Лука 7

¹ Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.

² А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.

³ Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.

⁴ Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи «Він достойний, щоб ти йому зробив це

⁵ любить бо народ наш і збудував нам синагогу.»

⁶ І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати «Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.

⁷ Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.

⁸ Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному Іди, і той іде; а іншому Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму Зроби це, і той робить.»

⁹ Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.»

¹⁰ І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.

¹¹ Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.

¹² Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.

¹³ Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї «Не плач.»

¹⁴ І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав «Юначе, кажу тобі, встань!»

¹⁵ І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.

¹⁶ Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили «Великий пророк устав між нами», і «Бог навідався до народу свого.»

¹⁷ Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.

¹⁸ Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів

¹⁹ і послав їх до Господа сказати «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»

²⁰ Прийшовши ті мужі до нього, кажуть «Йоан Христитель послав нас до тебе спитати Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»

²¹ Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.

²² У відповідь Ісус сказав їм «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;

²³ і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.»

²⁴ А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: «На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?

²⁵ На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.

²⁶ На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.

²⁷ Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.

²⁸ Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім — більший від нього.»

²⁹ І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.

³⁰ А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.

³¹ «До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?

³² Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!

³³ Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете Він біса має!

³⁴ Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників.

³⁵ І всі діти мудрости виправдали її.»

³⁶ Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.

³⁷ Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку

³⁸ і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.

³⁹ Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його це ж грішниця!

⁴⁰ Тоді Ісус заговорив до нього «Симоне, маю тобі щось сказати.» Той відповів «Кажи, Учителю».

⁴¹ «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.

⁴² А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити»

⁴³ Озвався Симон і каже «Гадаю, той, якому подарував більше.» Ісус сказав до нього «Ти судив добре.»

⁴⁴ І, обернувшися до жінки, промовив до Симона «Ти бачиш оцю жінку Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

⁴⁵ Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

⁴⁶ Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

⁴⁷ Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.»

⁴⁸ Потім сказав до жінки «Прощаються тобі гріхи.»

⁴⁹ І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою «Хто це такий, що й гріхи відпускає

⁵⁰ До жінки ж він промовив «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.»