Лист Єремії 3

¹ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, душа скорботна й дух прибитий взиває до тебе:

² Вислухай, Господи, і змилуйсь, бо ми згрішили супроти тебе.

³ Ти возсідаєш на троні відвічно, ми ж вікуємо в загибелі.

⁴ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! Вислухай молитву тих в Ізраїлі, що призначені на смерть, і синів тих, які згрішили проти тебе, які не слухали голосу Господа, свого Бога, через віщо нас і обсіла біда.

⁵ Не споминай переступів батьків наших, але згадай того часу про твою могутність і твоє ім’я;

⁶ ти — Господь, Бог наш, і ми восхвалимо тебе, Господи,

⁷ бо ти тому вклав острах перед тобою у наше серце, щоб ми прикликали твоє ім’я. Ми прославимо тебе під час нашого вигнання, бож ми викинули з свого серця всю несправедливість наших батьків, які згрішили перед тобою.

⁸ Ось ми сьогодні на нашому вигнанні, куди ти нас порозкидав на наругу, на прокляття й на кару за всі провини батьків наших, які відступили від Господа, Бога нашого.

⁹ Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, насторож вухо, щоб розсудку навчитись.

¹⁰ Чому, Ізраїлю, через віщо сидиш у краї ворожім, марнієш у землі чужосторонній?

¹¹ Ти мертвими опоганився, тебе вважають побіч тих, що в аді.

¹² Бо ти полишив джерело мудрости.

¹³ Якщо б ти ходив шляхом Божим, ти жив би вічно в мирі.

¹⁴ Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир.

¹⁵ Хто знайшов її місце? Хто ввійшов у її скарби?

¹⁶ Де начальники народів і ті, що земних звірів опанували,

¹⁷ ті, що з небесним птаством гралися, ті, які накопичували золото й срібло, предмет людського уповання, і майно яких краю не мало?

¹⁸ Де ті, що так старанно обробляли срібло, що діла їхні були недослідимі?

¹⁹ Нема їх, вони спустились до аду, і на їхнє місце інші постали.

²⁰ Молодші уздріли світло і на землі жили, але дороги мудрости не спізнали,

²¹ ані її стежок не збагнули, ані її не прийняли; так само й їхні діти далеко віддалились від її дороги.

²² Не було про неї чути в Ханаані, не було її видно у Темані.

²³ Навіть сини Агарі, що на цій землі розуму шукають, і купці Мідіяну та Теми, що в притчах розмовляють та розуму шукають, дороги мудрости не взнали, ані стежок до неї не відкрили.

²⁴ Який же він, Ізраїлю, великий, — дім Божий! Яке просторе місце, де володіє він!

²⁵ Великий і безкраїй, звисочений і незміренний!

²⁶ Там велетні народились, славетні спервовіку, високі на зріст, боєздатні.

²⁷ Але не їх Бог собі вибрав, не їм вказав, як прямувати до знання,

²⁸ тим і загинули, не мавши науки, пропали з-за свого безуму.

²⁹ Хто знявсь на небо, узяв її звідти і зніс із хмар додолу?

³⁰ Хто пройшов море, знайшов її, і придбав її за золото найдобірніше?

³¹ Ніхто не відає її дороги, ніхто стежки її не знає.

³² Та той, хто відає все, знає її; він розумом своїм звідав, — він, який землю утвердив повіки, четвероногими виповнив її;

³³ який посилає світло, — і воно йде, закликає його, — і воно його слухається, тремтівши.

³⁴ Зорі блищать на своїх чатах і веселяться;

³⁵ покличе їх, — вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для того, хто створив їх.

³⁶ Такий наш Бог; ніхто йому не рівний!

³⁷ Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму.

³⁸ А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала.