| 1 وسكن يعقوب في ارض غربة ابيه في ارض كنعان. | 1 Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю. |
| 2 هذه مواليد يعقوب. يوسف اذ كان ابن سبع عشرة سنة كان يرعى مع اخوته الغنم وهو غلام عند بني بلهة وبني زلفة امرأتي ابيه. واتى يوسف بنميمتهم الرديئة الى ابيهم. | 2 Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами — а був він ще хлопець — із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки. |
| 3 واما اسرائيل فاحب يوسف اكثر من سائر بنيه لانه ابن شيخوخته. فصنع له قميصا ملوّنا. | 3 Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу. |
| 4 فلما رأى اخوته ان اباهم احبه اكثر من جميع اخوته ابغضوه ولم يستطيعوا ان يكلموه بسلام | 4 Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти. |
| 5 وحلم يوسف حلما واخبر اخوته. فازدادوا ايضا بغضا له. | 5 А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його. |
| 6 فقال لهم اسمعوا هذا الحلم الذي حلمت. | 6 Каже їм: Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені: |
| 7 فها نحن حازمون حزما في الحقل. واذا حزمتي قامت وانتصبت فاحتاطت حزمكم وسجدت لحزمتي. | 7 сниться мені, оце в’яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму. |
| 8 فقال له اخوته ألعلك تملك علينا ملكا ام تتسلط علينا تسلّطا. وازدادوا ايضا بغضا له من اجل احلامه ومن اجل كلامه. | 8 То й кажуть до нього брати: Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами? І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова. |
| 9 ثم حلم ايضا حلما آخر وقصّه على اخوته. فقال اني قد حلمت حلما ايضا واذا الشمس والقمر واحد عشر كوكبا ساجدة لي. | 9 Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені. |
| 10 وقصّه على ابيه وعلى اخوته. فانتهره ابوه وقال له ما هذا الحلم الذي حلمت. هل نأتي انا وامك واخوتك لنسجد لك الى الارض. | 10 І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі? |
| 11 فحسده اخوته. واما ابوه فحفظ الامر | 11 Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам’ятав собі те. |
| 12 ومضى اخوته ليرعوا غنم ابيهم عند شكيم. | 12 Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем. |
| 13 فقال اسرائيل ليوسف أليس اخوتك يرعون عند شكيم. تعال فارسلك اليهم. فقال له هانذا. | 13 А Ізраїль сказав до Йосифа: Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них. Він же відповів йому: Я тут. |
| 14 فقال له اذهب انظر سلامة اخوتك وسلامة الغنم وردّ لي خبرا. فارسله من وطاء حبرون فاتى الى شكيم. | 14 І сказав батько до нього: Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку. Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем. |
| 15 فوجده رجل واذا هو ضال في الحقل. فساله الرجل قائلا ماذا تطلب. | 15 Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: Чого шукаєш? |
| 16 فقال انا طالب اخوتي. اخبرني اين يرعون. | 16 Він же відрік: Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть? |
| 17 فقال الرجل قد ارتحلوا من هنا. لاني سمعتهم يقولون لنذهب الى دوثان. فذهب يوسف وراء اخوته فوجدهم في دوثان | 17 А чоловік відповів: Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан. І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані. |
| 18 فلما ابصروه من بعيد قبلما اقترب اليهم احتالوا له ليميتوه. | 18 Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити. |
| 19 فقال بعضهم لبعض هوذا هذا صاحب الاحلام قادم. | 19 Тож казав один до одного: Он іде той сновида! |
| 20 فالآن هلم نقتله ونطرحه في احدى الآبار ونقول وحش رديء اكله. فنرى ماذا تكون احلامه. | 20 Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів. |
| 21 فسمع رأوبين وانقذه من ايديهم. وقال لا نقتله. | 21 Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: Не вбиваймо життя! |
| 22 وقال لهم رأوبين لا تسفكوا دما. اطرحوه في هذه البئر التي في البرية ولا تمدوا اليه يدا. لكي ينقذه من ايديهم ليرده الى ابيه. | 22 Далі Рувим сказав до них: Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте. Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові. |
| 23 فكان لما جاء يوسف الى اخوته انهم خلعوا عن يوسف قميصه القميص الملوّن الذي عليه. | 23 І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому, |
| 24 واخذوه وطرحوه في البئر. واما البئر فكانت فارغة ليس فيها ماء | 24 взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній. |
| 25 ثم جلسوا ليأكلوا طعاما. فرفعوا عيونهم ونظروا واذا قافلة اسمعيليين مقبلة من جلعاد وجمالهم حاملة كثيراء وبلسانا ولاذنا ذاهبين لينزلوا بها الى مصر. | 25 І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет. |
| 26 فقال يهوذا لاخوته ما الفائدة ان نقتل اخانا ونخفي دمه. | 26 Тоді каже Юда до своїх братів: Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров? |
| 27 تعالوا فنبيعه للاسمعيليين ولا تكن ايدينا عليه لانه اخونا ولحمنا. فسمع له اخوته. | 27 Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло. І послухали його брати. |
| 28 واجتاز رجال مديانيون تجار. فسحبوا يوسف واصعدوه من البئر وباعوا يوسف للاسمعيليين بعشرين من الفضة. فأتوا بيوسف الى مصر. | 28 Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет. |
| 29 ورجع رأوبين الى البئر واذا يوسف ليس في البئر. فمزّق ثيابه. | 29 Тоді повернувся Рувим до ями — аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж, |
| 30 ثم رجع الى اخوته وقال الولد ليس موجودا. وانا الى اين اذهب | 30 і, прийшовши до братів, каже: Хлопця немає, а я — куди піду? |
| 31 فأخذوا قميص يوسف وذبحوا تيسا من المعزى وغمسوا القميص في الدم. | 31 І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові, |
| 32 وارسلوا القميص الملّون واحضروه الى ابيهم. وقالوا وجدنا هذا. حقق أقميص ابنك هو ام لا. | 32 і послали квітчасту одежу батькові з словами: Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні. |
| 33 فتحققه وقال قميص ابني. وحش رديء اكله. افترس يوسف افتراسا. | 33 Пізнав він її і сказав: Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа! |
| 34 فمزّق يعقوب ثيابه ووضع مسحا على حقويه وناح على ابنه اياما كثيرة. | 34 Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго. |
| 35 فقام جميع بنيه وجميع بناته ليعزوه. فابى ان يتعزى وقال اني انزل الى ابني نائحا الى الهاوية. وبكى عليه ابوه | 35 Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу. І плакав за ним його батько. |
| 36 واما المديانيون فباعوه في مصر لفوطيفار خصي فرعون رئيس الشّرط | 36 А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти. |
