Nehemiah 4

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 When Sanballat, Tobiah, the Arabs, the Ammonites, and the Ashdodites heard that the restoration of the walls of Jerusalem was progressing--for the gaps were beginning to be closed up--they became extremely angry.	1 Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже загулюються, то обурилися вельми
2 Thereupon they all plotted together to come and fight against Jerusalem and thus to throw us into confusion.	2 й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.
3 We prayed to our God and posted a watch against them day and night for fear of what they might do.	3 Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.
4 Meanwhile the Judahites were saying: "Slackened is the bearers' strength, there is no end to the rubbish; Never shall we be able the wall to rebuild."	4 Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»
5 Our enemies thought, "Before they are aware of it or see us, we shall come into their midst, kill them, and put an end to the work."	5 Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»
6 When the Jews who lived near them had come to us from one place after another, and had told us ten times over that they were about to attack us,	6 Коли ж юдеї, що жили міде ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,
7 I stationed guards down below, behind the wall, near the exposed points, assigning them by family groups with their swords, their spears, and their bows.	7 я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.
8 I made an inspection, then addressed these words to the nobles, the magistrates, and the rest of the people: "Have no fear of them! Keep in mind the LORD, who is great and to be feared, and fight for your brethren, your sons and daughters, your wives and your homes."	8 Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам’ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»
9 When our enemies became aware that we had been warned and that God had upset their plan, we all went back, each to his own task at the wall.	9 Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.
10 From that time on, however, only half my able men took a hand in the work, while the other half, armed with spears, bucklers, bows, and breastplates, stood guard behind the whole house of Judah	10 Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.
11 as they rebuilt the wall. The load carriers, too, were armed; each did his work with one hand and held a weapon with the other.	11 Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.
12 Every builder, while he worked, had his sword girt at his side. Also, a trumpeter stood beside me,	12 Кожен, хто будував, мав меч, прив’язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.
13 for I had said to the nobles, the magistrates, and the rest of the people: "Our work is scattered and extensive, and we are widely separated from one another along the wall;	13 Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;
14 wherever you hear the trumpet sound, join us there; our God will fight with us."	14 тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»
15 Thus we went on with the work, half of the men with spears at the ready, from daybreak till the stars came out.	15 Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.
16 At the same time I told the people to spend the nights inside Jerusalem, each man with his own attendant, so that they might serve as a guard by night and a working force by day.	16 Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»
17 Neither I, nor my kinsmen, nor any of my attendants, nor any of the bodyguard that accompanied me took off his clothes; everyone kept his weapon at his right hand.	17 Ні я, ні брати мої, ні мої слуги, ні сторожа коло мене, — ніхто з нас не скидав з себе одежі; в кожного в руці був меч.