| 1 All'Onnipotente i tempi non sono ascosi; ma quelli, che lo conoscono i giorni di lui non conoscono: | 1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать? |
| 2 Altri trasportarono i termini, predarono i greggi, e li conducono a pascolare. | 2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають. |
| 3 Menaron via l'asino dei pupilli, per pegno si presero il bue della vedova. | 3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці. |
| 4 Gettaron per terra i disegni de' poverelli, e oppressero tutti i mansueti della terra. | 4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись. |
| 5 Altri quasi asini salvatici del deserto se ne vanno al loro lavoro; vigilanti a rubare approntano il pane pe' lor figliuoli. | 5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба. |
| 6 Mietono il campo altrui, e vendemmian la vigna di quelli, che furon da loro oppressi con violenza. | 6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають. |
| 7 Lasciano ignudi gli uomini, togliendo le vesti a quelli, che non hanno altro per ripararsi dal freddo, | 7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно. |
| 8 I quali restan bagnati dalle piogge dei monti, e non avendo onde coprirsi si rintanano nei massi. | 8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі! |
| 9 Depredarono violentemente i pupilli, e spogliarono la turba de' poveri. | 9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних. |
| 10 Rubarono delle spighe a gente ignuda, e che sen va senza vestito, e soffre la fame. | 10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи. |
| 11 Passano il meriggio tralle ammassate robbe di quelli, i quali pigiando le loro uve soffron la sete. | 11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі. |
| 12 Fecero sospirare gli uomini nelle città, e il sangue degli uccisi gettò le strida; e Dio non lascia tali cose impunite. | 12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви! |
| 13 Essi furono ribelli alla luce, non conobbero le vie di Dio, né rientrarono nelle sue strade. | 13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують. |
| 14 Di gran mattino si alza l'omicida, uccide il meschino, e il povero; e di notte la fa da ladrone. | 14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга. |
| 15 L'occhio dell'adultero sta attento al crepuscolo, e dice: Occhio non mi vedrà; e imbacucca il suo capo. | 15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало. |
| 16 Sforzano al buio le case, come il giorno eran rimasi d'accordo, e odiano, la luce. | 16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла. |
| 17 Se repentinamente spunta l'aurora, la credono un'ombra di morte, e cosi vanno di notte, come di giorno. | 17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає. |
| 18 Egli è più mobile, che la superficie dell'acqua; maledetta sia sopra la terra la sua eredità, ed ei non passeggi per le sue vigne. | 18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар. |
| 19 Dalle acque di neve passi agli eccessivi calori, e il peccato di lui va sino, all'inferno. | 19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає. |
| 20 Si scordi di lui la misericordia: sua delizia siano i vermi; non se ne faccia memoria, ma egli sia fatto in pezzi, come pianta, che non da frutto. | 20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться. |
| 21 Perocché egli ha divorata la sterile, che non fa figliuoli, e non fece del bene alla vedova. | 21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці! |
| 22 Ha gettati per terra i forti colla sua possanza; ma quando starà meglio in piedi, non si terrà sicuro della sua vita. | 22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний. |
| 23 Diegli Dio tempo di penitenza, ed ei ne abusa a divenir più superbo: ma egli tien fissi gli occhi su' suoi andamenti. | 23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать. |
| 24 Si sono alzati in alto per poco tempo, e non dureranno, e saranno umiliati come tutti gli altri, saran tolti via, e recisi, come i capi delle spighe. | 24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих. |
| 25 Che se la bisogna non va così, chi potrà convincermi di menzogna, e accusare le mie parole dinanzi a Dio? | 25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?» |
