1 Maccabees 6

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 As King Antiochus was traversing the inland provinces, he heard that in Persia there was a city called Elymais, famous for its wealth in silver and gold,	1 Цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом,
2 and that its temple was very rich, containing gold helmets, breastplates, and weapons left there by Alexander, son of Philip, king of Macedon, the first king of the Greeks.	2 а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцері, щити та зброя, що там залишив був Олександер, син Филипа, цар македонський, що першим царював над греками.
3 He went therefore and tried to capture and pillage the city. But he could not do so, because his plan became known to the people of the city	3 Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг бо ті, що були в місті, довідалися про його намір
4 who rose up in battle against him. So he retreated and in great dismay withdrew from there to return to Babylon.	4 та оружно виступили проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон.
5 While he was in Persia, a messenger brought him news that the armies sent into the land of Judah had been put to flight;	5 Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли були в Юдею — розбиті,
6 that Lysias had gone at first with a strong army and been driven back by the Israelites; that they had grown strong by reason of the arms, men, and abundant possessions taken from the armies they had destroyed;	6 а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та мусів був утікати від юдеїв, що скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ.
7 that they had pulled down the Abomination which he had built upon the altar in Jerusalem; and that they had surrounded with high walls both the sanctuary, as it had been before, and his city of Beth-zur.	7 Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив був на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом.
8 When the king heard this news, he was struck with fear and very much shaken. Sick with grief because his designs had failed, he took to his bed.	8 І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось.
9 There he remained many days, overwhelmed with sorrow, for he knew he was going to die.	9 Довго пробув він там, бо на нього все находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти.
10 So he called in all his Friends and said to them: "Sleep has departed from my eyes, for my heart is sinking with anxiety.	10 Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: «Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце,
11 I said to myself: 'Into what tribulation have I come, and in what floods of sorrow am I now!	11 і сказав я у серці своїм: Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, — я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний,
12 Yet I was kindly and beloved in my rule.' But I now recall the evils I did in Jerusalem, when I carried away all the vessels of gold and silver that were in it, and for no cause gave orders that the inhabitants of Judah be destroyed.	12 тепер пригадую собі те зло, що заподіяв у Єрусалимі, коли забрав був увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав був без причини винищити мешканців Юдеї.
13 I know that this is why these evils have overtaken me; and now I am dying, in bitter grief, in a foreign land."	13 Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині.»
14 Then he summoned Philip, one of his Friends, and put him in charge of his whole kingdom.	14 Прикликав він Филипа, одного з своїх друзів, і настановив його над усім своїм царством,
15 He gave him his crown, his robe, and his signet ring, so that he might guide the king's son Antiochus and bring him up to be king.	15 давши йому вінець свій, одежу й перстень, щоб він опікувався Антіохом, його сином, і приготував його до царства.
16 King Antiochus died in Persia in the year one hundred and forty-nine.	16 Цар Антіох помер там 149 року.
17 When Lysias learned that the king was dead, he set up the king's son Antiochus, whom he had reared as a child, to be king in his place; and he gave him the title Eupator.	17 Лісій, довідавшись про смерть царя, настановив царем Антіоха, його сина, якого виховав був змалку, і назвав його Евпатором.
18 The men in the citadel were hemming in Israel around the sanctuary, continually trying to harm them and to strengthen the Gentiles.	18 Ті, що були у твердині, оточили Ізраїля з усіх боків у храмі й усякими способами старались чинити йому зло й підтримувати поган.
19 But Judas planned to destroy them, and called all the people together to besiege them.	19 Юда вирішив вигубити їх, тож скликав увесь народ свій, щоб їх обложити.
20 So in the year one hundred and fifty they assembled and stormed the citadel, for which purpose he constructed catapults and other devices.	20 І зібрались юдеї, і 150 року обложили кріпость насипами й таранами.
21 Some of the besieged escaped, joined by impious Israelites;	21 Та дехто прорвався з облоги, і до них пристали деякі з перевертнів з-поміж Ізраїля,
22 they went to the king and said: "How long will you fail to do justice and avenge our kinsmen?	22 а, прибувши до царя, сказали: «Коли ти вже вчиниш розправу і помстишся за братів наших?
23 We agreed to serve your father and to follow his orders and obey his edicts.	23 Ми добровільно взяли служити батькові твоєму, жити за його наказами і бути слухняними супроти його розпорядків,
24 And for this the sons of our people have become our enemies; they have put to death as many of us as they could find and have plundered our estates.	24 і через те земляки наші обложили кріпость, відсахнулись від нас, ба навіть повбивали тих із нас, що їм потрапили до рук, а наші маєтки розграбували.
25 They have acted aggressively not only against us, but throughout their whole territory.	25 І то не тільки на нас простягнули руку, але й на всі краї сусідні.
26 Look! They have now besieged the citadel in Jerusalem in order to capture it, and they have fortified the sanctuary and Beth-zur.	26 Ось бо й нині обложили вони кріпость у Єрусалимі, щоб її здобути; укріпили храм і Бетсур,
27 Unless you quickly forestall them, they will do even worse things than these, and you will not be able to stop them."	27 і як ти їх не випередиш прудко, то вони ще гіршого, ніж це, накоять, і ти не зможеш тоді спинити їх.»
28 When the king heard this he was angry, and he called together all his Friends, the officers of his army, and the commanders of the cavalry.	28 Розгнівавсь цар, коли вчув те, і зібрав усіх своїх друзів, вождів свого війська і начальників кінноти.
29 Mercenary forces also came to him from other kingdoms and from the islands of the seas.	29 І з других царств і з островів, що на морі, прибули теж до нього наймані війська,
30 His army numbered a hundred thousand foot-soldiers, twenty thousand cavalry, and thirty-two elephants trained for war.	30 і було число військ його 100 000 піхоти, 20 000 кінноти і 32 вишколені до війни слони.
31 They passed through Idumea and camped before Beth-zur. For many days they attacked it; they constructed siege-devices, but the besieged made a sortie and burned these, and they fought bravely.	31 Пройшли вони крізь Ідумею, отаборились біля Бетсуру і, спорудивши знаряддя, воювали чимало днів. А ті, прорвавши облогу, спалили те знаряддя й воювали мужньо.
32 Then Judas marched away from the citadel and moved his camp to Beth-zechariah, on the way to the king's camp.	32 Тоді Юда відступив від твердині й отаборився біля Бетзахарії навпроти царського табору.
33 The king, rising before dawn, moved his force hastily along the road to Beth-zechariah; and the armies prepared for battle, while the trumpets sounded.	33 Цар, уставши рано-вранці, двигнув своє військо швидко по дорозі до Бетзахарії, де вишикувались до бою війська й засурмили.
34 They showed the elephants the juice of grapes and mulberries to provoke them to fight.	34 Перед слонами вояки поставили виноградний та шовковичний сік, щоб їх під’юдити до бою.
35 The beasts were distributed along the phalanxes, each elephant having assigned to it a thousand men in coats of mail, with bronze helmets, and five hundred picked cavalry.	35 Тварин було розділено поміж рядами: до кожного слона було приставлено 1000 чоловік у броні сітчастій, з бронзовими шоломами на головах; до того 500 добірних їздців були приділені до кожної тварини.
36 These anticipated the beast wherever it was; and wherever it moved, they moved too and never left it.	36 Ці їздці випереджали кожен рух тварини: куди б вона не йшла, вони йшли разом з нею, і від неї не відставали.
37 A strong wooden tower covering each elephant, and fastened to it by a harness, held, besides the Indian mahout, three soldiers who fought from it.	37 На кожнім слоні була для захисту укріплена дерев’яна башта, прив’язана до нього поясами, а в кожній башті чотири вояки, що з неї билися, і його погонич — індієць.
38 The remaining cavalry were stationed on one or the other of the two flanks of the army, to harass the enemy and to be protected from the phalanxes.	38 Решту ж їздців розставив цар на однім і на другім крилі війська, щоб настрахати ворога й захистити ряди.
39 When the sun shone on the gold and bronze shields, the mountains gleamed with their brightness and blazed like flaming torches.	39 Коли ж сонце слало промені на золоті та бронзові щити, гори від них блищали й, неначе світичі, палали світлом.
40 Part of the king's army extended over the heights, while some were on low ground, but they marched forward steadily and in good order.	40 Частина царського війська розсипалась по високих горах, частина ж по рівнині; усі посувалися спокійно і в порядку.
41 All who heard the noise of their numbers, the tramp of their marching, and the clashing of the arms, trembled; for the army was very great and strong.	41 Усіх, хто чули гомін такого численного війська та його походу, і гуркіт зброї, проймав страх, бо військо було вельми велике й сильне.
42 Judas with his army advanced to fight, and six hundred men of the king's army fell.	42 Юда та його військо наблизились до місця битви, і полягло з царського війська 600 чоловік.
43 Eleazar, called Avaran, saw one of the beasts bigger than any of the others and covered with royal armor, and he thought the king must be on it.	43 Єлеазар, що звався Аваран, побачив одну з тварин, яка була прибрана у царський панцер та перевищувала усіх інших, тож думав, що на ній був цар,
44 So he gave up his life to save his people and win an everlasting name for himself.	44 і, щоб спасти народ свій і придбати собі вічне ім’я, пожертвував самим собою.
45 He dashed up to it in the middle of the phalanx, killing men right and left, so that they fell back from him on both sides.	45 Він сміло кинувся через ряди на неї і, мордуючи направо й наліво так, що ворог розділивсь перед ним сюди й туди,
46 He ran right under the elephant and stabbed it in the belly, killing it. The beast fell to the ground on top of him, and he died there.	46 підкравсь під слона, вдарив його мечем з-під споду й забив його. Слон поваливсь на землю поверх нього, і Єлеазар сконав там.
47 When the Jews saw the strength of the royal army and the ardor of its forces, they retreated from them.	47 Юдеї, довідавшись про силу царства й запал царського війська, відступили.
48 A part of the king's army went up to Jerusalem to attack them, and the king established camps in Judea and at Mount Zion.	48 Царські війська двигнулися назустріч юдеям у Єрусалимі, і цар отаборився проти Юдеї навпроти гори Сіону,
49 He made peace with the men of Beth-zur, and they evacuated the city, because they had no food there to enable them to stand a siege, for that was a sabbath year in the land.	49 уклавши мир з мешканцями Бетсуру, що вийшли з міста, бо не мали харчів, щоб витримати облогу, — рік бо той був суботній.
50 The king took Beth-zur and stationed a garrison there to hold it.	50 Цар зайняв Бетсур і поставив там залогу, щоб його охороняти.
51 For many days he besieged the sanctuary, setting up artillery and machines, fire-throwers, catapults and mechanical bows for shooting arrows and slingstones.	51 Він довго стояв табором перед храмом і поставив там тарани, машини, вогнеметалки, каменеметалки й скорпіони, щоб кидати з них стріли, а також і пращі.
52 The Jews countered by setting up machines of their own, and kept up the fight a long time.	52 Ті, що були в облозі, теж виставили машини проти машин, і війна затягнулась довго,
53 But there were no provisions in the storerooms, because it was the seventh year, and the tide-over provisions had been eaten up by those who had been rescued from the Gentiles and brought to Judea.	53 але харчів не було по засіках, бо то був сьомий рік, і втікачі, що врятувались від поган у Юдею, поїли те, що лишилося від запасів.
54 Few men remained in the sanctuary; the rest scattered, each to his own home, for the famine was too much for them.	54 Мало мужів зосталось у храмі, бо голод наліг сильно, й інші порозбігались, кожен до себе додому.
55 Lysias heard that Philip, whom King Antiochus, before his death, had appointed to train his son Antiochus to be king,	55 Тим часом Лісій почув, що Филип, якого цар Антіох, ще за життя, настановив був виховувати свого сина Антіоха та приготувати його до царства,
56 had returned from Persia and Media with the army that accompanied the king, and that he was seeking to take over the government.	56 повернувся з Персії і Мідії, разом з військами, які були пішли з царем, і намагається захопити владу.
57 So he hastily resolved to withdraw. He said to the king, the leaders of the army, and the soldiers: "We are grow-ing weaker every day, our provisions are scanty, the place we are besieging is strong, and it is our duty to take care of the affairs of the kingdom.	57 От і вирішив він двигнутися чимдуж, тож і сказав цареві, начальникам війська й воякам: «Щодня нас меншає, харчів у нас мало, і місце, що облягаємо, укріплене добре, а тут ще й державні справи на нас налягають.
58 Therefore let us now come to terms with these men, and make peace with them and all their nation.	58 Подаймо оцим людям праву руку й укладімо мир із ними, а й з усім їхнім народом.
59 Let us grant them freedom to live according to their own laws as formerly; it was on account of their laws, which we abolished, that they became angry and did all these things."	59 Даймо їм змогу жити за їхніми законами, як то було раніше, бо то з-за своїх звичаїв, які ми були скасували, скипіли вони гнівом і наробили цього всього.»
60 The proposal found favor with the king and the leaders;	60 Сподобалося це слово цареві й начальникам, і він послав послів, щоб укласти мир з юдеями, і вони прийняли.
61 he sent peace terms to the Jews, and they accepted. So the king and the leaders swore an oath to them, and on these terms they evacuated the fortification.	61 Цар і начальники заприсяглися, і щойно тоді юдеї вийщли з твердині.
62 But when the king entered Mount Zion and saw how the place was fortified, he broke the oath he had sworn and gave orders for the encircling wall to be destroyed.	62 Тоді цар увійшов на Сіон-гору і, розглянувши укріплене місце, зламав присягу, якою був поклявся, і велів зруйнувати мури навколо.
63 Then he departed in haste and returned to Antioch, where he found Philip in possession of the city. He fought against him and took the city by force.	63 Потім рушив чимдуж і вернувся в Антіохію, де знайшов Филипа, що панував над містом але він вирушив на нього війною і зайняв місто силою.