Livre de Job 19

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Combien de temps encore allez-vous me fatiguer, et m’assommer à force de paroles?	2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3 Dix fois déjà vous m’avez insulté, n’avez-vous pas honte de me maltraiter?	3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4 Si réellement je me suis trompé, mon péché ne regarde que moi.	4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5 Mais vous me regardez de haut: voilà la vérité, et vous me reprochez mon malheur.	5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6 Sachez que Dieu me traite injustement et qu’il a jeté sur moi ses filets.	6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7 Je crie à la violence, pas de réponse, j’appelle au secours, personne pour me défendre!	7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!
8 Il a barré ma route, je n’ai plus de passage, il a mis sur mon chemin les ténèbres.	8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9 Il m’a privé de ma gloire, il a ôté de ma tête la couronne,	9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10 Il me descelle tout autour et me fait partir, il déracine mon espérance.	10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11 Il décharge sur moi sa colère, il me traite en ennemi.	11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12 Toutes ses troupes arrivent à la fois, elles se frayent un chemin jusqu’à moi, elles font le siège de ma demeure.	12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13 Il a éloigné de moi mes frères, mes connaissances cherchent à m’éviter.	13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14 Mes proches, mes compagnons ne me voient plus, les hôtes de ma maison m’ont oublié.	14
15 Mes servantes me sont devenues étrangères, comme si pour elles j’étais un inconnu.	15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16 J’appelle mon serviteur, il ne me répond pas lorsque je vais jusqu’à le supplier.	16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17 Mon haleine répugne à ma femme, mes propres frères sont dégoûtés de moi.	17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18 Les gamins eux-mêmes me méprisent, si je me lève ils se moquent de moi.	18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19 Tous mes intimes maintenant me détestent, ceux que j’aimais se sont retournés contre moi.	19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20 Sous ma peau ma chair a pourri, mes os se dénudent comme des dents:	20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21 Pitié! Pitié pour moi, ô vous, mes amis: c’est la main de Dieu qui m’a frappé!	21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22 Faut-il me persécuter parce que Dieu le fait? n’en avez-vous pas assez de me dévorer?	22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23 Ah, je voudrais qu’on écrive mes paroles, et qu’on les grave sur du bronze	23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24 avec un ciseau de fer, un burin, et qu’elles soient pour toujours inscrites dans la pierre.	24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!
25 Je sais que mon libérateur est vivant, et qu’à la fin il se présentera sur terre.	25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26 Alors je me mettrai debout derrière ma peau, et de ma chair je verrai Dieu!	26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27 Je le verrai, moi, le même, et c’est lui que mes yeux verront, pas un autre: mon cœur déjà s’épuise dans cette attente.	27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28 Mais vous en êtes à dire: “Comment l’attaquer? trouvons-lui quelque parole à reprendre”.	28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —
29 Alors craignez que l’épée ne vous frappe, car la Colère s’enflamme contre les fautes, et vous saurez qu’il y a une justice!	29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»