Іван 16

¹ «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.

² Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.

³ Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.

⁴ Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.

⁵ Тепер же я іду до того, хто послав мене, — і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш?

⁶ Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося.

⁷ Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, — пришлю його до вас.

⁸ І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді:

⁹ щодо гріха — бо не вірують у мене,

¹⁰ щодо справедливости — бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите;

¹¹ щодо засуду — бо князь цього світу засуджений.

¹² Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині.

¹³ Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, — він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.

¹⁴ І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам.

¹⁵ Усе, що Отець має, — моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

¹⁶ Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, — і побачите мене: я бо йду до Отця.»

¹⁷ Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?»

¹⁸ Казали, отже: «Що воно означає, оте трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!»

¹⁹ Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене?

²⁰ Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться.

²¹ Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко — з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема!

²² Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере.

²³ І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, — він дасть вам у моє ім’я.

²⁴ В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж — і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.

²⁵ Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише — одверто про Отця звістую вам.

²⁶ Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, — і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати:

²⁷ Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

²⁸ Я вийшов від Отця і прийшов на світ — і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.»

²⁹ Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі.

³⁰ І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.»

³¹ Відповів їм Ісус: «Віруєте нині?

³² Ось надходить година — і тепер вона, — коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною — Отець.

³³ Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»