Job 8

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Bildad of Shuah spoke next. He said:	1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
2 How much longer are you going to talk like this and go blustering on in this way?	2 «Доки ж таке говоритимеш, | і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?
3 Can God deflect the course of right or Shaddai falsify justice?	3 Чи то ж Бог перекручує право, | і Всемогутній кривить справедливість?
4 If your sons sinned against him, he has punished them for their wrong-doing.	4 Коли діти твої згрішили проти нього, | то він і видав їх у руки їхніх переступів.
5 You for your part, if you are pure and honest, must now seek God, plead with Shaddai.	5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, | як Всемогутнього будеш благати,
6 Forthwith his light wil shine on you and he wil restore an upright man's house to prosperity.	6 як будеш чистий, правий, | то він тепер напевне дбатиме про тебе | й обновить тобі домівку правди.
7 Your former state wil seem as nothing to you, so great wil your future be.	7 І твоє перше щастя буде маленьким, | та сильно забуяє те, що прийде.
8 Question the generation that has passed, meditate on the experience of its ancestors-	8 Спитай лишень у давніх поколінь, | уважай на досвід предків,
9 for we children of yesterday, we know nothing, our life on earth passes like a shadow-	9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, | тінь на землі — дні наші.
10 but they wil teach you, they will tel you, and their thought is expressed in these sayings,	10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, | візьмуть науку зо свого серця.
11 'Can papyrus flourish except in marshes? Without water can the rushes grow?	11 Хіба росте тростина без мочару? | Чи очерет буяє на безвідді?
12 Even when green and before being cut, fastest of al plants they wither.	12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, | а вже раніш, ніж інша трава, в’яне.
13 Such is the fate of al who forget God; so perishes the hope of the godless.	13 Отака доля всіх, що забувають Бога, | надія ж нечестивого пропаща.
14 His hope is nothing but gossamer, his confidence a spider's web.	14 Його надія — нитка, | а певність — павутиння.
15 Let him lean on his house, it wil not stand firm; cling to it, it wil not hold.	15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; | ухопиться за нього, — не вдержиться.
16 Like some lush plant in the sunlight, he sent his young shoots sprouting over the garden;	16 Він повний сил на сонці, | його галуззя поза сад сягає;
17 but his roots were twined in a heap of stones, he drew his life among the rocks.	17 поміж каміння вплітається його коріння | і врізується в саме серце скелі.
18 Snatch him from his bed, and it denies it ever saw him.	18 Та коли вирвуть його з його місця, | воно зрікається його: Я тебе не знаю!
19 Now he rots on the roadside, and others are springing up in the soil.	19 Тож так гниє він на дорозі, | коли з землі вже інші виростають.
20 Believe me, God neither spurns anyone of integrity, nor lends his aid to the evil.	20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає.
21 Once again laughter may fil your mouth and cries of joy break from your lips.	21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.
22 Your enemies will be covered with shame and the tent of the wicked wil vanish!'	22 І ворогів твоїх стид укриє, | і намет нечестивих зникне.»