Буття 27

¹ Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: Сину мій! Той відповів: Тут я.

² А він каже: Оце я старий, не знаю дня моєї смерти.

³ Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину,

⁴ та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з’їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю.

⁵ Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька.

⁶ Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата:

⁷ Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з’їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру.

⁸ Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую.

⁹ Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить.

¹⁰ Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з’їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю.

¹¹ Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький.

¹² Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення.

¹³ Тоді каже до нього його мати: На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят).

¹⁴ Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько.

¹⁵ І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина,

¹⁶ а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї.

¹⁷ Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала.

¹⁸ Він же пішов до свого батька й каже: Тату мій! А цей відізвався: Я тут! Хто ти мій сину?

¹⁹ Тоді Яків каже до свого батька: Я — Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з’їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене.

²⁰ А Ісаак каже до свого сина: Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину! Той відповів: Бо Господь, Бог твій, наслав мені.

²¹ На це Ісаак до Якова: Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?

²² І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: Голос — голос Якова, руки ж — руки Ісава.

²³ Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його.

²⁴ По тому спитав: Чи ти справді мій син Ісав? А цей відповів: Я!

²⁵ Той же сказав: Подай мені, нехай з’їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе. І подав йому, й він з’їв; приніс йому й вина, й він випив.

²⁶ Тоді каже до нього Ісаак, його батько: Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!

²⁷ Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його.

²⁸ Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком!

²⁹ Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!

³⁰ Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання.

³¹ Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: Хай тато підведуться і з’їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене.

³² Тоді Ісаак, його батько, спитав: Хто ти? Він же відповів: Я — син твій, твій первісток, Ісав.

³³ Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з’їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?

³⁴ Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: Благослови мене, мене також, мій тату!

³⁵ А той мовив: Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення.

³⁷ На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?

³⁸ Тоді Ісав каже до свого батька: Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку! Та й заридав Ісав уголос.

³⁹ Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба.

⁴⁰ Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку.

⁴¹ Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб’ю Якова, брата свого.

⁴² І переказано Ревеці слова Ісава, старшого її сина, і вона послала покликати Якова, свого молодшого сина, і сказала йому: Он Ісав, твій брат, заповзявся помститися на тобі й забити тебе.

⁴³ Послухай же тепер мене, мій сину, і вставай та й утікай до Лавана, мого брата, в Харан.

⁴⁴ Ти поживеш з ним якийсь час, поки не промине лють твого брата,

⁴⁵ поки не пройде гнів брата твого на тебе й він не забуде, що ти йому вдіяв; тоді я пошлю, щоб тебе забрати звідтіля. Як же ж то мені втратити вас обидвох разом в один день?

⁴⁶ А до Ісаака сказала Ревека: Життя мені набридло через дочок хеттитських. Коли ще Яків візьме собі жінку з хеттитських дочок, як оці, з дочок цього краю, то навіщо ж мені жити?