| 1 Інакше з тим, хто віддає всю душу законові Всевишнього й мислить у ньому: він усіх предків досліджує мудрість, а на дозвіллі вникає у пророцтва, |
| 2 зберігає оповідання славних мужів, у тайні ходи приповісток вдумується, |
| 3 глузду таїнного приповісток дошукується, в загадки приповісток повнотою поринає. |
| 4 Серед вельмож він служить, з’являється перед князями, подорожує в країни чужих народів, вивідує, що добре, а що зле між людьми. |
| 5 Вже вдосвіта він усім своїм серцем шукає Господа, що його створив; свою перед Всевишнім молитву виливає, молитвою уста свої відкриває і з-за гріхів своїх благання висловлює. |
| 6 Коли ж то Господь — Всевеликий — зізволить, то духом він розуму сповниться: сам дощем ізіллє слова мудрости своєї, а й Господеві в молитві подяку висловить. |
| 7 Він і сам собі придбає раду й знання, а й над його тайнами буде роздумувати. |
| 8 Він і сам в освіті виявить знання, а й прославиться в законі Господнього союзу. |
| 9 Численні люди хвалитимуть його розум, вони повіки його не забудуть: пам’ять про нього не пропаде, й ім’я його житиме з роду в рід. |
| 10 Про мудрість його повідатимуть народи, і хвалу йому оповістять на зборах. |
| 11 Доки житиме, ім’ям над тисячі славитиметься, а й померши — добавиться йому. |
| 12 Ще хочу оповісти про мої роздуми: я бо сповнений, мов той місяць у повні. |
| 13 Благочесні діти, слухайте мене й зростайте, мов та рожа, посаджена над водою текучою. |
| 14 Станьте запашними, немов той ладан, розквітніть виквітом, як та лілея, розповсюдьте пахощі й пісню співайте, Господа благословіте за всі його діла. |
| 15 Звисочуйте ім’я його, велич його прославте піснями уст і звуками гарф, ще й так промовляйте, його хваливши: |
| 16 Які ж бо прекрасні всі діла Господні! Всяке його веління досконало виконується. Не треба казати: «Що це? Навіщо?» — бо все придається у визначений час. |
| 17 Вода, його словом, горою звелася, — голосом з уст його води зібрались; |
| 18 його велінням постає усе йому бажане, — не існує, хто зупинив би, коли він рятує. |
| 19 Перед ним же й діла кожної людини, і від зору його сховатись неможливо. |
| 20 Сягає він поглядом від віку й до віку: супроти нього нічого дивного немає. |
| 21 Не треба казати: «Що це? Навіщо?» — всі бо речі створені для своєї мети. |
| 22 Благословення його рікою все вкрило, повноводною зливою напоїло землю. |
| 23 А й гнів свій народам дає він у спадщину, як то воду перетворив був у соляну пустелю. |
| 24 Прості путі його для благочестивих, — а для беззаконних вони непрохідні. |
| 25 Споконвіку добро було створене для добрих, — як ото для грішних добро й зло. |
| 26 Щонайпотрібніше для життя людини: вода і вогонь, залізо і сіль, пшенична мука, молоко й мед, кров винограду, олія й одежа. |
| 27 Усе те благочесним іде на благо, — для грішних же злом обернутись може. |
| 28 Бувають вітри, створені для кари, які в його гніві бичами стаються; у час виконання сипляться силою й гнів виладовують того, хто їх створив. |
| 29 Полум’я, град, голод і смерть — усе те створене для покарання. |
| 30 Звірячі зуби, скорпіони, гадюки, мстивця меч — нечестивим на погибель: |
| 31 в його зізволенні виконавці з них охочі, й вони напоготові на землі в час потреби, — та у визначену мить не порушать його слова. |
| 32 Ось чому я вже спочатку зважився, розміркував це й лишив на письмі: |
| 33 Господні діла — усі бо добрі: кожній потребі — своєчасна його забезпека. |
| 34 Тож не треба казати: «Це гірще від того», — бо все своєчасно схвалене буде. |
| 35 Тож хваліте всім серцем і устами, і благословіте ім’я Господнє. |
