Genesis 43

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Now the famine in the land grew more severe.	1 Та злиденний голод настав у краю.
2 So when they had used up all the rations they had brought from Egypt, their father said to them, "Go back and procure us a little more food."	2 І коли вони поїли хліб, що привезли його з Єгипту, батько сказав їм: ідіть знову й купіть трохи харчів.
3 But Judah replied: "The man strictly warned us, 'You shall not appear in my presence unless your brother is with you.'	3 Каже до нього Юда: Перестеріг нас той чоловік, ось так перестеріг: Вам, каже, не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами.
4 If you are willing to let our brother go with us, we will go down to procure food for you.	4 Як пустиш нашого брата з нами, ми підемо й купимо для себе харчів.
5 But if you are not willing, we will not go down, because the man told us, 'You shall not appear in my presence unless your brother is with you.'"	5 А як не пустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: Вам не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами.
6 Israel demanded, "Why did you bring this trouble on me by telling the man that you had another brother?"	6 А ізраїль і каже: Навіщо ви мені заподіяли таке лихо та й сказали цьому чоловікові, що в вас є ще брат?
7 They answered: "The man kept asking about ourselves and our family: 'Is your father still living? Do you have another brother?' We had to answer his questions. How could we know that he would say, 'Bring your brother down here'?"	7 Вони ж відповіли: Він пильно розпитував про нас і про нашу родину: чи, мовляв, іще живе ваш батько? чи маєте ще брата? Ми йому й оповіли так, як він питав нас. Хіба ж ми знали, що він скаже: Приведіть вашого брата.
8 Then Judah urged his father Israel: "Let the boy go with me, that we may be off and on our way if you and we and our children are to keep from starving to death.	8 Тож і каже Юда до ізраїля, свого батька: Відпусти хлопця зо мною, ми встанемо й підемо, щоб жити нам, а не вмирати — нам самим, тобі й нашим дітям.
9 I myself will stand surety for him. You can hold me responsible for him. If I fail to bring him back, to set him in your presence, you can hold it against me forever.	9 Я ручуся за нього, з моїх рук будеш його вимагати. Коли не приведу його назад до тебе й не поставлю його перед тобою, довіку буду я винен перед тобою.
10 Had we not dilly-dallied, we could have been there and back twice by now!"	10 Якби ми були не гаялись, напевно тепер повернулися б удруге.
11 Their father Israel then told them: "If it must be so, then do this: Put some of the land's best products in your baggage and take them down to the man as gifts: some balm and honey, gum and resin, and pistachios and almonds.	11 На це відозвався до них ізраїль, їхній батько: Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальсаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та миідалів.
12 Also take extra money along, for you must return the amount that was put back in the mouths of your bags; it may have been a mistake.	12 А грошей візьміть із собою вдвоє. Бо гроші, що їх звернено у ваші мішки зверху, візьміть назад із собою, може ж там помилилися.
13 Take your brother, too, and be off on your way back to the man.	13 Та й брата вашого беріть і йдіть та й повертайтесь до того чоловіка.
14 May God Almighty dispose the man to be merciful toward you, so that he may let your other brother go, as well as Benjamin. As for me, if I am to suffer bereavement, I shall suffer it."	14 Бог же Всемогутній нехай дасть вам ласку перед тим чоловіком, щоб він випустив на волю другого вашого брата, а й Веніямина. Я ж як обездітнів, так і зостануся бездітним!
15 So the men got the gifts, took double the amount of money with them, and, accompanied by Benjamin, were off on their way down to Egypt to present themselves to Joseph.	15 Взяли чоловіки цього гостинця, взяли грошей із собою удвоє і Веніямина та й, уставши, перейшли в Єгипет і з’явилися перед Йосифом.
16 When Joseph saw Benjamin with them, he told his head steward, "Take these men into the house, and have an animal slaughtered and prepared, for they are to dine with me at noon."	16 Як же побачив Йосиф Веніямина з ними, то каже старшому над його домом: Уведи отих людей у дім, заколи що з худоби і приготуй, зо мною бо їстимуть ці люди в полуднє.
17 Doing as Joseph had ordered, the steward conducted the men to Joseph's house.	17 Чоловік той зробив, як йому велів Йосиф, і ввів людей у Йосифів дім.
18 But on being led to his house, they became apprehensive. "It must be," they thought, "on account of the money put back in our bags the first time, that we are taken inside; they want to use it as a pretext to attack us and take our donkeys and seize us as slaves."	18 Та чоловіки перелякалися, що ввели їх у Йосифовий дім, та й кажуть: Це з-за отих грошей, що знайшлись були у наших мішках, нас уводять, щоб вишукати якийсь сповид проти нас, накинутись і уярмити нас разом з нашими ослами.
19 So they went up to Joseph's head steward and talked to him at the entrance of the house.	19 І приступили вони до старшого над Йосифовим домом і розмовляли з ним при вході до дому,
20 "If you please, sir," they said, "we came down here once before to procure food.	20 та й кажуть: Добродію, благаємо тебе, ми вже приходили перед тим, щоб купувати збіжжя.
21 But when we arrived at a night's encampment and opened our bags, there was each man's money in the mouth of his bag--our money in the full amount! We have now brought it back.	21 Але сталося, як ми прибули до заїздного дому та розв’язали наші лантухи — аж гроші кожного в його мішку зверха, таки ці самі наші гроші! Ми привезли їх назад із собою.
22 We have brought other money to procure food with. We do not know who put the first money in our bags."	22 Принесли ми з собою й інші гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав наші гроші нам у мішки.
23 "Be at ease," he replied; "you have no need to fear. Your God and the God of your father must have put treasures in your bags for you. As for your money, I received it." With that, he led Simeon out to them.	23 Він же відповів: Мир вам, не бійтесь. Бог ваш і Бог вашого батька поклав вам скарб у ваші міхи; ваші гроші дійшли до мене. Тоді вивів до них Симеона.
24 The steward then brought the men inside Joseph's house. He gave them water to bathe their feet, and got fodder for their donkeys.	24 І ввів той чоловік їх у дім Йосифа, дав їм води обмити ноги свої, а їхнім ослам дав паші.
25 Then they set out their gifts to await Joseph's arrival at noon, for they had heard that they were to dine there.	25 Вони напоготовили гостинця, заки прийшов Йосиф у полудень, бо чули, що там обідатимуть.
26 When Joseph came home, they presented him with the gifts they had brought inside, while they bowed down before him to the ground.	26 Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі.
27 After inquiring how they were, he asked them, "And how is your aged father, of whom you spoke? Is he still in good health?"	27 Тоді він спитав їх про здоров’я та й сказав: Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще? Вони відповіли:
28 "Your servant our father is thriving and still in good health," they said, as they bowed respectfully.	28 Здоров раб твій, наш батько; він ще живий, і схиливши голови, поклонились до землі.
29 When Joseph's eye fell on his full brother Benjamin, he asked, "Is this your youngest brother, of whom you told me?" Then he said to him, "May God be gracious to you, my boy!"	29 А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали? і додав: Бог нехай милує тебе, мій синку!
30 With that, Joseph had to hurry out, for he was so overcome with affection for his brother that he was on the verge of tears. He went into a private room and wept there.	30 І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав.
31 After washing his face, he reappeared and, now in control of himself, gave the order, "Serve the meal."	31 По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: Подавайте лишень страви.
32 It was served separately to him, to the brothers, and to the Egyptians who partook of his board. (Egyptians may not eat with Hebrews; that is abhorrent to them.)	32 І подали йому окремо і їм окремо й окремо єгиптянам, які з ним обідали; не можуть бо єгиптяни їсти з євреями, огидно для єгиптян воно.
33 When they were seated by his directions according to their age, from the oldest to the youngest, they looked at one another in amazement;	33 А сиділи вони проти нього згідно з їхнім віком, від найстаршого до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, споглядаючи один на одного.
34 and as portions were brought to them from Joseph's table, Benjamin's portion was five times as large as anyone else's. So they drank freely and made merry with him.	34 І розсилав їм Йосиф частки зо свого столу, однак частка Веніямина була вп’ятеро більша ніж частки всіх інших. І пили з ним і веселились.