Vangelo secondo Luca 18

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Diceva loro una parabola sulla necessità di pregare sempre, senza stancarsi mai:	1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 «In una città viveva un giudice, che non temeva Dio né aveva riguardo per alcuno.	2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 In quella città c’era anche una vedova, che andava da lui e gli diceva: “Fammi giustizia contro il mio avversario”.	3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!
4 Per un po’ di tempo egli non volle; ma poi disse tra sé: “Anche se non temo Dio e non ho riguardo per alcuno,	4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 dato che questa vedova mi dà tanto fastidio, le farò giustizia perché non venga continuamente a importunarmi”».	5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»
6 E il Signore soggiunse: «Ascoltate ciò che dice il giudice disonesto.	6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 E Dio non farà forse giustizia ai suoi eletti, che gridano giorno e notte verso di lui? Li farà forse aspettare a lungo?	7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них
8 Io vi dico che farà loro giustizia prontamente. Ma il Figlio dell’uomo, quando verrà, troverà la fede sulla terra?».	8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»
9 Disse ancora questa parabola per alcuni che avevano l’intima presunzione di essere giusti e disprezzavano gli altri:	9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу
10 «Due uomini salirono al tempio a pregare: uno era fariseo e l’altro pubblicano.	10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.
11 Il fariseo, stando in piedi, pregava così tra sé: “O Dio, ti ringrazio perché non sono come gli altri uomini, ladri, ingiusti, adùlteri, e neppure come questo pubblicano.	11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 Digiuno due volte alla settimana e pago le decime di tutto quello che possiedo”.	12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 Il pubblicano invece, fermatosi a distanza, non osava nemmeno alzare gli occhi al cielo, ma si batteva il petto dicendo: “O Dio, abbi pietà di me peccatore”.	13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 Io vi dico: questi, a differenza dell’altro, tornò a casa sua giustificato, perché chiunque si esalta sarà umiliato, chi invece si umilia sarà esaltato».	14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»
15 Gli presentavano anche i bambini piccoli perché li toccasse, ma i discepoli, vedendo ciò, li rimproveravano.	15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 Allora Gesù li chiamò a sé e disse: «Lasciate che i bambini vengano a me e non glielo impedite; a chi è come loro, infatti, appartiene il regno di Dio.	16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.
17 In verità io vi dico: chi non accoglie il regno di Dio come l’accoglie un bambino, non entrerà in esso».	17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»
18 Un notabile lo interrogò: «Maestro buono, che cosa devo fare per avere in eredità la vita eterna?».	18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»
19 Gesù gli rispose: «Perché mi chiami buono? Nessuno è buono, se non Dio solo.	19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 Tu conosci i comandamenti: Non commettere adulterio, non uccidere, non rubare, non testimoniare il falso, onora tuo padre e tua madre».	20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»
21 Costui disse: «Tutte queste cose le ho osservate fin dalla giovinezza».	21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»
22 Udito ciò, Gesù gli disse: «Una cosa ancora ti manca: vendi tutto quello che hai, distribuiscilo ai poveri e avrai un tesoro nei cieli; e vieni! Seguimi!».	22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»
23 Ma quello, udite queste parole, divenne assai triste perché era molto ricco.	23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Quando Gesù lo vide così triste, disse: «Quanto è difficile, per quelli che possiedono ricchezze, entrare nel regno di Dio.	24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 È più facile infatti per un cammello passare per la cruna di un ago, che per un ricco entrare nel regno di Dio!».	25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26 Quelli che ascoltavano dissero: «E chi può essere salvato?».	26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»
27 Rispose: «Ciò che è impossibile agli uomini, è possibile a Dio».	27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
28 Pietro allora disse: «Noi abbiamo lasciato i nostri beni e ti abbiamo seguito».	28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»
29 Ed egli rispose: «In verità io vi dico, non c’è nessuno che abbia lasciato casa o moglie o fratelli o genitori o figli per il regno di Dio,	29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 che non riceva molto di più nel tempo presente e la vita eterna nel tempo che verrà».	30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше
31 Poi prese con sé i Dodici e disse loro: «Ecco, noi saliamo a Gerusalemme, e si compirà tutto ciò che fu scritto dai profeti riguardo al Figlio dell’uomo:	31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 verrà infatti consegnato ai pagani, verrà deriso e insultato, lo copriranno di sputi	32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 e, dopo averlo flagellato, lo uccideranno e il terzo giorno risorgerà».	33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»
34 Ma quelli non compresero nulla di tutto questo; quel parlare restava oscuro per loro e non capivano ciò che egli aveva detto.	34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 Mentre si avvicinava a Gerico, un cieco era seduto lungo la strada a mendicare.	35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 Sentendo passare la gente, domandò che cosa accadesse.	36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 Gli annunciarono: «Passa Gesù, il Nazareno!».	37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 Allora gridò dicendo: «Gesù, figlio di Davide, abbi pietà di me!».	38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
39 Quelli che camminavano avanti lo rimproveravano perché tacesse; ma egli gridava ancora più forte: «Figlio di Davide, abbi pietà di me!».	39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
40 Gesù allora si fermò e ordinò che lo conducessero da lui. Quando fu vicino, gli domandò:	40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав
41 «Che cosa vuoi che io faccia per te?». Egli rispose: «Signore, che io veda di nuovo!».	41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»
42 E Gesù gli disse: «Abbi di nuovo la vista! La tua fede ti ha salvato».	42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»
43 Subito ci vide di nuovo e cominciò a seguirlo glorificando Dio. E tutto il popolo, vedendo, diede lode a Dio.	43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.