Deuteronomio 1

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Queste son le parole che Mosè rivolse a tutto Israele di là dal Giordano, nel deserto, nella pianura di faccia al Mar Rosso, tra Faran, Tofel, Laban e Haserot, dov'è moltissimo oro.	1 Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;
2 Dall'Oreb a Cadesbarne, per la via del monte di Seir, vi è la distanza di undici giornate di cammino.	2 одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.
3 Nell'anno quarantesimo, nell'undecimo mese, al primo del mese, Mosè disse ai figli d'Israele tutto quello che il Signore gli aveva comandato di dir loro,	3 В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;
4 e lo fece dopo avere sconfitto Sehon re degli Amorrei, che abitava in Esebon, e Og re di Basan, che, abitava in Astarot e in Edrai,	4 після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.
5 al di là del Giordano, nella terra di Moab. E Mosè prese a spiegar la legge e disse:	5 По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:
6 « Il Signore Dio nostro parlò a noi sull'Oreb, dicendo: Vi siete fermati abbastanza a questo monte:	6 «Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.
7 or movetevi ed avviatevi verso il monte degli Amorrei e i luoghi vicini, verso le pianure, le montagne e le valli, e il mezzodì, e il littorale, verso la terra dei Cananei, e verso il Libano fino al gran fiume Eufrate.	7 Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.
8 Ecco ve l'ho data: entratevi, e possedete la terra che il Signore giurò di dare ai vostri padri Abramo, Isacco e Giacobbe, e ai loro discendenti dopo di loro.	8 Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.
9 E in quel tempo io vi dissi:	9 Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.
10 Non vi posso portare da solo, perche, avendovi il Signore Dio vostro moltiplicati, oggi siete in gran numero come le stelle del cielo,	10 Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.
11 Il Signore Dio dei padri vostri vi moltiplichi ancora per migliaia, e vi benedica, come ha detto;	11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.
12 ma io non posso da solo reggere ai vostri affari, alla fatica, alle liti.	12 Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?
13 Sceglietemi tra voi degli uomini saggi e sperimentati e di ottima fama nelle vostre tribù, che li costituisca vostri capi.	13 Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.
14 Allora voi mi rispondeste: Tu proponi un'ottima cosa.	14 І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.
15 Ed io presi dalle vostre tribù degli uomini saggi e nobili, e li costituii principi, tribuni, capi di cento, di cinquanta, di dieci uomini, perchè v'insegnassero ogni cosa.	15 Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.
16 E diedi loro quest'ordine: Ascoltateli e giudicate secondo il giusto, tanto se si tratta d'un cittadino che d'un forestiero.	16 Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.
17 Non abbiate riguardi personali; ascoltate il piccolo come il grande, senza accettazione di persone, perchè è il giudizio di Dio. Le cose più difficili deferitele a me, e le sentirò io.	17 Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.
18 E ordinai allora ciò che dovevate fare.	18 І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.
19 Partiti poi dall'Oreb, attraversammo quel terribile e grandissimo deserto che avete veduto, e, andando verso il monte degli Amorrei, come il Signore Dio nostro ei aveva comandato, giungemmo a Cadesbarne.	19 Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.
20 Ove io vi dissi: Siete giunti al monte degli Amorrei che il Signore Dio nostro sta per darci.	20 І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.
21 Mira la terra che ti dà il Signore Dio tuo: sali e prendine possesso, come disse il Signore Dio nostro ai tuoi padri: non temere e non aver paura di nulla.	21 Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.
22 Allora, accostandovi tutti a me, diceste: Mandiamo degli uomini che esplorino la terra e ci riferiscano per qual via dovremo salire e verso quali città incamminarci.	22 Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.
23 Essendomi piaciuto tale discorso, mandai dodici uomini di tra voi, uno per tribù.	23 Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.
24 Quelli andarono, e traversati i monti, giunsero fin nella Valle del Grappolo; ed esplorato il paese	24 Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.
25 ne presero dei frutti per mostrarne la fecondità, li portarono a noi e dissero: È buona davvero la terra che il Signore Dio nostro sta per darci.	25 Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
26 Ma voi non voleste salire, e, increduli alle parole del Signore Dio nostro,	26 Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;
27 vi metteste a mormorare nelle vostre tende e a dire: Perchè ci odia, il Signore ci ha tratti dalla terra d'Egitto, per darci nelle mani degli Amorrei e sterminarci.	27 і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.
28 Dove dobbiamo salire? Gli esploratori hanno atterrito il nostro cuore col dire: Quella gente, è numerosa e più alta di noi; le città sono grandi e fortificate fino al cielo; vi abbiamo veduto i figli di Enac.	28 І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!
29 E io vi dissi: Non temete: non abbiate paura di loro:	29 А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!
30 il Signore Dio, che è la vostra guida, combatterà lui per voi, come fece in Egitto a vista di tutti,	30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;
31 e nel deserto, dove, come tu stesso hai veduto, il Signore Dio tuo ti ha portato come un uomo sul portare il suo bambino, per tutto il cammino che avete fatto fino a questo luogo.	31 та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.
32 Ma nemmeno dopo tutto questo voi credeste al Signore Dio vostro,	32 Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,
33 che vi precedette nel cammino, e vi preparò il luogo ove dovevate piantar le tende, e vi mostrò la strada, di notte col fuoco, di giorno colla colonna di nube.	33 який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.
34 Ma avendo il Signore udite le vostre parole, sdegnato giurò e disse:	34 Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:
35 Nessuno degli uomini di questa generazione perversa vedrà quell'ottima terra da me promessa con giuramento ai padri vostri,	35 Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,
36 Eeccetto Caleb figlio di Iefone. Egli la vedrà: a lui ed ai suoi figli darò la terra che egli ha calcato, perchè è stato fedele al Signore.	36 крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.
37 Nè deve far maraviglia questo sdegno contro il popolo, perchè il Signore, sdegnatosi contro di me per causa vostra, disse: Neanche tu c'entrerai:	37 Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!
38 v'entrerà in vece tua Giosuè figlio di Nun, tuo ministro: esortalo e fagli coraggio, chè egli dividerà a sorte la terra a Israele.	38 Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.
39 I vostri bambini, dei quali avete detto che sarebbero menati schiavi, i vostri figli che oggi non distinguono il bene dal male, essi c'entreranno, a loro la darò, e la possederanno;	39 А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.
40 ma voi tornate indietro, andate nel deserto, verse il Mar Rosso.	40 Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.
41 E voi mi rispondeste: Abbiamo pecato contro il Signore; ma ora saliremo e combatteremo, come il Signore Dio nostro ha ordinato. Mentre però, prese le armi, vi mettevate in marcia verso il monte,	41 А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.
42 il Signore mi disse: Di' loro: Non salite, non combattete; perchè io non son con voi, non vogliate cadere davanti ai vostri nemici.	42 Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!
43 Io ve lo dissi, ma non deste retta; anzi, contro l'ordine del Signore, gonfi di superbia saliste sul monte.	43 Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.
44 Allora l'Amorreo che abitava quei monti vi uscì incontro e v'inseguì come fanno le api, e vi tagliò a pezzi da Seir ad Dorma.	44 От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.
45 Il vostro ritorno voi piangeste dinanzi al Signore: ma egli non vi diè ascolto nè volle arrendersi alla, vostra, vare.	45 Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.
46 Così rimaneste a Cadesbarne por lungo tempo,	46 І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.