| 1 הֲלֹא־חָכְמָה תִקְרָא וּתְבוּנָה תִּתֵּן קֹולָהּ | 1 Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос? |
| 2 בְּרֹאשׁ־מְרֹומִים עֲלֵי־דָרֶךְ בֵּית נְתִיבֹות נִצָּבָה | 2 На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях. |
| 3 לְיַד־שְׁעָרִים לְפִי־קָרֶת מְבֹוא פְתָחִים תָּרֹנָּה | 3 Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає: |
| 4 אֲלֵיכֶם אִישִׁים אֶקְרָא וְקֹולִי אֶל־בְּנֵי אָדָם | 4 «Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос. |
| 5 הָבִינוּ פְתָאיִם עָרְמָה וּכְסִילִים הָבִינוּ לֵב | 5 О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь! |
| 6 מְעוּ כִּי־נְגִידִים אֲדַבֵּר וּמִפְתַּח פָתַי מֵישָׁרִים | 6 Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві. |
| 7 כִּי־אֱמֶת יֶהְגֶּה חִכִּי וְתֹועֲבַת שְׂפָתַי רֶשַׁע | 7 Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне. |
| 8 בְּצֶדֶק כָּל־אִמְרֵי־פִי אֵין בָּהֶם נִפְתָּל וְעִקֵּשׁ | 8 Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. |
| 9 כֻּלָּם נְכֹחִים לַמֵּבִין וִישָׁרִים לְמֹצְאֵי דָעַת | 9 Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання. |
| 10 קְחוּ־מוּסָרִי וְאַל־כָּסֶף וְדַעַת מֵחָרוּץ נִבְחָר | 10 Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне, |
| 11 כִּי־טֹובָה חָכְמָה מִפְּנִינִים וְכָל־חֲפָצִים לֹא יִשְׁווּ־בָהּ | 11 бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею. |
| 12 אֲנִי־חָכְמָה שָׁכַנְתִּי עָרְמָה וְדַעַת מְזִמֹּות אֶמְצָא | 12 Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе. |
| 13 יִרְאַת יְהוָה שְׂנֹאת רָע גֵּאָה וְגָאֹון ׀ וְדֶרֶךְ רָע וּפִי תַהְפֻּכֹות שָׂנֵאתִי | 13 Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу. |
| 14 לִי־עֵצָה וְתוּשִׁיָּה אֲנִי בִינָה לִי גְבוּרָה | 14 У мене рада й помисл; | я — розум, у мене сила. |
| 15 בִּי מְלָכִים יִמְלֹכוּ וְרֹוזְנִים יְחֹקְקוּ צֶדֶק | 15 Мною царі царюють | і князі встановляють право. |
| 16 בִּי שָׂרִים יָשֹׂרוּ וּנְדִיבִים כָּל־שֹׁפְטֵי צֶדֶק | 16 Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю. |
| 17 אֲנִי [אֹהֲבֶיהָ כ] (אֹהֲבַי ק) אֵהָב וּמְשַׁחֲרַי יִמְצָאֻנְנִי | 17 Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить. |
| 18 עֹשֶׁר־וְכָבֹוד אִתִּי הֹון עָתֵק וּצְדָקָה | 18 Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість. |
| 19 טֹוב פִּרְיִי מֵחָרוּץ וּמִפָּז וּתְבוּאָתִי מִכֶּסֶף נִבְחָר | 19 Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій — над срібло добірне. |
| 20 בְּאֹרַח־צְדָקָה אֲהַלֵּך בְּתֹוךְ נְתִיבֹות מִשְׁפָּט | 20 Я ходжу путями правди, | стежками права, |
| 21 לְהַנְחִיל אֹהֲבַי ׀ יֵשׁ וְאֹצְרֹתֵיהֶם אֲמַלֵּא׃ פ | 21 щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці. |
| 22 יְהוָה קָנָנִי רֵאשִׁית דַּרְכֹּו קֶדֶם מִפְעָלָיו מֵאָז | 22 Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних. |
| 23 מֵעֹולָם נִסַּכְתִּי מֵרֹאשׁ מִקַּדְמֵי־אָרֶץ | 23 Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала; |
| 24 בְּאֵין־תְּהֹמֹות חֹולָלְתִּי בְּאֵין מַעְיָנֹות נִכְבַּדֵּי־מָיִם | 24 коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних. |
| 25 בְּטֶרֶם הָרִים הָטְבָּעוּ לִפְנֵי גְבָעֹות חֹולָלְתִּי | 25 Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась; |
| 26 עַד־לֹא עָשָׂה אֶרֶץ וְחוּצֹות וְרֹאשׁ עָפְרֹות תֵּבֵל | 26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового. |
| 27 בַּהֲכִינֹו מַיִם שָׁם אָנִי בְּחוּקֹו חוּג עַל־פְּנֵי תְהֹום | 27 Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні, |
| 28 בְּאַמְּצֹו שְׁחָקִים מִמָּעַל בַּעֲזֹוז עִינֹות תְּהֹום | 28 як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела, |
| 29 בְּשׂוּמֹו לַיָּם ׀ חֻקֹּו וּמַיִם לֹא יַעַבְרוּ־פִיו בְּחוּקֹו מֹוסְדֵי אָרֶץ | 29 як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, — |
| 30 וָאֶהְיֶה אֶצְלֹו אָמֹון וָאֶהְיֶה עֲשֻׁעִים יֹום ׀ יֹום מְשַׂחֶקֶת לְפָנָיו בְּכָל־עֵת | 30 я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно, |
| 31 מְשַׂחֶקֶת בְּתֵבֵל אַרְצֹו וְשַׁעֲשֻׁעַי אֶת־בְּנֵי אָדָם׃ פ | 31 гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами. |
| 32 וְעַתָּה בָנִים שִׁמְעוּ־לִי וְאַשְׁרֵי דְּרָכַי יִשְׁמֹרוּ | 32 Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують! |
| 33 שִׁמְעוּ מוּסָר וַחֲכָמוּ וְאַל־תִּפְרָעוּ | 33 Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею. |
| 34 אַשְׁרֵי אָדָם שֹׁמֵעַ לִי לִשְׁקֹד עַל־דַּלְתֹתַי יֹום ׀ יֹום לִשְׁמֹר מְזוּזֹת פְּתָחָי | 34 Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі! |
| 35 כִּי מֹצְאִי [מֹצְאֵי כ] (מָצָא ק) חַיִּים וַיָּפֶק רָצֹון מֵיְהוָה | 35 Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку. |
| 36 וְחֹטְאִי חֹמֵס נַפְשֹׁו כָּל־מְשַׂנְאַי אָהֲבוּ מָוֶת׃ פ | 36 Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники — смерть полюбляють.» |
