Vangelo secondo Luca 22

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Si avvicinava la festa degli Azzimi, chiamata Pasqua,	1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 e i sommi sacerdoti e gli scribi cercavano come toglierlo di mezzo, poiché temevano il popolo.	2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 Allora satana entrò in Giuda, detto Iscariota, che era nel numero dei Dodici.	3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 Ed egli andò a discutere con i sommi sacerdoti e i capi delle guardie sul modo di consegnarlo nelle loro mani.	4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 Essi si rallegrarono e si accordarono di dargli del denaro.	5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 Egli fu d'accordo e cercava l'occasione propizia per consegnarlo loro di nascosto dalla folla.	6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 Venne il giorno degli Azzimi, nel quale si doveva immolare la vittima di Pasqua.	7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 Gesù mandò Pietro e Giovanni dicendo: "Andate a preparare per noi la Pasqua, perché possiamo mangiare".	8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
9 Gli chiesero: "Dove vuoi che la prepariamo?".	9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»
10 Ed egli rispose: "Appena entrati in città, vi verrà incontro un uomo che porta una brocca d'acqua. Seguitelo nella casa dove entrerà	10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 e direte al padrone di casa: Il Maestro ti dice: Dov'è la stanza in cui posso mangiare la Pasqua con i miei discepoli?	11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху
12 Egli vi mostrerà una sala al piano superiore, grande e addobbata; là preparate".	12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»
13 Essi andarono e trovarono tutto come aveva loro detto e prepararono la Pasqua.	13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 Quando fu l'ora, prese posto a tavola e gli apostoli con lui,	14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 e disse: "Ho desiderato ardentemente di mangiare questa Pasqua con voi, prima della mia passione,	15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 poiché vi dico: non la mangerò più, finché essa non si compia nel regno di Dio".	16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
17 E preso un calice, rese grazie e disse: "Prendetelo e distribuitelo tra voi,	17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,
18 poiché vi dico: da questo momento non berrò più del frutto della vite, finché non venga il regno di Dio".	18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»
19 Poi, preso un pane, rese grazie, lo spezzò e lo diede loro dicendo: "Questo è il mio corpo che è dato per voi; fate questo in memoria di me".	19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
20 Allo stesso modo dopo aver cenato, prese il calice dicendo: "Questo calice è la nuova alleanza nel mio sangue, che viene versato per voi".	20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 "Ma ecco, la mano di chi mi tradisce è con me, sulla tavola.	21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 Il Figlio dell'uomo se ne va, secondo quanto è stabilito; ma guai a quell'uomo dal quale è tradito!".	22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»
23 Allora essi cominciarono a domandarsi a vicenda chi di essi avrebbe fatto ciò.	23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Sorse anche una discussione, chi di loro poteva esser considerato il più grande.	24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Egli disse: "I re delle nazioni le governano, e coloro che hanno il potere su di esse si fanno chiamare benefattori.	25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 Per voi però non sia così; ma chi è il più grande tra voi diventi come il più piccolo e chi governa come colui che serve.	26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 Infatti chi è più grande, chi sta a tavola o chi serve? Non è forse colui che sta a tavola? Eppure io sto in mezzo a voi come colui che serve.	27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 Voi siete quelli che avete perseverato con me nelle mie prove;	28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 e io preparo per voi un regno, come il Padre l'ha preparato per me,	29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 perché possiate mangiare e bere alla mia mensa nel mio regno e siederete in trono a giudicare le dodici tribù di Israele.	30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 Simone, Simone, ecco satana vi ha cercato per vagliarvi come il grano;	31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 ma io ho pregato per te, che non venga meno la tua fede; e tu, una volta ravveduto, conferma i tuoi fratelli".	32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»
33 E Pietro gli disse: "Signore, con te sono pronto ad andare in prigione e alla morte".	33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»
34 Gli rispose: "Pietro, io ti dico: non canterà oggi il gallo prima che tu per tre volte avrai negato di conoscermi".	34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»
35 Poi disse: "Quando vi ho mandato senza borsa, né bisaccia, né sandali, vi è forse mancato qualcosa?". Risposero: "Nulla".	35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»
36 Ed egli soggiunse: "Ma ora, chi ha una borsa la prenda, e così una bisaccia; chi non ha spada, venda il mantello e ne compri una.	36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 Perché vi dico: deve compiersi in me questa parola della Scrittura: 'E fu annoverato tra i malfattori'. Infatti tutto quello che mi riguarda volge al suo termine".	37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»
38 Ed essi dissero: "Signore, ecco qui due spade". Ma egli rispose "Basta!".	38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»
39 Uscito se ne andò, come al solito, al monte degli Ulivi; anche i discepoli lo seguirono.	39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 Giunto sul luogo, disse loro: "Pregate, per non entrare in tentazione".	40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»
41 Poi si allontanò da loro quasi un tiro di sasso e, inginocchiatosi, pregava:	41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися
42 "Padre, se vuoi, allontana da me questo calice! Tuttavia non sia fatta la mia, ma la tua volontà".	42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
43 Gli apparve allora un angelo dal cielo a confortarlo.	43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 In preda all'angoscia, pregava più intensamente; e il suo sudore diventò come gocce di sangue che cadevano a terra.	44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 Poi, rialzatosi dalla preghiera, andò dai discepoli e li trovò che dormivano per la tristezza.	45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 E disse loro: "Perché dormite? Alzatevi e pregate, per non entrare in tentazione".	46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47 Mentre egli ancora parlava, ecco una turba di gente; li precedeva colui che si chiamava Giuda, uno dei Dodici, e si accostò a Gesù per baciarlo.	47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 Gesù gli disse: "Giuda, con un bacio tradisci il Figlio dell'uomo?".	48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»
49 Allora quelli che eran con lui, vedendo ciò che stava per accadere, dissero: "Signore, dobbiamo colpire con la spada?".	49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»
50 E uno di loro colpì il servo del sommo sacerdote e gli staccò l'orecchio destro.	50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Ma Gesù intervenne dicendo: "Lasciate, basta così!". E toccandogli l'orecchio, lo guarì.	51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 Poi Gesù disse a coloro che gli eran venuti contro, sommi sacerdoti, capi delle guardie del tempio e anziani: "Siete usciti con spade e bastoni come contro un brigante?	52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 Ogni giorno ero con voi nel tempio e non avete steso le mani contro di me; ma questa è la vostra ora, è l'impero delle tenebre".	53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»
54 Dopo averlo preso, lo condussero via e lo fecero entrare nella casa del sommo sacerdote. Pietro lo seguiva da lontano.	54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 Siccome avevano acceso un fuoco in mezzo al cortile e si erano seduti attorno, anche Pietro si sedette in mezzo a loro.	55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 Vedutolo seduto presso la fiamma, una serva fissandolo disse: "Anche questi era con lui".	56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»
57 Ma egli negò dicendo: "Donna, non lo conosco!".	57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»
58 Poco dopo un altro lo vide e disse: "Anche tu sei di loro!". Ma Pietro rispose: "No, non lo sono!".	58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»
59 Passata circa un'ora, un altro insisteva: "In verità, anche questo era con lui; è anche lui un Galileo".	59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»
60 Ma Pietro disse: "O uomo, non so quello che dici". E in quell'istante, mentre ancora parlava, un gallo cantò.	60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 Allora il Signore, voltatosi, guardò Pietro, e Pietro si ricordò delle parole che il Signore gli aveva detto: "Prima che il gallo canti, oggi mi rinnegherai tre volte".	61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»
62 E, uscito, pianse amaramente.	62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 Frattanto gli uomini che avevano in custodia Gesù lo schernivano e lo percuotevano,	63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися
64 lo bendavano e gli dicevano: "Indovina: chi ti ha colpito?".	64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»
65 E molti altri insulti dicevano contro di lui.	65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 Appena fu giorno, si riunì il consiglio degli anziani del popolo, con i sommi sacerdoti e gli scribi; lo condussero davanti al sinedrio e gli dissero:	66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 "Se tu sei il Cristo, diccelo". Gesù rispose: "Anche se ve lo dico, non mi crederete;	67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;
68 se vi interrogo, non mi risponderete.	68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 Ma da questo momento starà 'il Figlio dell'uomo seduto alla destra della potenza di Dio'".	69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»
70 Allora tutti esclamarono: "Tu dunque sei il Figlio di Dio?". Ed egli disse loro: "Lo dite voi stessi: io lo sono".	70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»
71 Risposero: "Che bisogno abbiamo ancora di testimonianza? L'abbiamo udito noi stessi dalla sua bocca".	71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»