Siracide 50

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Simone figliuolo di Onia sommo sacerdote, mentre visse rifondò la casa, e a' suoi tempi fu ristoratore del tempio.	1 Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.
2 Egli parimente fondò l'altezza del tempio, il doppio edificio, e le alte mura attorno al tempio.	2 Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.
3 A' tempi di lui i pozzi ebber copia di acque, e furon pieni oltre modo come un mare.	3 Водозбір було за днів його висічено — ставок великий, неначе море.
4 Egli ebbe cura del suo popolo, e lo liberò dalla perdizione,	4 Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.
5 Egli giunse a ingrandire la città, e si acquistò gloria vivendo in mezzo alla sua nazione, e ampliò l'ingresso del tempio.	5 Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!
6 Come la stella del mattino tralla nebbia, e come splende la luna ne' giorni di sua pienezza;	6 Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,
7 E come rifulge il sole, così egli rifulse nei tempio di Dio.	7 як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,
8 Come l'arcobaleno, che splende nelle chiare nuvole, e come il fior della rosa in tempo di primavera, e come i gigli presso alle acque, e come la pianta dell'incenso dà grato odore ai giorni di estate.	8 як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,
9 Come lucida fiamma, e come incenso, che brugia nel fuoco.	9 як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,
10 Come un vaso di oro massiccio ornato di ogni sorta di pietre preziose.	10 як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!
11 Quasi ulivo, che mignola, e come il cipresso, che in alto si estolle; (cosi) quando egli prendeva il manto glorioso, e si rivestiva di tutti i suoi ornamenti,	11 Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, — то він прикрашав святині огорожу.
12 E salendo al santo altare faceva onore alle vestimenta sante.	12 Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,
13 Quando dalle mani de' sacerdoti riceveva la parte dell'ostia, stando egli in piedi presso l'altare, attorniato da una corona di fratelli, come un alto cedro dalle minori piante sul monte Libano,	13 усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли —
14 E come palma cinta da' suoi polloni; cosi attorno a lui si stavano tutti i figliuoli di Aronne nella loro magnificenza.	14 аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,
15 E tenevano nelle loro mani l'obblazione del Signore, presente tutta la adunanza di Israele; ed egli compiendo il sagrificio, per rendere più solenne la obblazione del Re altissimo.	15 а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.
16 Stendeva la mano alla libagione, e versava il sangue dell'uva;	16 Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,
17 E lo spandeva appiè dell'altare in odore soavissimo all'altissimo Principe.	17 тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму — Вседержителеві, Богові Всевишньому.
18 Allora i figliuoli di Aronne alzavan le voci loro, suonavano le trombe tirate al martello, e facean sentire un gran concerto per riunovellare a Dio ricordanza.	18 І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, —
19 Allora tutto il popolo insieme subitamente prostravasi colla faccia per terra per adorare il Signore Dio suo, e offrire sue preghiere all'onnipotente altissimo Iddio.	19 і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.
20 E alzavano le voci co' loro cantici, e nella gran casa cresceva il rimbombo pieno di soavità.	20 Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, —
21 E il popolo porgeva sue preci al Signore altissimo fino a tanto, che fosse terminato il culto di Dio, e compiuto il sagro ministero.	21 і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.
22 Quindi il sommo sacerdote scendendo stendea le sue mani verso tutta la adunanza di Israele per dar gloria a Dio colle sue labbra, e celebrare il suo nome:	22 Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.
23 E replicava la sua orazione volendo far conoscere la possanza di Dio.	23 Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів — в Ізраїлі на віки вічні!
24 Or voi adesso pregate il Dio di tutte le cose, il quale ha fatte cose gradi in tutta la terra, ed ha conservati i nostri giorni dall'utero della madre nostra, e noi ha trattati secondo la sua misericordia,	24 Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!
25 Affinchè egli dia a noi la contentezza del cuore, e che la pace regni in Israele a' di nostri, e per sempre;	25 Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:
26 Onde creda Israele, che la misericordia di Dio è con noi ne' giorni suoi per liberarci.	26 ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.
27 Due genti ha in avversione l'anima mia, e la terza, ch'io ho in avversione, non è gente:	27 Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.
28 Quelli, che risiedono sul monte Seir, e i Filistei, e il popolo stolto abitante in Sichein.	28 Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, — той мудрим стане.
29 I documenti della sapienza, e della disciplina furono scrìtti in questo libro da Gesù figliuolo di Sjrach di Gerusalemme, il quale versò dal cuor suo nuova saggezza.	29 Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.
30 Beato colui, che fa suo studio di tali beni, e in cuor suo ne fa conserva. Egli sarà sempre saggio.
31 Perocché facendo cosi sarà buono a tutto, perché la luce di Dio guida i suoi passi.