Premier livre des Chroniques 25

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Pour la liturgie, David et les officiers de la milice du Temple, mirent à part les fils d’Asaf, de Héman et de Yédoutoun, qui prophétisaient en s’accompagnant de la lyre, de la harpe et des cymbales. On dressa la liste suivante des hommes chargés de ce service:	1 Тим часом Самуїл помер, і всі ізраїльтяни зібрались і оплакували його й поховали його в його домі в Рамі. А Давид зібрався та й пішов у Паран-пустиню.
2 Pour les fils d’Asaf: Zakour, Yosef, Nétanya, Asarééla; les fils d’Asaf étaient sous la direction d’Asaf qui prophétisait chaque fois que le roi en donnait l’ordre.	2 Був же в Маоні чоловік, а майно його було в Кармелі. Чоловік той був вельми багатий: мав три тисячі овець і тисячу кіз, і саме тоді він клопотався стриженням овець у Кармелі.
3 Pour Yédoutoun: fils de Yédoutoun: Guédalyas, Seri, Yéchayas, Hachabyas, Mattityas; ils étaient 6 sous la direction de leur père Yédoutoun, qui au son de la lyre, chantaient les louanges au Seigneur et lui rendaient grâces.	3 На ім’я ж був той чоловік Навал, а ймення його жінки — Авігайла. Була ж це жінка з добрим розумом і з виду гарна, а чоловік був шорсткий і злющий. Він був калевій.
4 Pour Héman: fils de Héman: Boukiyas, Mattanyas, Ouziel, Chebouel, Yérimot, Hananyas, Hanani, Éliata, Giddalti, Romamti-Ézer, Yochbekacha, Maloti, Hotir, Mahaziot.	4 Почувши Давид у пустині, до Навал стриже вівці,
5 Ils étaient tous fils de Héman, le devin du roi; ceux-ci jouaient de la trompette quand la parole de Yahvé se faisait entendre. Dieu donna à Héman 14 fils et trois filles,	5 послав десяток молодців і сказав їм: «Ідіть у Кармель, удайтесь до Навала, поздоровіть його від мене,
6 tous chantaient dans la Maison de Yahvé, sous la direction de leur père, accompagnés de cymbales, harpes et lyres: c’était le service qu’ils assuraient dans la Maison de Dieu, sous la direction du roi, d’Asaf, de Yédoutoun et de Héman.	6 і промовте так до мого брата: Мир тобі, твоєму домові й усьому твоєму.
7 Leur nombre, en comptant leurs frères qui assuraient avec compétence le chant en l’honneur de Yahvé, était de 288.	7 Почув я, що стрижуть овець у тебе. Вівчарі твої були з нами, і ми їх не чіпали й нічого в них не пропало за ввесь той час, коли вони були в Кармелі.
8 On tira au sort l’ordre que l’on devait respecter, pour les petits comme pour les grands, pour les maîtres comme pour les disciples.	8 Спитай твоїх слуг і вони тобі скажуть. Нехай же оці молодці знайдуть ласку в очах твоїх, бо ми прийшли в день святковий: дай, прошу, твоїм слугам і твоєму синові Давидові, що маєш під рукою.»
9 Le premier tiré au sort, pour le clan d’Asaf, fut Yosef. Le second fut Guédalyas, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	9 Прибули Давидові молодці, сказали Навалові всі ті слова іменем Давида та й чекали.
10 Le troisième fut Zakour, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	10 Навал же відповів слугам Давида, кажучи: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? Є їх чимало тепер тих рабів, що втікають від своїх панів!
11 Le quatrième fut Yisri, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	11 Візьму я мій хліб, моє вино та моє м’ясо, що я зготував для моїх стрижіїв, та й дам людям, про яких не знаю, звідкіля вони взялися?»
12 Le cinquième fut Nétanya, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	12 І повернулись Давидові молодці назад своєю дорогою, й, повернувшись додому, переказали йому ті слова.
13 Le sixième fut Boukiyas, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	13 Тоді Давид сказав своїм людям: «Підпережіть кожен свого меча!» І підперезали кожен свого меча. Давид теж підперезав свого меча, й виступило близько чотириста чоловік за Давидом, двісті ж зосталось при обозі.
14 Le septième fut Yésarééla, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	14 Тим часом один із слуг передав Авігайлі, жінці Навала: «Давид, прислав був посланців із пустині привітати нашого пана, та цей накинувся на них.
15 Le huitième fut Yéchayas, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	15 Люди ж ті були вельми до нас добрі: вони нас не чіпали і в нас нічого не поділося за ввесь час, як ми перебували з ними, коли ми були в полі.
16 Le neuvième fut Mattanyas, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	16 Вони були охороною нашою і вдень, і вночі, ввесь час, коли ми були з ними й пасли вівці.
17 Le dixième fut Chiméï, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	17 Подумай, отже, і розваж, що маєш чинити, бо над нашим паном і його домом нависла біда, а він такий негідник, що з ним шкода й говорити.»
18 Le onzième fut Azaréel, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	18 Взяла Авігайла хутенько двісті хлібів, два бурдюки вина, п’ять зготованих овець, п’ять мірок праженого зерна, сто китиць родзинків і двісті фігових пирогів, наклала на ослів,
19 Le douzième fut Hachabyas, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	19 та й звеліла своїм слугам: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» Чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.
20 Le treizième fut Choubaël, avec ses fils et ses frères: ils étaient douze.	20 І от коли вона за виступом гори спускалась на ослі додолу, назустріч їй Давид і його люди сходили донизу, так що вона зіткнулась із ними.
21 Le quatorzième fut Mattityas, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	21 Давид же міркував: «Шкода було мені стерегти все майно в пустині отого чоловіка, так що нічого з усього того, що йому належить, не пропало! Він віддячує мені злом за добро!
22 Le quinzième fut Yérémot, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	22 Нехай же Бог так і так зробить ворогам Давида та ще й придасть, коли я з усіх тих, що йому належать, до ранку, бодай одного мужа залишу.»
23 Le seizième fut Hananyas, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	23 Як тільки Авігайла побачила Давида, зіскочила з осла притьмом і, впавши обличчям униз перед Давидом, уклонилась йому до землі.
24 Le dix-septième fut Yochbekacha, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	24 Потім упала йому в ноги і сказала: «На мені вина, мій пане! Дозволь твоїй слугині озватися перед тобою і вислухай слова твоєї слугині.
25 Le dix-huitième fut Hanani, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	25 Нехай мій пан не зважає на того непотреба, на Навала, бо яке його ім’я, такий і він: Дурний він зветься і дурнота при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила тих молодців, що ти, мій пане, прислав був.
26 Le dix-neuvième fut Maloti, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	26 Хай же, мій пане, — так певно, як живе Господь, так певно, як живеш ти, — Господь, що стримав тебе й не дав дійти до крови й чинити власною рукою пімсту, — хай же твої вороги стануть, як Навал, і ті, що задумують чинити зло моєму панові!
27 Le vingtième fut Élyata, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	27 А цей гостинець, що принесла твоя слугиня моєму панові, хай буде твоїм молодцям, що йдуть слідом за моїм паном.
28 Le vingt et unième fut Hotir, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	28 Прости, будь ласкав, вину твоїй слугині, бо Господь напевно спорудить моєму панові дім довготривалий, бо мій пан веде війни Господні, й несправедливости не знайти в тобі за ввесь час життя твого.
29 Le vingt-deuxième fut Giddalti, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	29 Коли ж би хтось піднявсь тебе гонити чи то чигати на твоє життя, то нехай життя мого пана буде вв’язане в вузол живих у Господа, Бога твого, життя ж твоїх ворогів — нехай їх пращею геть кине.
30 Le vingt-troisième fut Mahaziot, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	30 І коли Господь учинить моєму панові все те добро, про яке був говорив щодо тебе, й поставить тебе князем над Ізраїлем,
31 Le vingt-quatrième fut Romamti-Ézer, avec ses fils, ses frères: ils étaient douze.	31 то хай не буде моєму панові приводом до смутку й гризоти серця, що мій пан пролив кров безвинну й вчинив собі суд власною рукою. Коли ж Господь ущасливить мого пана, то ти згадай про твою слугиню.»
	32 Давид відповів Авігайлі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що послав тебе сьогодні мені назустріч;
	33 благословен і розум твій, і ти благословенна, що стримала мене сьогодні, щоб я не дійшов до крови й не зробив собі суду власною рукою.
	34 Бо — так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, що стримав мене сьогодні заподіяти тобі зло! — коли б ти була не поспішилась вийти мені назустріч, так у Навала, до світанку, не зосталось би ні одного мужа.»
	35 Давид прийняв з її рук, що вона йому принесла, й сказав їй: «Іди собі в мирі до свого дому. Бач, я вислухав тебе і був привітний до тебе.»
	36 Повернулась Авігайла до Навала, — аж ось у нього в домі такий бенкет, як у царя, і серце в Навала розвеселилось; але що він був тяжко п’яний, вона йому нічогісінько не оповіла, поки не настав ранок.
	37 Уранці ж, як проминуло сп’яніння від вина в Навала, жінка його оповіла йому, що сталось, і серце його завмерло в ньому, і він став немов камінь.
	38 А через якихнебудь десять день Господь ударив Навала, й він умер.
	39 Довідавшися, що Навал умер, Давид сказав: «Благословен Господь, що постояв за мене, помстивши мою наругу, яку завдав мені Навал, і стримав свого слугу від злочину. Господь повернув злобу Навала на його ж голову.» Потім Давид послав сказати Авігайлі, що хоче взяти її собі за жінку.
	40 От і прийшли слуги Давида до Авігайли в Кармель і сказали їй: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.»
	41 Встала вона, припала лицем до землі й сказала: «Ось твоя слугиня рабинею обмиватиме ноги слугам мого пана.»
	42 Потім притьмом підвелася й, сівши на осла, разом із п’ятьма своїми дівчатами, що її супроводжували, пішла за Давидовими посланцями й стала йому за жінку.
	43 І Ахіноам узяв Давид із Єзреела, й вони обидві були його жінками.
	44 Тоді Саул віддав дочку свою Міхаль, жінку Давида, Палті, синові Лаїша, з Галліму.