| 1 Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства. |
| 2 Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, — хай не від нього, зате від Всевишнього. |
| 3 Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови. |
| 4 Дай благочестивому, за грішника ж — не обставай. |
| 5 Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш. |
| 6 Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою. |
| 7 Подай же доброму, а за грішника не обставай. |
| 8 Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється — при нещасті. |
| 9 Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається. |
| 10 Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла — така й злоба його. |
| 11 Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти — так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає. |
| 12 Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, — тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши. |
| 13 Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться? |
| 14 Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере. |
| 15 Годину він побуде з тобою, а похитнись — він тебе не підтримає. |
| 16 Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров’ю. |
| 17 Спіткає тебе лихо — перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить, |
| 18 прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить. |