Giobbe 4

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Elifaz il Temanita prese la parola e disse:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 Se si tenta di parlarti, ti sarà forse gravoso? Ma chi può trattenere il discorso?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Ecco, tu hai istruito molti e a mani fiacche hai ridato vigore;	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 le tue parole hanno sorretto chi vacillava e le ginocchia che si piegavano hai rafforzato.	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 Ma ora questo accade a te e ti abbatti; capita a te e ne sei sconvolto.	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 La tua pietà non era forse la tua fiducia e la tua condotta integra, la tua speranza?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Ricordalo: quale innocente è mai perito e quando mai furon distrutti gli uomini retti?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 Per quanto io ho visto, chi coltiva iniquità, chi semina affanni, li raccoglie.	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 A un soffio di Dio periscono e dallo sfogo della sua ira sono annientati.	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 Il ruggito del leone e l'urlo del leopardo e i denti dei leoncelli sono frantumati.	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 Il leone è perito per mancanza di preda e i figli della leonessa sono stati dispersi.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 A me fu recata, furtiva, una parola e il mio orecchio ne percepì il lieve sussurro.	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 Nei fantasmi, tra visioni notturne, quando grava sugli uomini il sonno,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 terrore mi prese e spavento e tutte le ossa mi fece tremare;	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 un vento mi passò sulla faccia, e il pelo si drizzò sulla mia carne...	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 Stava là ritto uno, di cui non riconobbi l'aspetto, un fantasma stava davanti ai miei occhi... Un sussurro..., e una voce mi si fece sentire:	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 "Può il mortale essere giusto davanti a Dio o innocente l'uomo davanti al suo creatore?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Ecco, dei suoi servi egli non si fida e ai suoi angeli imputa difetti;	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 quanto più a chi abita case di fango, che nella polvere hanno il loro fondamento! Come tarlo sono schiacciati,	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 annientati fra il mattino e la sera: senza che nessuno ci badi, periscono per sempre.	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 La funicella della loro tenda non viene forse strappata? Muoiono senza saggezza!".	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»