
40 Even as cockle therefore is gathered up, and burnt with fire: so shall it be at the end of the world.	40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:
41 The Son of man shall send his angels, and they shall gather out of his kingdom all scandals, and them that work iniquity.	41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
42 And shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
43 Then shall the just shine as the sun, in the kingdom of their Father. He that hath ears to hear, let him hear.	43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
44 The kingdom of heaven is like unto a treasure hidden in a field. Which a man having found, hid it, and for joy thereof goeth, and selleth all that he hath, and buyeth that field.	44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
45 Again the kingdom of heaven is like to a merchant seeking good pearls.	45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.
46 Who when he had found one pearl of great price, went his way, and sold all that he had, and bought it.	46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
47 Again the kingdom of heaven is like to a net cast into the sea, and gathering together of all kind of fishes.	47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.
48 Which, when it was filled, they drew out, and sitting by the shore, they chose out the good into vessels, but the bad they cast forth.	48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
49 So shall it be at the end of the world. The angels shall go out, and shall separate the wicked from among the just.	49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і
50 And shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
51 Have ye understood all these things? They say to him: Yes.	51 Чи ви це все зрозуміли?» — «Так!» — йому відповіли.
52 He said unto them: Therefore every scribe instructed in the kingdom of heaven, is like to a man that is a householder, who bringeth forth out of his treasure new things and old.	52 Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.»
53 And it came to pass: when Jesus had finished these parables, he passed from thence.	53 Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
54 And coming into his own country, he taught them in their synagogues, so that they wondered and said: How came this man by this wisdom and miracles?	54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
55 Is not this the carpenter's son? Is not his mother called Mary, and his brethren James, and Joseph, and Simon, and Jude:	55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56 And his sisters, are they not all with us? Whence therefore hath he all these things?	56 І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?»
57 And they were scandalized in his regard. But Jesus said to them: A prophet is not without honour, save in his own country, and in his own house.	57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.»
58 And he wrought not many miracles there, because of their unbelief.	58 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.