| 1 Los rubenitas y los gaditas tenían una enorme cantidad de ganado. Al ver que las regiones de Iázer y de Galaad eran un terreno apto para el ganado, | 1 Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару, |
| 2 fueron a ver a Moisés, al sacerdote Eleazar y a los jefes de la comunidad, y les dijeron: | 2 та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: — |
| 3 «Atarot, Dibón, Iázer, Nimrá, Jesbón, Elalé, Sebán, Nebo y Beón | 3 «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон, |
| 4 –la tierra que el Señor ha conquistado para la comunidad de Israel– es un terreno apto para el ganado, y nosotros, tus servidores, tenemos una gran cantidad. | 4 земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, — земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила! |
| 5 Si estás dispuesto a hacernos un favor, continuaron diciendo, que se nos dé esa tierra en posesión. No nos hagas cruzar el Jordán». | 5 Якщо ми знайшли, — кажуть, — ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!» |
| 6 Pero Moisés respondió a los gaditas y a los rubenitas: «¿Así que ustedes se quedarán aquí, mientras sus hermanos van a la guerra? | 6 І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: «Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут? |
| 7 ¿Por qué desalientan a los israelitas para no crucen al país que el Señor les ha dado? | 7 Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм? |
| 8 Esto es lo hicieron sus padres cuando yo los envié desde Cades Barné a reconocer el país. | 8 Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю. |
| 9 Después que fueron al valle de Escol y vieron al país, ellos desalentaron a los israelitas, a fin de que no invadieran la tierra que el Señor les había dado. | 9 Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь. |
| 10 Por eso, aquel día el Señor se indignó y pronunció este juramento: | 10 Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами: |
| 11 «Ninguno de los hombres mayores de veinte años que salieron de Egipto verá la tierra que prometí con el juramente a Abraham, a Isaac y a Jacob, porque ellos me han sido infieles. | 11 Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні, |
| 12 Ninguno, excepto Caleb, hijo de Iefuné, el quenizita, y Josué, hijo de Nun, que permanecieron fieles al Señor». | 12 крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, — ці бо завжди йшли за Господом. — |
| 13 Así se indignó el Señor contra Israel y los hizo andar errantes por el desierto, hasta que desapareció toda aquella generación que había desagradado al Señor. | 13 Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим. |
| 14 Y ahora ustedes, raza de pecadores, ocupan el lugar de sus padres para añadir todavía más al enojo del Señor contra Israel. | 14 І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля! |
| 15 Si se apartan del Señor, él los dejará todavía en el desierto, y así ustedes causarán la ruina de todo este pueblo». | 15 Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.» |
| 16 Entonces ellos se acercaron a Moisés, y le dijeron: «Quisiéramos hacer aquí corrales para nuestro ganado y poblados para nuestros hijos. | 16 Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: «Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших, |
| 17 Nosotros, en cambio, tomaremos las armas para ir a la vanguardia de los israelitas, hasta que los hayamos introducido en el lugar de su destino. Mientras tanto, nuestros hijos permanecerán en ciudades fortificadas, al resguardo de los habitantes del país. | 17 а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни. |
| 18 No volveremos a nuestros hogares hasta que cada israelita haya tomado posesión de su propiedad hereditaria. | 18 Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину. |
| 19 Y no nos repartiremos con ellos la herencia al otro lado del Jordán, porque ya nos ha tocado una parte en el lado oriental». | 19 Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.» |
| 20 Moisés les respondió: «Si ustedes proceden así, si toman las armas para combatir a las órdenes del Señor, | 20 Відрік їм Мойсей: «Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом, |
| 21 y si cada guerrero cruza el Jordán, bajo las órdenes del Señor, hasta que expulse a sus enemigos delante de él, | 21 і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе, |
| 22 y el país le quede sometido, ustedes podrán volver. Así quedarán libres de toda obligación respecto del Señor y respecto de Israel, y esa tierra será posesión de ustedes delante del Señor. | 22 і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом. |
| 23 Pero si no proceden de esa manera, habrán pecado contra el Señor, y pueden estar seguros de que su pecado los condenará. | 23 Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш. |
| 24 Construyan poblados para sus hijos y corrales para su ganado, pero cumplan los que han prometido». | 24 Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.» |
| 25 Los gaditas y los rubenitas respondieron a Moisés: «Tus servidores, señor, harán lo que tú les mandas. | 25 Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: «Вчинять твої слуги так, як велить наш пан. |
| 26 Nuestros niños, nuestras mujeres, nuestros rebaños y todo nuestro ganado quedarán atrás, en las ciudades de Galaad, | 26 Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада |
| 27 mientras nosotros, todos los que estamos equipados para la guerra, cruzaremos para combatir a las órdenes del Señor, como él lo ha mandado». | 27 Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.» |
| 28 Luego Moisés dio instrucciones al sacerdote Eleazar, a Josué hijo de Nun, y a los jefes de familia de las tribus israelitas, | 28 Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля. |
| 29 diciéndoles: «Si los gaditas y los rubenitas atraviesan con ustedes el Jordán para combatir como guerreros a las órdenes del Señor, hasta que el país les esté sometido, ustedes les darán como posesión la tierra de Galaad. | 29 Сказав їм Мойсей: «Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість. |
| 30 Pero si no lo hacen, recibirán una posesión en medio de ustedes, en el país de Canaán». | 30 Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.» |
| 31 Los rubenitas y los gaditas respondieron: «Nosotros haremos todo lo que el Señor ha dicho respecto de tus servidores. | 31 Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: «Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо: |
| 32 Pasaremos como guerreros a la tierra de Canaán, a las órdenes del Señor, pero conservaremos nuestra propiedad hereditaria al otro lado del Jordán». | 32 перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.» |
| 33 Así Moisés asignó a los gaditas, a los rubenitas y a la mitad de la tribu de Manasés, hijo de José, el reino de Sijón, rey de los amorreos, y el reino de Og, rey de Basán: el territorio con sus diversas ciudades y el territorio de los poblados vecinos. | 33 І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола. |
| 34 Los gaditas reedificaron las ciudades fortificadas de Dibón, Atarot, Aroer, | 34 І відбудували сини Гада — Дівон, Атарот, Ароер, |
| 35 Atarot Sofán, Iázer, Iogboa, | 35 Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу, |
| 36 Bet Nimrá y Bet Jarán, e hicieron corrales para el ganado. | 36 Бет-Німру, Бет-Гаран — укріплені міста й кошари для дрібної скотини. |
| 37 Los rubenitas reedificaron Jesbón, Elalé, Quiriataim, | 37 Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм, |
| 38 Nebo, Baal Meón –algunos nombres fueron cambiados– y Sibmá: ellos pusieron sus propios nombres a las ciudades reedificadas. | 38 Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували. |
| 39 Los descendientes de Maquir, hijo de Manasés, partieron para Galaad y lo conquistaron, despojando a los amorreos que se encontraban allí. | 39 А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там. |
| 40 Moisés dio el territorio de Galaad a Maquir, hijo de Manasés, quien se estableció allí. | 40 Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там. |
| 41 Iaír, hijo de Manasés, fue a conquistar sus poblados y los llamó Campamento de Iaír. | 41 Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх «містечками Яіра». |
| 42 Nobá fue a conquistar Quenat y sus ciudades dependientes, y les puso su propio nombre: Nobá. | 42 Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім’ям «Новах». |
