2 Maccabees 8

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 have from heaven, but for the laws of God I now despise them: because I hope to receive them again from him.	1 Тим: часом Юда Макавей і його товариші, продершись потайки в села, скликали родичів і тих, що залишилися твердо при юдействі, та й назбирали їх до 6000.
2 But one of them, who was the eldest, said thus: What wouldst thou ask, or learn of us? we are ready to die rather than to transgress the laws of God, received from our fathers.	2 Вони благали Господа, щоб зглянувся над народом, який усі топтали, щоб змилувавсь над храмом, який осквернили нечестивці,
3 Then the king being angry commanded fryingpans, and brazen caldrons to be made hot: which forthwith being heated,	3 щоб змилосердився над містом у руїнах, яке мало бути зрівняне з землею, щоб вислухав потоки крови, які кликали до нього,
4 He commanded to cut out the tongue of him that had spoken first: and the skin of his head being drawn off, to chop off also the extremities of his hands and feet, the rest of his brethren, and his mother, looking on.	4 щоб згадав неправедну різанину невинних немовлят і богохульства, кинуті на його ім’я, і щоб обурився проти нечестивих.
5 And when he was now maimed in all parts, he commanded him, being yet alive, to be brought to the Are, and to be fried in the fryingpan: and while he was suffering therein long torments, the rest, together with the mother, exhorted one another to die manfully,	5 Зібравши навколо себе численне військо, Макавей став непереможним для народів, бо гнів Божий обернувся в милосердя.
6 Saying: The Lord God will look upon the truth, and will take pleasure in us, as Moses declared in the profession of the canticle: And In his servants he will take pleasure.	6 Кидаючися зненацька на міста й села, він палив їх; а займавши вигідні місця, проганяв ворогів чимало.
7 So when the first was dead after this manner, they brought the next to make him a, mocking stock: and when they had pulled off the skin of his head with the hair, they asked him if he would eat, before he were punished throughout the whole body in every limb.	7 Особливо ж використовував він ночі, що були союзниками в таких наскоках, і слава про його відвагу рознеслась по всіх усюдах.
8 But he answered in his own language, and said: I will not do it. Wherefore Ire also in the next place, received the torments of the first:	8 Помітивши, що Юда за короткий час багато досяг і що його успіхи дедалі зростали, Филип написав до управителя Келесирії і Фінікії Птолемея, щоб він допоміг у царських справах.
9 And when he was at the last gasp, he said thus: Thou indeed, O most wicked man, destroyest us out of this present life: but the King of the world will raise us up, who die for his laws, in the resurrection of eternal life.	9 Тоді цей вибрав Ніканора, сина Патрокла, одного з перших друзів, і негайно вислав на чолі не менш як 20 000 війська, набраного з різних народностей, щоб вигубити ввесь народ юдейський. Він приєднав до нього також Горгія, досвідченого начальника у військових справах.
10 After him the third was made a mocking stock, and when he was required, he quickly put forth his tongue, and courageously stretched out his hands:	10 Ніканор задумав роздобути за продаж юдейських полонених 2000 талантів цареві на данину для римлян.
11 And said with confidence: These	11 Отож, він вислав притьмом до приморських міст запрошення купувати юдейських полонених, обіцявши 90 рабів за один талант і навіть не думавши про кару, яка мала впасти на нього від Вседержителя.
12 So that the king, and they that were with him, wondered at the young man's courage, because he esteemed the torments as nothing.	12 Коли звістка про похід Ніканора дійшла до Юди, він сповістив тих, що були при ньому, про наближення ворожого війська;
13 And after he was thus dead, they tormented the fourth in the like manner	13 тоді боягузи і які не мали віри в Божу справедливість, розбіглися по різних місцях,
14 And when he was now ready to die, he spoke thus: It is better, being put to death by men, to look for hope from God, to be raised up again by him: for, as to thee thou shalt have no resurrection unto life.	14 а деякі, продавши все, що зосталося, просили Господа, щоб визволив їх від нечестивого Ніканора, який продав їх ще перед боєм, —
15 And when they had brought the fifth, they tormented him. But he looking upon the king,	15 щоб визволив, якщо не заради них самих, то ради союзу з їхніми батьками та ради його величного й святого імени, яке вони прикликали.
16 Said: Whereas thou hast power among men, though thou art corruptible, thou dost what thou wilt: but think not that our nation is forsaken by God.	16 Макавей зібрав своїх, числом 6000, й умовляв їх не боятися ворога, ані не лякатися великої сили поган, які неправедно нападають на них, лише — мужньо боротися,
17 But stay patiently a while, and thou shalt see his great power, in what manner he will torment thee and thy seed.	17 не забуваючи зневаги, що її зазнало святе місце, наруги упослідженого міста та руїни батьківських звичаїв.
18 After him they brought the sixth, and he being ready to die, spoke thus: Be not deceived without cause: for we suffer these things for ourselves, having sinned against our God, and things worthy of admiration are done to us:	18 Ворог, казав він, покладається на свою зброю та на сміливість, а ми покладаємося на Бога Вседержителя, який може й тих, що на нас нападають, і ввесь світ в одну мить знищити.
19 But do not think that thou s escape unpunished, for that thou attempted to fight against God.	19 Він нагадав їм ті заступства, які їхнім прадідам дано було за Санхериба, коли загинуло 185 000;
20 Now the mother was to be ad above measure, and worthy to be remembered by good men, who beheld seven sons slain in the space of one day, and bore it with a good courage, for the hope that she had in God:	20 і битву в Вавилонії проти галатів, коли всього тільки 8000 юдеїв з 4000 македонців вийшли до бою, і тоді македонці захиталися, тих 8000, завдяки допомозі, що прийшла їм з неба, розгромили 120 000 і взяли силу здобичі.
21 And she bravely exhorted every o of them in her own language, being filled with wisdom: and joining a man's heart to a woman's thought,	21 Піддавши їм тими словами духу, так, що вони були готові хоч би й на смерть за закони та за вітчизну, розділив він своє військо на чотири частини.
22 She said to them: I know not how you were formed in my womb: for I neither gave you breath, nor soul, nor life, neither did I frame the limbs of every one of you.	22 На чолі кожної частини поставив своїх братів Симона, Йосифа та Йонатана, давши кожному по 1500 мужів.
23 But the Creator of the world, that formed the nativity of man, and that found out the origin of all, he will restore to you again in his mercy, both breath and life, as now you despise yourselves for the sake of his laws.	23 Опісля, звелівши Єлеазарові читати зо святої книги, подав клич: «Поможи Боже!» Сам став на чолі першої частини, і вирушив проти Ніканора.
24 Now Antiochus, thinking himself despised, and withal despising the voice of the upbraider, when the youngest was yet alive, did not only exhort him by words, but also assured him with an oath, that he would make him a rich and a happy man, and, if he would turn from the laws of his fathers, would take him for a friend, and furnish him with things necessary.	24 Тому що Вседержитель був для них союзником, вони вбили понад 9000 ворогів, поранили й покалічили більшу частину Ніканорового війська й усіх присилували до втечі.
25 But when the young man was not moved with these things, the king called the mother, and counselled her to deal with the young man to save his life.	25 Гроші тих, які прибули, щоб їх купити, забрали собі й гналися за ними довго; назад повернулися тільки тому, що вже не достало часу:
26 And when he had exhorted her with many words, she promised that she would counsel her son.	26 був переддень суботи, і тому не можна було далі провадити гонитву.
27 So bending herself towards him, mocking the cruel tyrant, she said her own language: My son, have pi upon me, that bore thee nine months my womb, and save thee suck years, and nourished thee, and b thee up unto this age.	27 Зібравши ворожу зброю і згромадивши здобич, вони вшанували суботу, палко благословляючи й хвалячи Бога, що урятував їх у той день і поклав для них початок свого милосердя.
28 I beseech thee, my son, look upon heaven and earth, and all that is in them: and consider that God made the out of nothing, and mankind also:	28 А як пройшла субота, роздали частину добичі жертвам переслідування, удовам і сиротам, а решту розділили між себе й дітей.
29 So thou shalt not fear this tormentor, but being made a worthy partner with thy brethren, receive death, that in that mercy I may receive thee again with thy brethren.	29 Після того урядили вони загальну молитву до милостивого Господа, в якій просили його до кінця примиритися зо слугами своїми.
30 While she was yet speaking these words, the young man said: For whom do you stay ? I will not obey the commandment of the king, but the commandment of the law, which was given us by Moses.	30 Були в них сутички і з вояками Тимотея та Вакхида, з яких вони розгромили понад 20 000, і міцно закріпились у високих кріпостях. Велику здобич розділили вони на дві рівні частини: собі одну, а другу для жертв переслідування, сиротам і вдовам, а при тому й про старих не позабули.
31 But thou that hast been the author of all mischief against the Hebrews, shalt not escape the hand of God.	31 Ворожу зброю зібрали вони вельми старанно й склали в підхожих місцях, а решту здобичі занесли в Єрусалим.
32 For we suffer thus for our sine.	32 Вбили вони і полководця у війську Тимотея, — великого злочинця, який накоїв юдеям багато зла.
33 And though the Lord our God is angry with us a little while for our chastisement and correction: yet he will be reconciled again to his servants.	33 З нагоди свята перемоги на батьківщині спалили живцем тих, хто підпалили двері храму, а й Каіллістена, який був утік у якусь хатину; тим робом одержав він гідну відплату за своє злочинство.
34 But thou, O wicked and of all men most flagitious, be not lifted up without cause with vain hopes, whilst thou art raging against his servants.	34 А той тричі злочинець Ніканор, що був привів 1000 купців, щоб їм продати юдеїв,
35 For thou hast not yet escaped the judgment of the almighty God, who beholdeth all things.	35 був принижений завдяки Господній помочі тими, кого він уважав за останніх; він зняв з себе пишну одежу й пройшовши один-однісінький, наче раб-утікач, увесь край, прибув в Антіохію, щасливий, що не загинув разом з військом;
36 For my brethren, having now undergone a short pain, are under the covenant of eternal life: but thou by the judgment of God shalt receive just punishment for thy pride.	36 він, що взяв був на себе зібрати для римлян данину з продажу єрусалимських полонених, мусів об’явити, що юдеї мають Оборонця й що вони непереможні тому, що живуть згідно з установленими ним законами.
37 But I, like my brethren, offer up my life and my body for the laws of our fathers: calling upon God to be speedily merciful to our nation, and that thou by torments and stripes mayst confess that he alone is God.
38 But in me and in my brethren the wrath of the Almighty, which hath justly been brought upon all our nation, shall cease.
39 Then the king being incensed with anger, raged against him more cruelly than all the rest, taking it grievously that he was mocked.
40 So this man also died undefiled, wholly trusting in the Lord.
41 And last of all after the sons the mother also was consumed.
42 But now there is enough said of the sacrifices, and of the excessive cruelties.