Jób könyve 24

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Nincsenek az idők elrejtve a Mindenható elől, de akik ismerik őt, nem tudják ítélete napjait.	1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 Vannak, akik odébb tolják a határokat, elrabolnak nyájakat, hogy legeltessék azokat;	2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.
3 elhajtják az árvák szamarát, zálogul elveszik az özvegy marháját,	3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.
4 lelökik a szegényt az útról s elnyomják a föld nyomorultjait mind.	4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Mások, mint a vadszamár a vadonban, úgy mehetnek dolgukra, leshetik a prédát, s a puszta nyújt élelmet gyermekeiknek,	5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
6 más mezején kell aratniuk, s a gonosz szőlőjében szüretelniük,	6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.
7 mezítelenül, ruha nélkül hálnak, és nincs a hidegben takarójuk.	7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.
8 Áznak a hegyi záporoktól, minthogy nincs födelük, a sziklához simulnak.	8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!
9 Erőszakot tesznek, kifosztják az árvát, megrabolják a szegény népet.	9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.
10 Ezek pedig mezítelenül, ruha nélkül járnak s éhesen hordják a kévéket,	10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.
11 falaik között olajat sajtolnak, taposnak a sajtóban és mellette szomjaznak,	11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 a városban halálra váltak nyögnek, feljajdul a megsebzettek lelke, de Isten nem ügyel könyörgésükre.	12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!
13 Ezek a fény ellen lázadozók, akik nem ismerik az ő útjait, és nem járnak ösvényein:	13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.
14 reggeli szürkületben kel a gyilkos, megöli a szegényt és a nyomorgót, éjjel pedig elmegy tolvajnak.	14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.
15 A házasságtörő szeme az alkonyatot lesi, és mondja: ‘Nem lát senki szeme, s az elleplezi az arcot.’	15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.
16 Betörnek a sötétben a házakba, amelyeket nappal megjelöltek maguknak, és nem akarnak napvilágról tudni.	16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.
17 Ha hirtelen feltűnik a hajnal, halál árnyékának vélik, a sötétben pedig úgy járnak, mintha nappal lenne.	17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 ‘Könnyű az a víz színén. Átkozott a birtokrésze a földön, szüretelő nem veszi útját a szőlője felé.	18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Szárazság és hőség eltünteti a hó vizét, az alvilág pedig a bűnösöket.	19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.
20 Az anyaöl megfeledkezik róla, férgek az ő finom falatja; nem marad emlékezetben, összetörik, mint a gyümölcstelen fát.	20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Magtalannal barátkozik, aki nem szül, és nem tesz jót az özveggyel.	21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!
22 Lerántja a hatalmasokat erejével, de amikor áll, sem biztos életében.	22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.
23 Isten alkalmat ad neki bűnbánatra, de ő kevélyen visszaél vele; szeme azonban az ő útjain van.	23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.
24 Kimagaslanak egy időre, de nem lesznek állandók, lehajtják és letépik őket, mint a többit, és levágják, mint a kalász fejét.’	24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.
25 Talán nincs ez így? Ki hazudtol meg engem? és ki veszi semmibe szavamat?«	25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»