Livre de la Sagesse 16

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Voilà pourquoi nos persécuteurs ont été fort justement châtiés par des bêtes de ce genre, et tourmentés par une multitude d’insectes.	1 Тому справедливо були вони покарані подібними створіннями, | коли то їх мучила безліч докучливих животин.
2 Quant à ton peuple, loin de le punir, tu le comblais de bienfaits: tu lui envoyais un aliment merveilleux - des cailles! pour assouvir sa faim dévorante.	2 Своєму ж народові ти, замість тієї кари, добро діяв | і, щоб задоволити їхнє жадібне бажання, | дивну поживу зготував — перепелиць!
3 Quand nos ennemis avaient faim, ils étaient remplis de dégoût par l’aspect hideux des animaux que tu leur envoyais; ton peuple, au contraire, après une brève privation, jouissait d’un aliment de choix.	3 Отак одні, що хотіли їсти, | збридившися насланими животинами, | навіть природну охоту до їжі втратили, | другі ж, зазнавши короткочасної нестачі, | скуштували неабиякої страви.
4 Les oppresseurs méritaient d’être frappés par une famine implacable, mais pour ton peuple il suffisait qu’il comprenne comment ses ennemis étaient torturés.	4 Адже треба було, щоб отих гнобителів неминуче спіткала нестача, | а цим тільки показати, яких мук зазнали їхні вороги.
5 Même lorsque des bêtes féroces s’en prirent furieusement aux tiens et qu’ils succombaient sous la morsure de serpents venimeux, ta colère ne dura pas jusqu’à la fin.	5 Бож як прийшла й на них страшна звірів лють, | і вони гинули від укусів в’юнких гадюк, | то не до кінця простягся гнів твій.
6 Leur châtiment, qui ne dura qu’un temps, avait valeur d’avertissement: ils reçurent un signe de salut pour leur rappeler les commandements de ta Loi.	6 Вони для остороги були стривожені на час короткий, | і мали знак спасіння — на пам’ятку про заповідь твого закону;
7 En effet, quiconque se tournait vers cet objet de bronze était sauvé, non par ce qu’il avait sous les yeux, mais par toi, le Sauveur de tous.	7 бо хто повертавсь до нього, спасався — не тим, що бачив, | але тобою, Спасителю всього.
8 Et là encore, tu prouvais à nos ennemis que c’est toi qui délivres de tout mal.	8 Тим так само довів ти нашим ворогам, | що ти рятуєш від усякого лиха.
9 C’étaient des morsures de sauterelles et de mouches qui les faisaient mourir, sans qu’on trouve de remède pour les garder en vie: voilà la preuve qu’ils avaient pleinement mérité un tel châtiment.	9 Бо їх губили сарани та мух укуси, | і не знайшлося ліків, щоб їх врятувати, | тому, що заслужили, щоб їх карали ці животини.
10 Tes fils, au contraire, résistaient même aux dents des serpents venimeux, et cela, parce que tu faisais preuve de miséricorde et tu les sauvais.	10 Твоїх же синів не подолали навіть зуби гадюк отруйних, | бо твоє милосердя допомогло їм і врятувало їх.
11 Ils étaient mordus, juste pour leur rappeler tes oracles, de peur qu’ils ne t’oublient complètement et ne deviennent insensibles à tes bienfaits; et bien vite ils étaient guéris.	11 Щоб вони пригадали собі твої слова, кусали їх гадюки, | але й вони негайно видужували, | щоб не впасти в глибину забуття | і не були позбавлені твоєї добродійности.
12 Leur guérison ne fut pas l’œuvre d’herbes ou de pommades, mais de ta parole, Seigneur, car toi tu guéris tout.	12 Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували, | лише твоє, Господи, слово, що всіх ізціляє.
13 Oui, tu as pouvoir sur la vie et sur la mort; tu fais descendre les hommes au séjour souterrain, ou tu les en préserves.	13 Ти бо маєш владу над життям та смертю. | Ти зводиш до воріт аду й виводиш звідти.
14 L’homme, dans sa méchanceté, est capable de tuer, mais il ne fait pas revenir le souffle lorsqu’il s’est échappé, il ne peut rappeler l’âme qui s’en est allée.	14 Людина ж у своїй злобі може вбити, | однак духа, що вже вийшов, не може назад привернути, | ані звільнити душі, яку ад прийняв.
15 Impossible d’échapper à ta main!	15 Уникнути руки твоєї — неможливо!
16 Les impies qui refusaient de te reconnaître ont été flagellés par ton bras puissant, poursuivis par des pluies extraordinaires, par la grêle et des orages impitoyables, et dévorés par le feu.	16 Нечестивих, які відмовлялись тебе пізнавати, | твоє сильне рамено карало; | на них спали небувалі дощі, градобій, зливи нестримні, | і пожер їх вогонь.
17 Phénomène étrange: c’est précisément dans l’eau qui éteint tout, que le feu brûlait le plus violemment, car tous les éléments se liguaient pour protéger les justes.	17 Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить, | вогонь іще більшої набирав сили, | бо природа за праведних воює.
18 Tantôt la flamme baissait pour ne pas brûler les animaux envoyés contre les impies: ainsi ils comprendraient que Dieu voulait les punir;	18 Часом бо полум’я ставало лагіднішим, | щоб не спалити тварин, що були послані на нечестивих, | а й вони самі, бачивши те, збагнули, що їх переслідує суд Божий.
19 tantôt, au contraire, la flamme reprenait sous l’averse afin de détruire les récoltes d’un pays pervers.	19 А часом і серед води воно понад силу вогню палило, | щоб знищити врожай безбожної країни.
20 Par contre tu distribuais à ton peuple la nourriture des anges, tu lui envoyais du ciel inlassablement un pain tout préparé, qui avait en lui toutes les saveurs et s’adaptait au goût de chacun.	20 Натомість, народ твій ти годував ангельською поживою, | зсилав їм хліб готовий з неба, без утоми, | що міг був дати всяку насолоду, підхожий усякому смакові.
21 Cette nourriture faisait voir ta tendresse pour tes enfants: elle répondait aux désirs de celui qui en mangeait et se transformait en ce que chacun voulait.	21 Так допомога твоя виявляла супроти дітей твою ніжність: | відповідно до бажання того, хто нею живився, | вона перетворювалась на те, чого хто хотів.
22 Elle paraissait une neige mais supportait le feu sans fondre; pendant ce temps les récoltes des ennemis étaient la proie de flammes qui brûlaient au milieu de la grêle: les éclairs brillaient sous la pluie.	22 Сніг і лід витримували вогонь, не топились, | щоб знали, що тільки урожай ворогів | пожирав вогонь, що палив посеред граду | й посеред зливи блискав;
23 Mais le feu semblait perdre ses propriétés dès qu’il s’agissait de la nourriture des justes.	23 а щоб праведники мали чим живитись, | зрікався він навіть своєї властивої сили.
24 Ta création est à ton service puisque tu en es l’auteur. Elle s’emploie à châtier les mauvais, puis elle se relâche en faveur de ceux qui mettent en toi leur confiance.	24 Творіння бо, слухняне тобі, Творцеві, | набирає на силі для кари грішникам, | попускає ж на благо тим, які покладаються на тебе.
25 Pour servir ta bonté qui donne à tous leur nourriture, elle se transformait, se conformant au désir de ceux qui l’attendaient.	25 Тим то й тоді, прибираючи різного вигляду, | воно служило твоїй щедрості, яка все живить, | відповідно до бажання тих, що відчувають нестачу,
26 Tes fils bien-aimés apprenaient ainsi, Seigneur, que ce ne sont pas les produits de la terre qui nourrissent l’homme, mais que c’est ta parole qui soutient ceux qui croient en toi.	26 щоб твої, Господи, улюблені діти знали, | що не плоди різнородні прогодовують людину, | а слово твоє зберігає тих, які в тебе вірять.
27 Cette nourriture que le feu ne détruisait pas, fondait cependant à la chaleur du premier rayon de soleil,	27 Бо те, що вогнем не могло бути знищене, | топилося відразу — нагріте слабким промінням сонця,
28 afin que l’on sache qu’il faut devancer le soleil pour te rendre grâces et te prier dès le lever du jour.	28 щоб було відомо, що, дякуючи тобі, треба випереджувати сонце | і перед тим, заки на світ благословиться, молитись тобі.
29 Car les espoirs des ingrats fondront comme le givre hivernal, et s’écouleront comme une eau perdue.	29 Надія бо невдячного, мов іней зимовий, розтане, | і розплинеться, наче вода, що не до вжитку.