| 1 Or i figliuoli de' profeti dissero ad Eliseo: Tu sai, come il luogo, dove noi abitiamo presso di te, è angusto per noi. | 1 Пророчі учні сказали Єлисеєві: «Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас. |
| 2 Andiamo presso al Giordano, e ciascun di noi si prenda dal bosco la sua porzione di legname, onde ci fabbrichiamo un luogo da abitare. Ed egli disse: Andate. | 2 Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.» А він сказав: «Ідіть.» |
| 3 Ma disse un di loro: Vieni adunque anche tu co' tuoi servi. Rispose: Verrò. | 3 Один з них просить: «Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.» І він сказав: «Добре, я піду.» |
| 4 E andò con loro, e giunti che fu erono al Giordano, tagliavano del legname. | 4 От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево. |
| 5 Or egli avvenne, che mentre uno troncava una pianta, il ferro della scure cadde nell'acqua: e quegli sclamò, e disse: Ahi, ahi, ahi, signor mio! Questa me l'era io fatta imprestare. | 5 Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: «Ой, пане! Та вона ж позичена!» |
| 6 E l'uomo di Dio disse: Dov'è ella caduta? E quegli additò a lui il luogo. Egli allora tagliò un pezzo di legno, e gettollo colà; e il ferro venne a galla, | 6 Божий чоловік каже: «Де вона впала?» Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила. |
| 7 Ed egli disse: Prendilo: e quegli stese la mano, e lo prese. | 7 Він і каже: «Лови!» Той простяг руку й узяв її. |
| 8 Or il re di Siria faceva guerra contro Israele, e tenne consiglio co' suoi servi, e disse: Mettiamo un'imboscata nel tale, e nel tal luogo. | 8 Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: «Зробіть засідку ось там і там.» |
| 9 Ma l uomo di Dio mandò a dire al re d'Israele: Guardati dal passare pel tal luogo; perocché vi sono i Siri in aguato. | 9 Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: «Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.» |
| 10 Per la qual cosa il re d'Israele mandò preventivamente ad occupare il luogo indicatogli dall'uom di Dio; ed ivi si premunì non una volta, né | 10 Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два. |
| 11 E questa cosa turbò lo spirito del re della Siria, e raunati i suoi servi, disse: Perchè non mi fate voi sapere chi sia, che mi tradisce presso il re d'Israele. | 11 Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: «Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.» |
| 12 E uno de' suoi servi disse: Non è cosi, o re mio signore, ma il profeta Eliseo, che si trova in Israele, fa sapere al re d'Israele tutte le parole, che tu dirai nella tua camera. | 12 Один із його слуг відповів: «Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.» |
| 13 Ed egli disse loro: Andate, e informatevi dov' egli sia, affinchè io mandi a pigliarlo. E quelli gli diedero avviso, com' egli era in Dothan. | 13 І повелів цар: «Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.» Як же донесли йому: «Ось він у Догані», |
| 14 Egli adunque vi mandò cavalli, e cocchi, e il meglio dell'esercito; i quali arrivaron di notte tempo, e circondarono la città. | 14 — то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто. |
| 15 E il servo dell'uomo di Dio alzatosi alla punta del di, uscendo fuora, vide l'esercito attorno alla città, e i cavalli, e i cocchi; e portonne a lui la nuova, dicendo: Ahi, ahi, ahi, signor mio, che farem noi? | 15 Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: «Горе, мій пане! Що нам оце чинити?» |
| 16 E quegli rispose: Non temere: perocché abbiam più gente con noi, che non ne han quelli. | 16 Він же сказав: «Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.» |
| 17 E dopo aver fatta orazione, Eliseo disse: Signore, apri gli occhi a lui, affinchè egli vegga. E il Signore aperse gli occhi del servo, e vide a un tratto pieno il monte di cavalli, e di cocchi di fuoco intorno ad Eliseo. | 17 І почав Єлисей молитись і сказав: «Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!» І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць. |
| 18 Or i nemici andavano verso di lui, ed Eliseo fece orazione al Signore, e disse: Signore acceca questa gente. E il Signore li punì togliendo loro il vedere, secondo la preghiera di Eliseo. | 18 Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: «Побий, благаю, цих людей сліпотою!» І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея. |
| 19 E disse loro Eliseo: Non è questa la strada, e non è questa la città: venitemi appresso, e mostrerovvi colui, che voi cercate. Li menò adunque a Samaria: | 19 Тоді Єлисей сказав їм: «Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.» І привів їх у Самарію. |
| 20 Ed entrati che furono in Samaria, disse Eliseo: Signore, apri gli occhi loro, affinchè veggano. E il Signore aperse gli occhi loro, e videro come erano nel mezzo di Samaria. | 20 А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: «Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!» І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії. |
| 21 E il re d'Israele avendoli veduti, disse ad Eliseo: Padre mio, li farò io morire? | 21 Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: «Чи мені їх вистинати, батьку?» |
| 22 Ma quegli disse: Tu non gli ucciderai: perocché non gli hai superati colla spada, e coll'arco tuo, onde tu abbi a ucciderli; ma fa loro portare del pane, e dell'acqua, affinchè mangino, e bevano, e se ne tornino al loro signore. | 22 Він же відповів: «Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п’ють, і нехай собі йдуть до свого пана.» |
| 23 E fu portata loro gran copia di cibi, e mangiarono, e bevvero, ed ei e li licenziò, e se n'andarono al loro signore; e i ladroni di Siria non entraron più sulle terre d'Israele. | 23 І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю. |
| 24 Or dopo queste cose egli avvenne, che Benadad re di Siria raunò tutto il suo esercito, e andò ad assediare Samaria. | 24 Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію. |
| 25 E fu gran fame in Samaria, e continuò tanto l'assedio, che arrivò a vendersi la testa di un asino ottanta monete d'argento, e la quarta parte di un cabo di sterco di colombi, cinque monete d'argento. | 25 Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів. |
| 26 E passando il re d'Israele sopra le mura, una donna esclamò, e disse a lui: Salvami, o re signor mio. | 26 І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: «Поможи, пане мій, царю!» |
| 27 Ed egli disse: Non ti salva il Signore; come poss' io salvarti? forse con quel, che si cava dall'aia, o dallo strettoio? E soggiunse il re: Che vuoi tu? Ed ella rispose: | 27 Він відповів: «Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?» |
| 28 Questa donna mi disse: Dà il tuo figliuolo, che lo mangiamo oggi, e do mani mangeremo il mio figliuolo. | 28 Потім спитав її цар: «Що тобі?» А та: «Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина. |
| 29 Noi adunque cuocemmo il mio figliuolo, e lo mangiammo; e il dì seguente io le dissi: Dà il tuo figliuolo, che lo mangiamo, ed ella ha nascosto il suo figliuolo. | 29 От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з’їмо його, — то вона сховала свого сина.» |
| 30 Udita tal cosa il re, stracciò le sue vesti; e in andando per le mura, tutto il popolo vide il cilicio, di cui era interiormente vestito sopra la carne. | 30 Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття. |
| 31 Ma il re disse: Dio mi faccia questo, e peggio, se oggi la testa di Eliseo figliuolo di Saphat rimane sul suo busto. | 31 І сказав він: «Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.» |
| 32 Or Eliseo stava sedendo a sua casa, e stavano a sedere con lui i seniori. (il re) adunque mandò innanzi un uomo, e prima che questo messo giungesse, disse (Eliseo) a que' seniori: Non sapete voi, che questo figliuolo di un omicida manda a farmi tagliare il capo? Badate adunque all'arrivo del messo di tener chiusa la porta, e di non lasciarlo entrare; perocché io sento il calpestio de' piedi del suo signore, che viene dietro a lui. | 32 Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: «Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?» |
| 33 Mentr'ei parlava tutt'ora comparve il messo spedito a lui, e quegli disse: Tu vedi quanto male ci viene dal Signore: che più aspetterò io dal Signore? | 33 Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: «Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?» |
