| 1 وكان الفصح وايام الفطير بعد يومين. وكان رؤساء الكهنة والكتبة يطلبون كيف يمسكونه بمكر ويقتلونه. | 1 Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, |
| 2 ولكنهم قالوا ليس في العيد لئلا يكون شغب في الشعب | 2 але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі! |
| 3 وفيما هو في بيت عنيا في بيت سمعان الابرص وهو متكئ جاءت امرأة معها قارورة طيب ناردين خالص كثير الثمن. فكسرت القارورة وسكبته على راسه. | 3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. |
| 4 وكان قوم مغتاظين في انفسهم فقالوا لماذا كان تلف الطيب هذا. | 4 Деякі обурилися між собою: Навіщо, мовляв, така втрата мира! |
| 5 لانه كان يمكن ان يباع هذا باكثر من ثلاث مئة دينار ويعطى للفقراء. وكانوا يؤنبونها. | 5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! І вони ремствували на неї. |
| 6 اما يسوع فقال اتركوها. لماذا تزعجونها. قد عملت بي عملا حسنا. | 6 Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. |
| 7 لان الفقراء معكم في كل حين ومتى اردتم تقدرون ان تعملوا بهم خيرا. واما انا فلست معكم في كل حين. | 7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. |
| 8 عملت ما عندها. قد سبقت ودهنت بالطيب جسدي للتكفين. | 8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. |
| 9 الحق اقول لكم حيثما يكرز بهذا الانجيل في كل العالم يخبر ايضا بما فعلته هذه تذكارا لها | 9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї. |
| 10 ثم ان يهوذا الاسخريوطي واحدا من الاثني عشر مضى الى رؤساء الكهنة ليسلمه اليهم. | 10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм. |
| 11 ولما سمعوا فرحوا ووعدوه ان يعطوه فضة. وكان يطلب كيف يسلمه في فرصة موافقة | 11 Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. |
| 12 وفي اليوم الاول من الفطير حين كانوا يذبحون الفصح قال له تلاميذه اين تريد ان نمضي ونعد لتأكل الفصح. | 12 А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху? |
| 13 فارسل اثنين من تلاميذه وقال لهما اذهبا الى المدينة فيلاقيكما انسان حامل جرة ماء. اتبعاه. | 13 І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, |
| 14 وحيثما يدخل فقولا لرب البيت ان المعلّم يقول اين المنزل حيث آكل الفصح مع تلاميذي. | 14 і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? |
| 15 فهو يريكما علّية كبيرة مفروشة معدة. هناك اعدا لنا. | 15 І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. |
| 16 فخرج تلميذاه وأتيا الى المدينة ووجدا كما قال لهما. فأعدا الفصح | 16 Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. |
| 17 ولما كان المساء جاء مع الاثني عشر. | 17 Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма. |
| 18 وفيما هم متكئون يأكلون قال يسوع الحق اقول لكم ان واحدا منكم يسلمني. الآكل معي. | 18 І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть. |
| 19 فابتدأوا يحزنون ويقولون له واحدا فواحدا هل انا. وآخر هل انا. | 19 Вони засмутились і один по одному заходились його питати: Чи не я? |
| 20 فاجاب وقال لهم. هو واحد من الاثني عشر الذي يغمس معي في الصحفة. | 20 Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску. |
| 21 ان ابن الانسان ماض كما هو مكتوب عنه. ولكن ويل لذلك الرجل الذي به يسلم ابن الانسان. كان خيرا لذلك الرجل لو لم يولد | 21 Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому! |
| 22 وفيما هم يأكلون اخذ يسوع خبزا وبارك وكسر واعطاهم وقال خذوا كلوا هذا هو جسدي. | 22 І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло. |
| 23 ثم اخذ الكاس وشكر واعطاهم فشربوا منها كلهم. | 23 Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. |
| 24 وقال لهم هذا هو دمي الذي للعهد الجديد الذي يسفك من اجل كثيرين. | 24 Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. |
| 25 الحق اقول لكم اني لا اشرب بعد من نتاج الكرمة الى ذلك اليوم حينما اشربه جديدا في ملكوت الله. | 25 Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім. |
| 26 ثم سبّحوا وخرجوا الى جبل الزيتون | 26 І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. |
| 27 وقال لهم يسوع ان كلكم تشكون فيّ في هذه الليلة. لانه مكتوب اني اضرب الراعي فتتبدد الخراف. | 27 І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. |
| 28 ولكن بعد قيامي اسبقكم الى الجليل. | 28 Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. |
| 29 فقال له بطرس وان شك الجميع فانا لا اشك. | 29 А Петро сказав до нього: Навіть коли й усі спокусяться, — та не я! |
| 30 فقال له يسوع الحق اقول لك انك اليوم في هذه الليلة قبل ان يصيح الديك مرتين تنكرني ثلاث مرات. | 30 Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся. |
| 31 فقال باكثر تشديد ولو اضطررت ان اموت معك لا انكرك. وهكذا قال ايضا الجميع | 31 А він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе! І всі так само говорили. |
| 32 وجاءوا الى ضيعة اسمها جثسيماني فقال لتلاميذه اجلسوا ههنا حتى اصلّي. | 32 І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: Посидьте тут, поки я помолюся. |
| 33 ثم اخذ معه بطرس ويعقوب ويوحنا وابتدأ يدهش ويكتئب. | 33 І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. |
| 34 فقال لهم نفسي حزينة جدا حتى الموت. امكثوا هنا واسهروا. | 34 Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. |
| 35 ثم تقدم قليلا وخرّ على الارض وكان يصلّي لكي تعبر عنه الساعة ان امكن. | 35 Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. |
| 36 وقال يا ابا الآب كل شيء مستطاع لك. فاجز عني هذه الكاس. ولكن ليكن لا ما اريد انا بل ما تريد انت. | 36 І мовив: Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти. |
| 37 ثم جاء ووجدهم نياما فقال لبطرس يا سمعان انت نائم. أما قدرت ان تسهر ساعة واحدة. | 37 І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? |
| 38 اسهروا وصلّوا لئلا تدخلوا في تجربة. اما الروح فنشيط واما الجسد فضعيف. | 38 Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе! |
| 39 ومضى ايضا وصلّى قائلا ذلك الكلام بعينه. | 39 І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. |
| 40 ثم رجع ووجدهم ايضا نياما اذ كانت اعينهم ثقيلة فلم يعلموا بماذا يجيبونه. | 40 І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. |
| 41 ثم جاء ثالثة وقال لهم ناموا الآن واستريحوا. يكفي. قد أتت الساعة. هوذا ابن الانسان يسلم الى ايدي الخطاة. | 41 Повернувся він утретє й каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. |
| 42 قوموا لنذهب. هوذا الذي يسلمني قد اقترب | 42 Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився! |
| 43 وللوقت فيما هو يتكلم اقبل يهوذا واحد من الاثني عشر ومعه جمع كثير بسيوف وعصي من عند رؤساء الكهنة والكتبة والشيوخ. | 43 І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших. |
| 44 وكان مسلمه قد اعطاهم علامة قائلا الذي اقبّله هو هو. امسكوه وامضوا به بحرص. | 44 Його зрадник дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно. |
| 45 فجاء للوقت وتقدم اليه قائلا يا سيدي يا سيدي. وقبله. | 45 І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його. |
| 46 فألقوا ايديهم عليه وامسكوه. | 46 А вони наклали на нього руки й схопили його. |
| 47 فاستل واحد من الحاضرين السيف وضرب عبد رئيس الكهنة فقطع اذنه | 47 Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. |
| 48 فاجاب يسوع وقال لهم كانه على لص خرجتم بسيوف وعصي لتأخذوني. | 48 Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. |
| 49 كل يوم كنت معكم في الهيكل اعلّم ولم تمسكوني. ولكن لكي تكمل الكتب. | 49 Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання. |
| 50 فتركه الجميع وهربوا. | 50 Тоді всі, лишивши його, повтікали. |
| 51 وتبعه شاب لابسا ازارا على عريه فامسكه الشبان. | 51 Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, |
| 52 فترك الازار وهرب منهم عريانا | 52 тож він, покинувши покривало, втік від них нагий. |
| 53 فمضوا بيسوع الى رئيس الكهنة فاجتمع معه جميع رؤساء الكهنة والشيوخ والكتبة. | 53 І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. |
| 54 وكان بطرس قد تبعه من بعيد الى داخل دار رئيس الكهنة وكان جالسا بين الخدام يستدفئ عند النار. | 54 Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі. |
| 55 وكان رؤساء الكهنة والمجمع كله يطلبون شهادة على يسوع ليقتلوه فلم يجدوا. | 55 Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили. |
| 56 لان كثيرين شهدوا عليه زورا ولم تتفق شهاداتهم. | 56 Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. |
| 57 ثم قام قوم وشهدوا عليه زورا قائلين. | 57 А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно: |
| 58 نحن سمعناه يقول اني انقض هذا الهيكل المصنوع بالايادي وفي ثلاثة ايام ابني آخر غير مصنوع باياد. | 58 Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. |
| 59 ولا بهذا كانت شهادتهم تتفق. | 59 Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. |
| 60 فقام رئيس الكهنة في الوسط وسأل يسوع قائلا أما تجيب بشيء. ماذا يشهد به هؤلاء عليك. | 60 Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе? |
| 61 اما هو فكان ساكتا ولم يجب بشيء. فسأله رئيس الكهنة ايضا وقال له أانت المسيح ابن المبارك. | 61 Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: Чи ти єси Христос, Син Благословенного? |
| 62 فقال يسوع انا هو. وسوف تبصرون ابن الانسان جالسا عن يمين القوة وآتيا في سحاب السماء. | 62 Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних. |
| 63 فمزّق رئيس الكهنة ثيابه وقال ما حاجتنا بعد الى شهود. | 63 Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: Навіщо нам іще свідків? |
| 64 قد سمعتم التجاديف. ما رايكم. فالجميع حكموا عليه انه مستوجب الموت. | 64 Ви чули богохульство! Як вам здається? І всі вони присудили, що смерти він гідний. |
| 65 فابتدأ قوم يبصقون عليه ويغطون وجهه ويلكمونه ويقولون له تنبأ. وكان الخدام يلطمونه | 65 Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: Пророкуй! А й слуги били його по обличчі. |
| 66 وبينما كان بطرس في الدار اسفل جاءت احدى جواري رئيس الكهنة. | 66 Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика |
| 67 فلما رأت بطرس يستدفئ نظرت اليه وقالت وانت كنت مع يسوع الناصري. | 67 і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: А й ти був з Ісусом Назарянином. |
| 68 فانكر قائلا لست ادري ولا افهم ما تقولين. وخرج خارجا الى الدهليز. فصاح الديك. | 68 Та він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Та й вийшов геть на переддвір’я, — а півень і заспівав! |
| 69 فرأته الجارية ايضا وابتدأت تقول للحاضرين ان هذا منهم. | 69 Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: Цей з їхніх. |
| 70 فانكر ايضا. وبعد قليل ايضا قال الحاضرون لبطرس حقا انت منهم لانك جليلي ايضا ولغتك تشبه لغتهم. | 70 Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин. |
| 71 فابتدأ يلعن ويحلف اني لا اعرف هذا الرجل الذي تقولون عنه. | 71 Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. |
| 72 وصاح الديك ثانية فتذكر بطرس القول الذي قاله له يسوع انك قبل ان يصيح الديك مرتين تنكرني ثلاث مرات. فلما تفكر به بكى | 72 І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся. Та й заридав гірко. |
