Приповідок 14

¹ Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.

² Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.

³ В устах дурного — бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.

⁴ Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.

⁵ Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.

⁶ Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.

⁷ Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.

⁸ Мудрість розумного — свою дорогу знати; | безумство глупих — обман.

⁹ Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.

¹⁰ Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.

¹¹ Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.

¹² Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її — шлях смерти.

¹³ Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.

¹⁴ Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра — вчинками своїми.

¹⁵ Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.

¹⁶ Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.

¹⁷ Запальна людина робить дурниці, | розважливий — зносить усе.

¹⁸ Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.

¹⁹ Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.

²⁰ Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.

²¹ Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.

²² Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.

²³ Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина — голод.

²⁴ Вінець мудрих — їхній хист; | корона дурних — безглуздя.

²⁵ Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той — облуда.

²⁶ В Господнім страсі — міцне довір’я людини, | і її діти матимуть притулок.

²⁷ Господній острах — джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.

²⁸ У безлічі народу — царя слава; | у нестачі людей — руїна князя.

²⁹ Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.

³⁰ Лагідне серце — життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.

³¹ Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.

³² Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.

³³ У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.

³⁴ Справедливість підносить народ угору, | а гріх — сором народів.

³⁵ Царська прихильність — розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.