Ефесян 4

¹ Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,

² в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,

³ стараючись зберігати єдність духа зв’язком миру.

⁴ Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.

⁵ Один Господь, одна віра, одне хрищення.

⁶ Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.

⁷ Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.

⁸ Тому й сказано: «Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.»

⁹ А те «вийшов» що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?

¹⁰ Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

¹¹ І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями,

¹² для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,

¹³ аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

¹⁴ Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.

¹⁵ Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою — у Христа.

¹⁶ Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.

¹⁷ Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,

¹⁸ бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.

¹⁹ Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.

²⁰ Та ви не так Христа вивчили,

²¹ як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.

²² А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,

²³ а відновитись духом вашого ума

²⁴ й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.

²⁵ Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.

²⁶ Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;

²⁷ і не давайте місця дияволові.

²⁸ Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.

²⁹ Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.

³⁰ І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

³¹ Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.

³² Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив.