2 Maccabees 6

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Not long after this the king sent an Athenian senator to force the Jews to abandon the customs of their ancestors and live no longer by the laws of God;	1 Незабаром цар вислав старця атенця, щоб присилував юдеїв лишити батьківські закони й не жити за Божими законами,
2 also to profane the temple in Jerusalem and dedicate it to Olympian Zeus, and that on Mount Gerizim to Zeus the Hospitable, as the inhabitants of the place requested.	2 осквернити храм, що в Єрусалимі, й назвати його храмом Олімпійського Зевеса, а той, що на Гарізімі, згідно з характером мешканців того міста, — храмом Гостинного Зевеса.
3 This intensified the evil in an intolerable and utterly disgusting way.	3 Тяжкою, для народу докраю нестерпною була навала так великого лиха.
4 The Gentiles filled the temple with debauchery and revelry; they amused themselves with prostitutes and had intercourse with women even in the sacred court. They also brought into the temple things that were forbidden,	4 Храм же наповнили погани розпустою та пияцтвом; вони веселилися з повіями, в святім подвір’ї зближалися з жінками і впроваджували туди негожі речі.
5 so that the altar was covered with abominable offerings prohibited by the laws.	5 Вівтар був повний нечистих жертв заборонених законом.
6 A man could not keep the sabbath or celebrate the traditional feasts, nor even admit that he was a Jew.	6 Не вільно було ні суботу святкувати, ні дотримувати прадідівських свят, ба навіть і юдеєм називатися.
7 Moreover, at the monthly celebration of the king's birthday the Jews had, from bitter necessity, to partake of the sacrifices, and when the festival of Dionysus was celebrated, they were compelled to march in his procession, wearing wreaths of ivy.	7 Людей приводили насильно щомісяця в день царських народин, щоб вони їли жертвенне м’ясо. А як наставало свято Діонисія, примушувано їх брати участь у процесіях, увінчуватися плющем.
8 At the suggestion of the citizens of Ptolemais, a decree was issued ordering the neighboring Greek cities to act in the same way against the Jews: oblige them to partake of the sacrifices,	8 За порадою Птолемея, був виданий наказ так само поводитися з юдеями сусідніх грецьких міст і примушувати їх їсти жертвенне м’ясо;
9 and put to death those who would not consent to adopt the customs of the Greeks. It was obvious, therefore, that disaster impended.	9 а тих, що не погодяться прийняти грецьких звичаїв, мали вбивати; так, отже, можна було бачити, яке настало горе!
10 Thus, two women who were arrested for having circumcised their children were publicly paraded about the city with their babies hanging at their breasts and then thrown down from the top of the city wall.	10 Привели бо двох жінок, що обрізали своїх дітей; їм прив’язано їхніх дітей до грудей і, обвівши їх прилюдно по цілому місті, скинули стрімголов з муру.
11 Others, who had assembled in nearby caves to observe the sabbath in secret, were betrayed to Philip and all burned to death. In their respect for the holiness of that day, they had scruples about defending themselves.	11 Про інших, що були повтікали до печер у сусідстві, щоб потайки святкувати день суботній, донесено Филипові, і їх усіх разом спалено, бо вони не могли допомогти собі, шанувавши святий день.
12 Now I beg those who read this book not to be disheartened by these misfortunes, but to consider that these chastisements were meant not for the ruin but for the correction of our nation.	12 Прошу, отже, тих, що їм потрапить у руки ця книга, не розпачувати над тими нещастями, а вірити, що кари впали не погибелі ради, а на науку нашому народові;
13 It is, in fact, a sign of great kindness to punish sinners promptly instead of letting them go for long.	13 бо не лишати грішників на довгий час, але негайно покарати їх — це знак великої доброти.
14 Thus, in dealing with other nations, the Lord patiently waits until they reach the full measure of their sins before he punishes them; but with us he has decided to deal differently,	14 Якщо з іншими народами Владика чекає довготерпеливо, аж сповниться міра їхніх гріхів, щоб їх покарати, то з нами він вирішив інакше,
15 in order that he may not have to punish us more severely later, when our sins have reached their fullness.	15 саме — не карати нас наприкінці, коли наші гріхи дійдуть уже до краю.
16 He never withdraws his mercy from us. Although he disciplines us with misfortunes, he does not abandon his own people.	16 Ось чому він ніколи не позбавляє нас свого милосердя; і хоч карає свій народ нещастями, та ніколи не покидає його.
17 Let these words suffice for recalling this truth. Without further ado we must go on with our story.	17 Тільки, щоб пригадати вам, ми згадали про ці речі; після цих кількох слів повернімось до оповідання.
18 Eleazar, one of the foremost scribes, a man of advanced age and noble appearance, was being forced to open his mouth to eat pork.	18 Був тоді Єлеазар, один із найвидатніших книжників, муж уже похилий в літах, шляхетний видом; його ж силували їсти свинину, відкривавши йому рота.
19 But preferring a glorious death to a life of defilement, he spat out the meat, and went forward of his own accord to the instrument of torture,	19 Та він, воліючи почесну смерть над ганебне життя, подався добровільно на місце тортур,
20 as men ought to do who have the courage to reject the food which it is unlawful to taste even for love of life.	20 сплюнувши спершу (на м’ясо), як це й мали б робити всі, які зважились відкинути те, чого навіть з прив’язання до життя не можна їсти.
21 Those in charge of that unlawful ritual meal took the man aside privately, because of their long acquaintance with him, and urged him to bring meat of his own providing, such as he could legitimately eat, and to pretend to be eating some of the meat of the sacrifice prescribed by the king;	21 Ті, що були відряджені до беззаконного жертвування здавна знавши цього мужа, взяли його набік і почали його намовляти, щоб приніс м’яса, яке можна було йому споживати, сам собі зготував його та й удав начебто він їсть із жертвенного м’яса, згідно з царським наказом,
22 in this way he would escape the death penalty, and be treated kindly because of their old friendship with him.	22 і тим урятував себе від смерти; тож мав би, завдяки давній до них дружбі, зазнати людяного ставлення.
23 But he made up his mind in a noble manner, worthy of his years, the dignity of his advanced age, the merited distinction of his gray hair, and of the admirable life he had lived from childhood; and so he declared that above all he would be loyal to the holy laws given by God. He told them to send him at once to the abode of the dead, explaining:	23 Та він прийняв шляхетну постанову, гідну свого віку, старечої поважности, посивілого від невтомного труду волосся, добре вихованої змалку поведінки, особливо ж згідну з святим, Богом установленим законом, то ж не вагавшися, заявив, щоб його послали на другий світ.
24 "At our age it would be unbecoming to make such a pretense; many young men would think the ninety-year-old Eleazar had gone over to an alien religion.	24 «Не годиться бо нашому вікові таке вдавати, щоб молодь не думала, що дев’ятдесятлітній Єлеазар перейшов на поганську віру,
25 Should I thus dissimulate for the sake of a brief moment of life, they would be led astray by me, while I would bring shame and dishonor on my old age.	25 та через моє лицемірство, з прив’язання до короткого та незначного життя, і сама не збилась з дороги, — а й собі щоб не накликати на старість сорому та безчестя.
26 Even if, for the time being, I avoid the punishment of men, I shall never, whether alive or dead, escape the hands of the Almighty.	26 Ба, навіть якби я й уник тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну.
27 Therefore, by manfully giving up my life now, I will prove myself worthy of my old age,	27 Тому коли я тепер помру безбоязно, то виявлюся гідним моєї старости,
28 and I will leave to the young a noble example of how to die willingly and generously for the revered and holy laws." He spoke thus, and went immediately to the instrument of torture.	28 а для молоді лишу зразок відважної та шляхетної смерти за величні й святі закони». Це сказавши, він, не вагаючись, пішов на місце тортур.
29 Those who shortly before had been kindly disposed, now became hostile toward him because what he had said seemed to them utter madness.	29 Ті, що вели його й що недавно перед тим були зичливі йому, з-за слів, що їх він висказав, поставились до нього неприхильно, вважали бо ці слова за безумство.
30 When he was about to die under the blows, he groaned and said: "The Lord in his holy knowledge knows full well that, although I could have escaped death, I am not only enduring terrible pain in my body from this scourging, but also suffering it with joy in my soul because of my devotion to him."	30 Він же, готовий вмерти від ударів, застогнав і мовив: «Господь у своїй святості й у своєму знанні добре відає, що я, мавши змогу звільнитися від смерти, зношу тілом ці гіркі страждання від ударів, душею ж терплю їх радо заради страху, що його маю перед ним».
31 This is how he died, leaving in his death a model of courage and an unforgettable example of virtue not only for the young but for the whole nation.	31 Отак Єлеазар помер, лишивши своєю смертю не тільки для молоді, але й для багатьох інших з народу приклад відваги та пам’ятку чесноти.