2 Samuel 14

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 When Joab, son of Zeruiah, observed how the king felt toward Absalom,	1 Коли спостеріг Йоав, син Церуї, що цареве серце прихилилось до Авесалома,
2 he sent to Tekoa and brought from there a gifted woman, to whom he said: "Pretend to be in mourning. Put on mourning apparel and do not anoint yourself with oil, that you may appear to be a woman who has been long in mourning for a departed one.	2 послав Йоав у Текоа по моторну жінку й каже їй: «Вдай лишень, наче б ти була в жалобі, надягни на себе жалобну одежу, не намащуйся олією й поводься так, як жінка, що вже давно побивається за мертвим.
3 Then go to the king and speak to him in this manner." And Joab instructed her what to say.	3 Тоді піди до царя та говори з ним.» І Йоав вклав їй в уста, що вона мала сказати.
4 So the woman of Tekoa went to the king and fell prostrate to the ground in homage, saying, "Help, your majesty!"	4 Прийшла жінка з Текоа до царя, впала лицем до землі, поклонилась і каже: «Поможи мені царю!»
5 The king said to her, "What do you want?" She replied: "Alas, I am a widow; my husband is dead.	5 Цар питає її: «Що тобі?» А вона каже: «Ой, вдовиця я; вмер чоловік мій.
6 Your servant had two sons, who quarreled in the field. There being no one to part them, one of them struck his brother and killed him.	6 Твоя слугиня мала двох синів й посварились вони обидва між собою на полі, а розвести їх нікому було там. Коли ж ударив один одного та й убив його.
7 Then the whole clan confronted your servant and demanded: 'Give up the one who killed his brother. We must put him to death for the life of his brother whom he has slain; we must extinguish the heir also.' Thus they will quench my remaining hope and leave my husband neither name nor posterity upon the earth."	7 І оце ввесь рід повстав проти твоєї слугині й каже: Видай братовбивника, ми хочемо його вбити за душу його брата, що він убив. Та й навіть спадкоємця його викорінимо. Хочуть вони погасити й ту іскорку, що зосталась мені, щоб по моєму чоловікові не зосталось ні імени, ні потомків на поверхні землі.»
8 The king then said to the woman: "Go home. I will issue a command on your behalf."	8 І каже цар до жінки: «Іди до себе додому, я дам наказ щодо твоєї справи.»
9 The woman of Tekoa answered him, "Let me and my family be to blame, my lord king; you and your throne are innocent."	9 Молодиця ж із Текоа каже до царя: «На мене, мій царю й пане, і на дім мого батька нехай упаде вина, цар же і його престіл хай будуть невинні.»
10 Then the king said, "If anyone says a word to you, have him brought to me, and he shall not touch you again."	10 І каже цар: «Того, хто говоритиме проти тебе, приведеш до мене, й він більш не торкнеться тебе.»
11 But she went on to say, "Please, your majesty, keep in mind the LORD your God, that the avenger of blood may not go too far in destruction and that my son may not be done away with." He replied, "As the LORD lives, not a hair of your son shall fall to the ground."	11 Вона ж на те: «Нехай, прошу, цар спом’яне Господа, Бога свого, щоб кровомесник не накоїв ніякої шкоди і щоб не згублено мого сина.» Він відказав: «Як жив Господь! Ані волосинки в сина твого не впаде на землю.»
12 The woman continued, "Please let your servant say still another word to my lord the king." He replied, "Speak."	12 Тоді жінка сказала: «Дозволь твоїй слугині промовити цареві, моєму панові, ще слово.» Він відрік: «Кажи!»
13 So the woman said: "Why, then, do you think of this same kind of thing against the people of God? In pronouncing as he has, the king shows himself guilty, for not bringing back his own banished son.	13 Тоді жінка: «Чого в тебе таке на мислі проти народу Божого? Бо висловивши таке слово, цар сам наче став винуватий, бо не повертає свого вигнанця.
14 We must indeed die; we are then like water that is poured out on the ground and cannot be gathered up. Yet, though God does not bring back life, he does take thought how not to banish anyone from him.	14 Нам бо помирати напевно, ми немов та вода, вилита на землю, що годі зібрати її назад, але Бог не бажає погубити душу й завжди мислить, щоб і прогнаний від нього не залишався вигнанцем.
15 And now, if I have presumed to speak of this matter to your majesty, it is because the people have given me cause to fear. And so your servant thought: 'Let me speak to the king. Perhaps he will grant the petition of his maidservant.	15 Тепер же я прийшла сказати оце цареві, моєму панові, тому, що люди завдали мені страху; тому рабиня твоя й подумала собі: скажу про це цареві; може цар вволить волю своєї рабині.
16 For the king must surely consent to free his servant from the grasp of one who would seek to destroy me and my son as well from God's inheritance.'"	16 Цар вислухає мене й визволить свою слугиню з рук людини, що хоче викорінити мене разом із моїм сином із спадкоємства Божого.
17 And the woman concluded: "Let the word of my lord the king provide a resting place; indeed, my lord the king is like an angel of God, evaluating good and bad. The LORD your God be with you."	17 Слугиня твоя подумала: нехай слово мого пана-царя заспокоїть мене, бо цар, мій пан, немов той янгол Божий, що вислуховує і добро і зло. Нехай же Господь, Бог твій буде з тобою!»
18 The king answered the woman, "Now do not conceal from me anything I may ask you!" The woman said, "Let my lord the king speak."	18 Озвався цар і відповів до жінки, кажучи: «Не втаюй від мене нічого, про що тебе спитаю.» Жінка відказала: «Нехай цар, мій пан, говорить.»
19 So the king asked, "Is Joab involved with you in all this?" And the woman answered: "As you live, my lord the king, it is just as your majesty has said, and not otherwise. It was your servant Joab who instructed me and told your servant all these things she was to say.	19 І питає цар: «Чи не Йоавова рука з тобою в усій цій справі?» І відповіла жінка, кажучи: «Так як жива твоя душа, царю, мій пане, неможливо звернути ні направо, ні наліво, від усього того, що сказав цар, мій пан. Так, це твій слуга Йоав дав мені наказ, це він вклав в уста твоєї рабині всі ці слова.
20 Your servant Joab did this to come at the issue in a roundabout way. But my lord is as wise as an angel of God, so that he knows all things on earth."	20 Щоб повернути справу іншим боком, зробив слуга твій Йоав оце; та мій пан такий мудрий, як янгол Божий, і відає все, що діється на землі.»
21 Then the king said to Joab: "I hereby grant this request. Go, therefore, and bring back young Absalom."	21 Цар і каже до Йоава: «Добре, я вволю твоє прохання! Іди, приведи назад юнака Авесалома.»
22 Falling prostrate to the ground in homage and blessing the king, Joab said, "This day I know that I am in good favor with you, my lord the king, since the king has granted the request of his servant."	22 Упав Йоав ниць на землю, поклонився й благословив царя. Далі Йоав і каже: «Сьогодні знає слуга твій, що знайшов ласку в твоїх очах, царю, мій пане, бо цар уволив волю слуги свого.»
23 Joab then went off to Geshur and brought Absalom to Jerusalem.	23 Встав Йоав, пішов у Гешур і привів назад Авесалома в Єрусалим.
24 But the king said, "Let him go to his own house; he shall not appear before me." So Absalom went off to his house and did not appear before the king.	24 Але цар звелів: «Нехай він іде собі до свого дому, мені ж нехай не показується на очі.» І жив Авесалом у своєму домі і не показувався цареві на очі.
25 In all Israel there was not a man who could so be praised for his beauty as Absalom, who was without blemish from the sole of his foot to the crown of his head.	25 А вже такого вродливого, як Авесалом, та такого уславленого не було в усьому Ізраїлі. Від п’ят до тім’я не було вади на ньому.
26 When he shaved his head--which he used to do at the end of every year, because his hair became too heavy for him--the hair weighed two hundred shekels according to the royal standard.	26 Коли стриг він собі голову, — а голив він її щороку, бо волосся було йому тяжке, — стриг він його, і важило воно, оте волосся з його голови, двісті шеклів царської ваги.
27 Absalom had three sons born to him, besides a daughter named Tamar, who was a beautiful woman.	27 І народилось в Авесалома три сини й одна дочка на ім’я Тамар. Була вона жінка гарна на вроду.
28 Absalom lived in Jerusalem for two years without appearing before the king.	28 І перебував Авесалом у Єрусалимі два роки, не показуючись цареві на очі.
29 Then he summoned Joab to send him to the king, but Joab would not come to him. Although he summoned him a second time, Joab refused to come.	29 І послав Авесалом покликати Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. Тоді він послав удруге, але той таки відмовився прийти.
30 He therefore instructed his servants: "You see Joab's field that borders mine, on which he has barley. Go, set it on fire." And so Absalom's servants set the field on fire. Joab's farmhands came to him with torn garments and reported to him what had been done.	30 Тож і каже він до своїх слуг: «Дивіться, Йоавове поле межує з моїм, там, де його ячмінь. Підіть і підпаліть його.» І підпалили Авесаломові слуги Йоавову ниву.
31 At this, Joab went to Absalom in his house and asked him, "Why have your servants set my field on fire?"	31 Встав Йоав, увійшов до Авесалома в дім і питає його: «Через віщо твої слуги запалили мою ниву?»
32 Absalom answered Joab: "I was summoning you to come here, that I may send you to the king to say: 'Why did I come back from Geshur? I would be better off if I were still there!' Now, let me appear before the king. If I am guilty, let him put me to death."	32 І відказав Авесалом Йоавові: «Дивись, я ж послав був до тебе сказати тобі: прийди сюди, пошлю тебе до царя, щоб ти сказав: чого я вернувся з Гешуру? Краще було б мені ще там бути. А тепер таки хочу побачити обличчя царя. Як я у чімсь винуватий, хай уб’є мене.»
33 Joab went to the king and reported this. The king then called Absalom, who came to him and in homage fell on his face to the ground before the king. Then the king kissed him.	33 І пішов Йоав до царя й розповів йому про те; а він велів покликати Авесалома. Тож увійшов той до царя, вклонився й кинувсь перед царем ниць на землю. Тоді поцілував цар Авесалома.