Vangelo secondo Marco 6

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 E quindi partitosi andò alla sua patria: e lo seguitavano i suoi discepoli:	1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2 E venuto il sabato, cominciò a insegnare nella sinagoga: e molti all'udirlo restavano ammirati del suo sapere, e dicevano: Donde ha cavato costui tutte queste cose? e che sapienza è quella, che gli è stata conceduta? e quali maraviglie sono per mano di lui operate?	2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3 Non è egli costui quel legnaiuolo, figlio di Maria, fratello di Giacomo, e di Giuseppe, e di Giuda, e di Simone? e non abbiamo qui tra di noi le sue sorelle? E si scandalizzavano di lui.	3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.
4 Ma Gesù diceva loro: Non è il profeta senza onore, fuorichè nella sua patria, e in casa sua, e tra' suoi parenti.	4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.
5 E non poteva far ivi alcun miracolo, se non che guarì pochi malati, imponendo loro le mani.	5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6 E si maravigliava della loro incredulità, e girava pei castelli d'intorno, insegnando.	6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
7 E chiamò a se i dodici: e cominciò a mandargli a due a due, e dava loro potestà sopra gli spiriti immondi.	7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 E ordinò loro di non prender nulla pel viaggio, eccetto il solo bastone, non pane, non bisaccia, non denaro nella borsa;	8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9 Ma di calzarsi di sandali, e di non avere due vesti da vestirsi.	9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10 E diceva loro: In qualunque casa entriate, trattenetevi in essa, fino a tanto che quindi partiate:	10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11 E dovunque non vorranno ricevervi, nè ascoltarvi, ritirandovi di lì, scuotete la polvere de' vostri piedi in testimonianza per essi.	11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.
12 Ed essi andarono, e predicavano (agli uomini), che facessero penitenza.	12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13 E cacciavano molti demonj, e ungevano con olio molti malati, e li risanavano.	13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14 Venne ciò a notizia del re Erode (imperocché si era sparsa la sua rinomanza) e diceva: Giovanni Batista è risuscitato da morte: e in lui perciò' spiccano le virtù.	14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15 Altri poi dicevano: Egli è Elia, Altri dicevano: Egli è un profeta, come uno de' profeti.	15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!
16 Ma Erode, quando ne ebbe sentito parlare, disse: Questi è quel Giovanni cui io tagliai la testa, egli è risuscitato da morte.	16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.
17 Imperocché Erode avea mandatoa pigliare Giovanni, e lo tenne legato in prigione per causa di Erodiade moglie di Filippo suo fratello, perché egli se l'era presa per moglie.	17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
18 Imperocché Giovanni diceva ad Erode: Non è lecito a te di ritenere la moglie di tuo fratello.	18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.
19 Ed Erodiade gli tendeva insidie: e bramava di farlo morire; ma non le riusciva.	19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20 Imperocché Erode temeva Giovanni, sapendo, che era uomo giusto, e santo: e lo difendeva, e a persuasione di lui faceva molte cose, e lo sentiva volentieri.	20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21 Ma venuto un giorno favorevole, Erode fece una cena il suo dì natalizio ai grandi della corte, e ai tribuni, e ai principali della Galilea:	21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22 Ed essendo entrata la figliuola della stessa Erodiade a ballare, ed essendo piaciuta ad Erode, e ai convitati, il re disse alla fanciulla: Chiedimi quello, che vuoi, e te lo darò:	22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!
23 E le giurò: Qualunque cosa mi chiederai, te la darò, abbenchè sia 1a metà del mio regno.	23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24 Ed ella uscita che fu, disse a sua madre: Che dimanderò? Ed ella dissele: La testa di Giovanni Batista.	24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!
25 E ritornata subito frettolosamente dal re, gli fece la domanda, dicendo: Voglio, che tu mi dia subito in un bacile la testa di Giovanni Batista.	25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.
26 E rattristatosi il re per risguardo al giuramento, e a' convitati, non volle disgustarla:	26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27 Ma spedì il carnefice, e ordinò, che fosse portata la testa di lui in un bacile. E questi lo decollò nella prigione.	27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,
28 E portò in un bacile la testa di lui: e la dette alla fanciulla, e la fanciulla la dette alla madre sua.	28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29 Il che risaputosi da' suoi discepoli, andarono a prendere il suo corpo, e gli diedero sepoltura.	29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30 Ma ritornati gli Apostoli da Gesù gli detter parte di tutto quello, che avevan fatto, e insegnato.	30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31 Ed egli disse loro: Venite in disparte in luogo solitario, e riposatevi alcun poco. Imperocché eran molti qui, che andavan, e venivano: e non avevano nemmeno tempo di prender cibo.	31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32 E montati in barca, se ne andarono in luogo appartato, e deserto.	32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33 E furono veduti, e osservati da molti, mentre si partivano: e concorsero per terra a quel luogo da tutte le città, e vi giunsero prima di loro.	33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34 E nello sbarcare Gesù vide la gran folla: e n'ebbe compassione; imperocché erano come pecore senza pastore, e incominciò a insegnar loro molte cose.	34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35 E facendosi tardi, se gli accostarono i discepoli a dirgli: Questo è un luogo deserto, e l'ora è già avanzata,	35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36 Licenzia questa gente, affinchè vadano ne' vicini villaggi, e castelli a comperarsi da mangiare.	36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.
37 Ma egli rispose loro, e disse: Datele voi da mangiare: Ed essi dissero: Andiamo a comperare per dugento denari di pane, e le daremo da mangiare.	37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?
38 Ed egli rispose loro: Andate, e vedete, quanti pani abbiate. E veduto che ebbero, gli dissero: Cinque, e due pesci.	38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.
39 E ordinò loro, che facesser sedere tutta quella gente distribuita in tante tavolate sull'erba verde.	39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40 E si misero a sedere divisi in brigate qual di cento, e qual di cinquanta uomini l'una.	40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41 E presi i cinque pani, e i due pesci, alzati gli occhi al cielo, benedisse, e spezzò i pani, e li dette a' suoi discepoli, affinchè li ponesser loro dinanzi: e divise tra tutti i due pesci.	41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
42 E tutti mangiarono, e si satollarono.	42 І їли всі — й наситились.
43 E de' pezzi raccolsero dodici sporte piene, e de' pesci (n' avanzò.)	43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44 Or quelli, che avevan mangiato, erano cinque mila uomini.	44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!
45 E immediatamente costrinse i suoi discepoli a montare in barca, e andare ad aspettarlo di là dal lago dirimpetto a Betsaida, mentre che licenziava il popolo.	45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
46 E licenziato che l'ebbe, se n'andò sopra un monte a fare orazione.	46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47 E fattosi sera, la barca era in mezzo al mare, ed egli solo a terra.	47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48 E vedendo i discepoli affannati a remare (imperocché avevano il vento contrario) verso la quarta vigilia della notte andò verso di essi, camminando sopra le acque: e volle passar loro avanti.	48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
49 Ma essi, vedutolo camminare sopra le acque, credettero, che fosse una fantasima, e alzaron le strida.	49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50 Imperocché tutti lo videro, e si spaventarono. E subito parlò loro, e disse: Abbiate fidanza, son io: non temete.	50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!
51 E montò da loro nella barca, e il vento si quietò. E sempre più dentro di se si stupivano.	51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
52 Imperocché non avevan fatta riflessione al fatto dei pani: perché il cuor loro era accecato.	52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
53 E passato il lago, giunsero al paese di Genesaret, e quivi approdarono.	53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54 E sbarcati che furono, subito la gente lo riconobbe:	54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55 E correndo per tutto il paese, cominciarono a menare da tutte le parti all'intorno i malati su' loro letticiuoli, dovunque udivano, che egli fosse.	55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56 E dovunque giugneva, in borghi, o villaggi, o città, posavano per le piazze gl'infermi, e lo pregavano, perché toccassero almeno l'orlo della sua veste: e quanti lo toccavano, erano salvi.	56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.