Livre de la Sagesse 12

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 et ton Esprit impérissable est en tout!	1 Бо твій дух нетлінний у всьому.
2 C’est ainsi que tu corriges par degrés ceux qui pèchent; tu leur fais voir, grâce à tes réprimandes, en quoi ils ont péché, pour qu’ils renoncent au mal et croient en toi, Seigneur.	2 Ось чому тих, що падають, ти караєш легко | і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, | щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.
3 Ce fut le cas pour les anciens habitants de ta Terre sainte:	3 Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів
4 tu les avais en horreur à cause de leurs pratiques détestables, leur sorcellerie et leurs rites impies,	4 за їхні злочини преганебні, | за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,
5 le meurtre impitoyable des petits enfants, les festins sanguinaires où ils mangeaient de la chair humaine avec le sang et les entrailles, tandis qu’ils célébraient leurs cultes secrets.	5 за їхні немилосердні дітовбивства, | за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, | посвячені у таємному бенкетуванні;
6 Ces parents meurtriers d’êtres sans défense, tu avais décidé de les anéantir par la main de nos pères.	6 родителів, убивників безпомічних дітей, | вирішив ти вигубити руками батьків наших,
7 Tu voulais que cette terre qui t’est chère entre toutes, devienne la patrie d’enfants de Dieu dignes d’elle.	7 щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш, | прийняла гідних поселенців — дітей Божих.
8 Pourtant, même envers ces anciens habitants, tu as fait preuve de modération, parce que c’étaient des êtres humains. C’est ainsi qu’en avant-garde de ton armée tu as envoyé sur eux des frelons, pour les détruire peu à peu.	8 Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів, | виславши перед твоїм військом шершнів, | щоб вони винищували їх поволі:
9 Tu aurais pu, bien sûr, faire écraser les impies par les justes au cours d’une bataille, ou les anéantir d’un seul coup par des bêtes terrifiantes ou par un mot venu de toi.	9 не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих, | чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, —
10 Mais en les punissant progressivement, tu leur laissais l’occasion de se repentir. Tu n’ignorais pourtant pas que leur fond était mauvais et leur méchanceté innée, et qu’ils ne changeraient jamais,	10 лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння, | хоч відав добре, що їхній рід лукавий, | що їхня злоба — вроджена їм | і що думки їхні незмінні були б повіки, —
11 car leur race avait été maudite dès le commencement. En tous cas, ce n’est pas par peur de qui que ce soit que tu laissais leurs crimes impunis.	11 бо це було поріддя прокляте від початку. | Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.
12 Car, qui pourrait te dire: “Qu’as-tu fait?”; qui pourrait s’opposer à tes décisions? Qui te fera des reproches si tu anéantis des nations que tu as créées? Qui t’empêchera de punir des hommes injustes?	12 Бо хто ж насмілився б сказати; «Що ти вдіяв?» | Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму? | І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив? | Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?
13 En dehors de toi qui prends soin de tous, il n’y a pas d’autre Dieu auquel tu devrais prouver que tu n’agis pas injustement.	13 Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш, | щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;
14 Il n’y a pas davantage de roi ou de souverain qui puisse s’opposer à toi quand tu as décidé de punir.	14 ані царя чи якогось володаря, спроможного | кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.
15 Parce que tu es parfaitement juste, tu conduis tout avec justice: tu ferais un mauvais usage de ton pouvoir si tu condamnais celui qui ne mérite pas d’être puni.	15 Ти, справедливий, усім керуєш по правді: | чужа бо твоїй могутності думка засуджувати | того, хто на кару не заслужив.
16 Ta force est le fondement de ta justice; étant le maître de toutes choses, tu peux aussi les épargner.	16 Твоя бо сила — справедливости основа, | а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.
17 Ceux qui mettent en doute ta puissance absolue, tu leur montres ta force; tu punis l’audace de ceux qui la bravent.	17 Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику; | у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.
18 Mais bien que tu sois un puissant Seigneur, tu juges avec modération et tu nous gouvernes avec beaucoup de patience, car tu es libre d’intervenir quand il te plaît.	18 Та ти — Владика сили, судиш ласкаво | і провадиш нас вельми дбайливо, | бо коли тільки захочеш, — можеш.
19 En agissant ainsi tu as montré à ton peuple que le juste doit aimer tous les hommes, et tu as donné à tes fils cette douce espérance qu’après le péché tu leur permettras de se repentir.	19 Таким діянням ти навчив народ свій, | що праведник має бути чоловіколюбцем, | і розбудив в своїх дітей добру надію, | що за гріхи даєш покаяння.
20 Envers les Cananéens eux-mêmes, pourtant ennemis de tes enfants et bien dignes de mort, tu as agi avec retenue et indulgence, pour leur donner le temps et l’occasion de se convertir.	20 Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти, | скарав ти так вирозуміло й поблажливо, | давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,
21 Mais envers tes fils tu as agi avec encore beaucoup plus de précautions, puisque tu t’étais lié avec leurs ancêtres par des serments, des alliances et tant de belles promesses.	21 то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх, | яких батькам з клятвою й заповітами | дав ти найкращі обітниці?
22 Ainsi donc, lorsque tu frappes nos ennemis avec modération, c’est pour notre instruction, pour que nous songions à ta bonté lorsque nous aurons nous-mêmes à juger, et que nous comptions sur ta miséricorde lorsque nous sommes jugés.	22 Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів, | щоб ми, коли судитимем, пам’ятали на твою доброту, | а коли нас судять, — надіялись на милосердя.
23 Ceux qui vivaient follement dans le mal, tu les as punis par le moyen de leurs idoles abominables.	23 Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві, | ти мучив їхнім власним мерзенством.
24 Ils s’étaient vraiment égarés trop loin sur les chemins de l’erreur, en prenant pour dieux les plus laids et les plus méprisables parmi les animaux! Ils s’étaient laissé berner comme des enfants sans raison.	24 Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали, | взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, | обмануті, наче нерозумні діти.
25 Comme pour des enfants qui ne pensent pas, tu leur avais d’abord envoyé un avertissement léger,	25 Тому, немов на хлоп’ят безглуздих, | наслав ти на них неповажну кару.
26 mais ils n’avaient pas compris ces remontrances bénignes, si bien qu’ils méritèrent de faire l’expérience du jugement de Dieu.	26 Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара, | зазнають суду, що гідний Бога.
27 Dans leurs souffrances ils s’indignaient contre ces animaux qu’ils avaient pris pour des dieux et qui maintenant devenaient les instruments de leur châtiment. C’est alors qu’ils découvrirent et reconnurent comme Dieu celui qu’autrefois ils avaient refusé de voir: c’était là la raison du châtiment suprême qui tombait sur eux.	27 А страждаючи від цих істот, гнівались | на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; | допіру тоді, кого раніше зреклися знати, — | визнали за правдивого Бога; | тим то впав на них найважчий осуд.