Luke 22

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Now the days of the Feast of Unleavened Bread, which is called Passover, were approaching.	1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 And the leaders of the priests, and the scribes, were seeking a way to execute Jesus. Yet truly, they were afraid of the people.	2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 Then Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariot, one of the twelve.	3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 And he went out and was speaking with the leaders of the priests, and the magistrates, as to how he might hand him over to them.	4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 And they were glad, and so they made an agreement to give him money.	5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 And he made a promise. And he was seeking an opportunity to hand him over, apart from the crowds.	6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 Then the day of Unleavened Bread arrived, on which it was necessary to kill the Pascal lamb.	7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 And he sent Peter and John, saying, “Go out, and prepare the Passover for us, so that we may eat.”	8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
9 But they said, “Where do you want us to prepare it?”	9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»
10 And he said to them: “Behold, as you are entering into the city, a certain man will meet you, carrying a pitcher of water. Follow him to the house into which he enters.	10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 And you shall say to the father of the household: ‘The Teacher says to you: Where is the guestroom, where I may eat the Passover with my disciples?’	11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху
12 And he will show you a large cenacle, fully furnished. And so, prepare it there.”	12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»
13 And going out, they found it to be just as he had told them. And they prepared the Passover.	13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 And when the hour had arrived, he sat down at table, and the twelve Apostles with him.	14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 And he said to them: “With longing have I desired to eat this Passover with you, before I suffer.	15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 For I say to you, that from this time, I will not eat it, until it is fulfilled in the kingdom of God.”	16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
17 And having taken the chalice, he gave thanks, and he said: “Take this and share it among yourselves.	17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,
18 For I say to you, that I will not drink from the fruit of the vine, until the kingdom of God arrives.”	18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»
19 And taking bread, he gave thanks and broke it and gave it to them, saying: “This is my body, which is given for you. Do this as a commemoration of me.”	19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
20 Similarly also, he took the chalice, after he had eaten the meal, saying: “This chalice is the new covenant in my blood, which will be shed for you.	20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 But in truth, behold, the hand of my betrayer is with me at table.	21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 And indeed, the Son of man goes according to what has been determined. And yet, woe to that man by whom he will be betrayed.”	22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»
23 And they began to inquire among themselves, as to which of them might do this.	23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Now there was also a contention among them, as to which of them seemed to be the greater.	24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 And he said to them: “The kings of the Gentiles dominate them; and those who hold authority over them are called beneficent.	25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 But it must not be so with you. Instead, whoever is greater among you, let him become the lesser. And whoever is the leader, let him become the server.	26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 For who is greater: he who sits at table, or he who serves? Is not he who sits at table? Yet I am in your midst as one who serves.	27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 But you are those who have remained with me during my trials.	28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 And I dispose to you, just as my Father has disposed to me, a kingdom,	29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 so that you may eat and drink at my table in my kingdom, and so that you may sit upon thrones, judging the twelve tribes of Israel.”	30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 And the Lord said: “Simon, Simon! Behold, Satan has asked for you, so that he may sift you like wheat.	31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 But I have prayed for you, so that your faith may not fail, and so that you, once converted, may confirm your brothers.”	32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»
33 And he said to him, “Lord, I am prepared to go with you, even to prison and to death.”	33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»
34 And he said, “I say to you, Peter, the rooster will not crow this day, until you have three times denied that you know me.” And he said to them,	34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»
35 “When I sent you without money or provisions or shoes, did you lack anything?”	35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»
36 And they said, “Nothing.” Then he said to them: “But now, let whoever has money take it, and likewise with provisions. And whoever does not have these, let him sell his coat and buy a sword.	36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 For I say to you, that what has been written must still be fulfilled in me: ‘And he was esteemed with the wicked.’ Yet even these things about me have an end.”	37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»
38 So they said, “Lord, behold, there are two swords here.” But he said to them, “It is sufficient.”	38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»
39 And departing, he went out, according to his custom, to the Mount of Olives. And his disciples also followed him.	39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 And when he had arrived at the place, he said to them: “Pray, lest you enter into temptation.”	40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»
41 And he was separated from them by about a stone’s throw. And kneeling down, he prayed,	41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися
42 saying: “Father, if you are willing, take this chalice away from me. Yet truly, let not my will, but yours, be done.”	42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
43 Then an Angel appeared to him from heaven, strengthening him. And being in agony, he prayed more intensely;	43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 and so his sweat became like drops of blood, running down to the ground.	44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 And when he had risen up from prayer and had gone to his disciples, he found them sleeping out of sorrow.	45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 And he said to them: “Why are you sleeping? Rise up, pray, lest you enter into temptation.”	46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47 While he was still speaking, behold, a crowd arrived. And he who is called Judas, one of the twelve, went ahead of them and approached Jesus, in order to kiss him.	47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 And Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of man with a kiss?”	48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»
49 Then those who were around him, realizing what was about to happen, said to him: “Lord, shall we strike with the sword?”	49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»
50 And one of them struck the servant of the high priest and cut off his right ear.	50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 But in response, Jesus said, “Permit even this.” And when he had touched his ear, he healed him.	51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 Then Jesus said to the leaders of the priests, and the magistrates of the temple, and the elders, who had come to him: “Have you gone out, as if against a thief, with swords and clubs?	52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 When I was with you each day in the temple, you did not extend your hands against me. But this is your hour and that of the power of darkness.”	53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»
54 And apprehending him, they led him to the house of the high priest. Yet truly, Peter followed at a distance.	54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 Now as they were sitting around a fire, which had been kindled in the middle of the atrium, Peter was in their midst.	55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 And when a certain woman servant had seen him sitting in its light, and had looked at him intently, she said, “This one was also with him.”	56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»
57 But he denied him by saying, “Woman, I do not know him.”	57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»
58 And after a little while, another one, seeing him, said, “You also are one of them.” Yet Peter said, “O man, I am not.”	58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»
59 And after the interval of about one hour had passed, someone else affirmed it, saying: “Truly, this one also was with him. For he is also a Galilean.”	59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»
60 And Peter said: “Man, I do not know what you are saying.” And at once, while he was still speaking, the rooster crowed.	60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 And the Lord turned around and looked at Peter. And Peter remembered the word of the Lord that he had said: “For before the rooster crows, you will deny me three times.”	61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»
62 And going out, Peter wept bitterly.	62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 And the men who were holding him ridiculed him and beat him.	63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися
64 And they blindfolded him and repeatedly struck his face. And they questioned him, saying: “Prophesy! Who is it that struck you?”	64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»
65 And blaspheming in many other ways, they spoke against him.	65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 And when it was daytime, the elders of the people, and the leaders of the priests, and the scribes convened. And they led him into their council, saying, “If you are the Christ, tell us.”	66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 And he said to them: “If I tell you, you will not believe me.	67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;
68 And if I also question you, you will not answer me. Neither will you release me.	68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 But from this time, the Son of man will be sitting at the right hand of the power of God.”	69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»
70 Then they all said, “So you are the Son of God?” And he said. “You are saying that I am.”	70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»
71 And they said: “Why do we still require testimony? For we have heard it ourselves, from his own mouth.”	71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»