Ecclésiaste 12

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Pense à ton Créateur aux jours de ta jeunesse, avant la venue des jours mauvais, des années qui s’approchent, dont tu diras: “Je n’en attends plus rien”,	1 Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби;
2 avant que le soleil, la lumière, la lune et les étoiles se perdent dans le noir, et que reviennent les nuages sitôt après la pluie.	2 перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари;
3 C’est alors que tremblent les gardiens de la maison, c’est le temps où se courbent les porteurs, où les meules, ce qu’il en reste, cessent de moudre, et les voyantes sont dans le noir derrière leurs fenêtres;	3 тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна,
4 l’heure où la porte se ferme sur la rue, et le bruit du moulin s’arrête; où la voix de l’oiseau ne réveille plus, et les chansons se sont tues.	4 і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні;
5 On redoute alors les montées, et les fondrières sur le chemin; l’amandier est en fleurs, la sauterelle est repue, le câprier donne son fruit. Voici l’homme en route pour sa maison d’éternité, et les pleureuses faisant le cercle au coin de la rue.	5 коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти; і дерево цвістиме мигдалеве, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, — бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються;
6 Le fil d’argent n’ira pas plus loin: on s’est arrêté de le filer; la lampe d’or s’est brisée, la cruche s’est fracassée à la fontaine, et la poulie sur le puits a cédé.	6 перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб’ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці,
7 La poussière retourne à la terre dont elle était venue, et l’esprit remonte à Dieu qui l’a donné.	7 і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його він дав.
8 Rien qui tienne! disait Qohélet, on n’a de prise sur rien!	8 Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота.
9 Oui, Qohélet était un sage, un sage qui a enseigné le savoir au peuple; il a pesé, examiné et corrigé un grand nombre de proverbes.	9 Та опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток.
10 Qohélet s’efforçait de bien tourner ses sentences, il mettait par écrit des vérités, de façon directe.	10 Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди.
11 Les paroles des sages sont comme des aiguillons; un recueil de sentences est comme une palissade où le même pasteur a tout assemblé.	11 Слова мудрих — як остроги, як гострі цвяхи; їх дав тільки один пастух.
12 Garde-toi, mon fils, d’y ajouter: quand on multiplie les livres, c’est sans fin, et trop d’étude épuise le corps.	12 Що понад це, мій сину, ось тобі осторога: писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло.
13 Conclusion du discours: tout a été dit. Crains Dieu et observe ses commandements: c’est là le tout de l’homme.	13 Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина.
14 Car Dieu jugera toutes les actions, même ce qui est caché, le bien comme le mal.	14 Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.