Genesis 44

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Joseph commanded the steward of his house, saying: Fill their sacks with corn, as much as they can hold: and put the money of every one in the top of his sack.	1 Потім Йосиф звелів старшому над його домом: Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.
2 And in the mouth of the younger's sack put my silver cup, and the price which he gave for the wheat. And it was so done.	2 А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб. І той зробив так, як велів Йосиф.
3 And when the morning arose, they were sent away with their asses.	3 Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.
4 And when they were now departed out of the city, and had gone forward a little way; Joseph sendingfor the steward of his house, said: Arise, and pursue after the men: and when thou hast overtaken them, say to them: Why have you returned evil for good?	4 Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?
5 The cup which you have stolen is that in which my lord drinketh, and in which he is wont to divine: you have done a very evil thing.	5 Таж то чаша, що з неї п’є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке.
6 He did as he had commanded him. And having overtaken them, he spoke to them the same words.	6 Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.
7 And they answered: Why doth our lord speak so, as though thy servants had committed so heinous a fact?	7 А вони йому відповіли: Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!
8 The money, that we found in the top of our sacks, we brought back to thee from the land of Chanaan: how then should it be that we should steal out of thy lord's house, gold or silver?	8 Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, — то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?
9 With whomsoever of thy servants shall be found that which thou seekest, let him die, and we will be the bondmen of my lord.	9 Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами.
10 And he said to them: Let it be according to your sentence: with whomsoever it shall be found, let him be my servant, and you shall be blameless.	10 А той каже: Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні.
11 Them they speedily took down their sacks to the ground, and every man opened his sack.	11 Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв’язав.
12 Which when he had searched, beginning at the eldest and ending at the youngest, he found the cup in Benjamin's sack.	12 Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, — і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.
13 Then they rent their garments, and loading their asses again, returned into the town.	13 Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.
14 And Juda at the head of his brethren went in to Joseph, (for he was not yet gone out of the place, ) and they altogether fell down before him on the ground.	14 Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, — а він був ще там, — та й попадали перед ним ниць на землю.
15 And he said to them: Why would you do so? know you not that there is no one like me in the science of divining.	15 А Йосиф промовив до них: То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?
16 And Juda said to him: What shall we answer my lord? or what shall we say, or be able justly to allege? God hath found out the iniquity of thy servants: behold, we are all bondmen to my lord, both we, and he with whom the cup was found.	16 На те Юда відповів: Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша.
17 Joseph answered: God forbid that should do so: he that stole the cup, he shall be my bondman: and go you away free to your father.	17 А Йосиф каже: Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька.
18 Then Juda coming hearer, said boldly: I beseech thee, my lord, let thy servant speak a word in thy ears,and be not angry with thy servant: for after Pharao thou art,	18 Тоді приступив до нього Юда й каже: Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти — як сам фараон.
19 My lord. Thou didst ask thy servants the first time: Have you a father or a brother?	19 Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?
20 And we answered thee, my lord: We have a father an old man, and a young boy, that was born in his old age; whose brother by the mother is dead: and he alone is left of his mother, and his father loveth him tenderly.	20 Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.
21 And thou saidst to thy servants: Bring him hither to me, and I will set my eyes on him.	21 Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.
22 We suggested to my lord: The boy cannot leave his father: for if he leave him, he will die.	22 Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.
23 And thou saidst to thy servants: Except your youngest brother come with you, you shall see my face no more.	23 Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.
24 Therefore when we were gone up to thy servant our father, we told him all that my lord had said.	24 І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.
25 And our father said: Go again, and buy us a little wheat.	25 Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.
26 And we said to him: We cannot go: if our youngest brother go down with us, we will set out together: otherwise, without him we dare not see the man's face.	26 А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з’явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.
27 Whereunto he answered: You know that my wife bore two.	27 Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.
28 One went out, and you said: A beast devoured him: and hitherto he appeareth not.	28 Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.
29 If you take this also, and any thing befall him in the way you will bring down my gray hairs with sorrow unto hell.	29 Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.
30 Therefore if I shall go to thy servant our father, and the boy be wanting, (whereas his life dependeth upon the life of him,)	30 Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами — його ж душа так зв’язана з душею хлопця —
31 And he shall see that he is not with us, he will die, and thy servants shall bring down his gray hairs with sorrow unto hell.	31 і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.
32 Let me be tht proper servant, who took him into my trust, and promised, saying: If I bring him not again, I will be guilty of sin against my father for ever.	32 Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.
33 Therefore I thy servant will stay instead of the boy in the service of my lord, and let the boy go up with his brethren.	33 Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.
34 For I cannot return to my father without the boy, lest I be a witness of the calamity that will oppress my father.	34 Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька.