Livre de la Sagesse 12

JERUSALEM	Біблія
1 Car ton esprit incorruptible est en toutes choses!	1 Бо твій дух нетлінний у всьому.
2 Aussi est-ce peu à peu que tu reprends ceux qui tombent; tu les avertis, leur rappelant en quoi ilspèchent, pour que, débarrassés du mal, ils croient en toi, Seigneur.	2 Ось чому тих, що падають, ти караєш легко | і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, | щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.
3 Les anciens habitants de ta terre sainte,	3 Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів
4 tu les avais pris en haine pour leurs détestables pratiques, actes de sorcellerie, rites impies.	4 за їхні злочини преганебні, | за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,
5 Ces impitoyables tueurs d'enfants, ces mangeurs d'entrailles en des banquets de chairs humaines etde sang, ces initiés membres de confrérie,	5 за їхні немилосердні дітовбивства, | за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, | посвячені у таємному бенкетуванні;
6 ces parents meurtriers d'êtres sans défense, tu avais voulu les faire périr par les mains de nos pères,	6 родителів, убивників безпомічних дітей, | вирішив ти вигубити руками батьків наших,
7 pour que cette terre, qui de toutes t'est la plus chère, reçût une digne colonie d'enfants de Dieu.	7 щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш, | прийняла гідних поселенців — дітей Божих.
8 Eh bien! même ceux-là, parce que c'étaient des hommes, tu les as ménagés, et tu as envoyé desfrelons comme avant-coureurs de ton armée, pour les exterminer petit à petit.	8 Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів, | виславши перед твоїм військом шершнів, | щоб вони винищували їх поволі:
9 Non qu'il te fût impossible de livrer des impies aux mains de justes en une bataille rangée, ou deles anéantir d'un seul coup au moyen de bêtes cruelles ou d'une parole inexorable;	9 не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих, | чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, —
10 mais en exerçant tes jugements peu à peu, tu laissais place au repentir. Tu n'ignorais pourtant pasque leur nature était perverse, leur malice innée, et que leur mentalité ne changerait jamais;	10 лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння, | хоч відав добре, що їхній рід лукавий, | що їхня злоба — вроджена їм | і що думки їхні незмінні були б повіки, —
11 car c'était une race maudite dès l'origine. Et ce n'est pas non plus par crainte de personne que tuaccordais l'impunité à leurs fautes.	11 бо це було поріддя прокляте від початку. | Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.
12 Car qui dira: Qu'as-tu fait? Ou qui s'opposera à ta sentence? Et qui te citera en justice pour avoirfait périr des nations que tu as créées? Ou qui se portera contre toi le vengeur d'hommes injustes?	12 Бо хто ж насмілився б сказати; «Що ти вдіяв?» | Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму? | І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив? | Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?
13 Car il n'y a pas, en dehors de toi, de Dieu qui ait soin de tous, pour que tu doives lui montrer quetes jugements n'ont pas été injustes.	13 Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш, | щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;
14 Il n'y a pas non plus de roi ou de souverain qui puisse te regarder en face au sujet de ceux que tuas châtiés.	14 ані царя чи якогось володаря, спроможного | кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.
15 Mais, étant juste, tu régis l'univers avec justice, et tu estimes que condamner celui qui ne doit pasêtre châtié, serait incompatible avec ta puissance.	15 Ти, справедливий, усім керуєш по правді: | чужа бо твоїй могутності думка засуджувати | того, хто на кару не заслужив.
16 Car ta force est le principe de ta justice, et de dominer sur tout te fait ménager tout.	16 Твоя бо сила — справедливости основа, | а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.
17 Tu montres ta force, si l'on ne croit pas à la plénitude de ta puissance, et tu confonds l'audace deceux qui la connaissent;	17 Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику; | у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.
18 mais toi, dominant ta force, tu juges avec modération, et tu nous gouvernes avec de grandsménagements, car tu n'as qu'à vouloir, et ta puissance est là.	18 Та ти — Владика сили, судиш ласкаво | і провадиш нас вельми дбайливо, | бо коли тільки захочеш, — можеш.
19 En agissant ainsi, tu as appris à ton peuple que le juste doit être ami des hommes, et tu as donnéle bel espoir à tes fils qu'après les péchés tu donnes le repentir.	19 Таким діянням ти навчив народ свій, | що праведник має бути чоловіколюбцем, | і розбудив в своїх дітей добру надію, | що за гріхи даєш покаяння.
20 Car, si ceux qui étaient les ennemis de tes enfants et promis à la mort, tu les as punis avec tantd'attention et d'indulgence, leur donnant temps et lieu pour se défaire de leur malice,	20 Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти, | скарав ти так вирозуміло й поблажливо, | давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,
21 avec quelle précaution n'as-tu pas jugé tes fils, toi qui, par serments et alliances, as fait à leurspères de si belles promesses?	21 то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх, | яких батькам з клятвою й заповітами | дав ти найкращі обітниці?
22 Ainsi, tu nous instruis, quand tu châties nos ennemis avec mesure, pour que nous songions à tabonté quand nous jugeons, et, quand nous sommes jugés, nous comptions sur la miséricorde.	22 Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів, | щоб ми, коли судитимем, пам’ятали на твою доброту, | а коли нас судять, — надіялись на милосердя.
23 Voilà pourquoi aussi ceux qui avaient mené dans l'injustice une vie insensée, tu les as torturés parleurs propres abominations;	23 Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві, | ти мучив їхнім власним мерзенством.
24 car ils avaient erré trop loin sur les chemins de l'erreur, en prenant pour des dieux les plus vils etles plus méprisés des animaux, trompés comme de tout petits enfants sans intelligence.	24 Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали, | взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, | обмануті, наче нерозумні діти.
25 Aussi, comme à des enfants sans raison, leur as-tu envoyé un jugement de dérision.	25 Тому, немов на хлоп’ят безглуздих, | наслав ти на них неповажну кару.
26 Mais ceux qui ne s'étaient pas laissé avertir par une réprimande dérisoire allaient subir unjugement digne de Dieu.	26 Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара, | зазнають суду, що гідний Бога.
27 Sur ces êtres qui les faisaient souffrir et contre lesquels ils s'indignaient, ces êtres qu'ils tenaientpour dieux et par lesquels ils étaient châtiés, ils virent clair, et celui que jadis ils refusaient de connaître, ils lereconnurent pour vrai Dieu. Et c'est pourquoi l'ultime condamnation s'abattit sur eux.	27 А страждаючи від цих істот, гнівались | на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; | допіру тоді, кого раніше зреклися знати, — | визнали за правдивого Бога; | тим то впав на них найважчий осуд.