Job 10

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Mi alma está asqueada de la vida, quiero dar libre curso a mi queja, expresaré toda mi amargura.	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 Diré a Dios: «No me condenes, dame a conocer por qué me recriminas».	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 ¿Es un placer para ti oprimir, despreciar la obra de tus manos y favorecer el designio de los malvados?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 ¿Acaso tienes ojos de carne? ¿Ves tú las cosas como las ven los hombres?	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 ¿Son tus días como los de un mortal y tus años como los días de un hombre,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 para que estés al acecho de mi culpa y vayas en busca de mi pecado,	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 aún sabiendo que no soy culpable y que nadie puede librar de tu mano?	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Tus manos me modelaron y me hicieron, y luego, cambiando de parecer, me destruyes.	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Acuérdate que me hiciste de la arcilla y que me harás retornar al polvo.	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 ¿Acaso no me derramaste como leche y me cuajaste como el queso?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 Me revestiste de piel y de carne y me tejiste con huesos y tendones.	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 Me diste la vida y me trataste con amor, y tu solicitud preservó mi aliento.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 ¡Pero tú ocultabas alto en tu corazón, ahora comprendo lo que tenías pensado!	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 Si yo peco, tú me vigilas y no me absuelves de mi culpa.	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 Si soy culpable, ¡ay de mí! Si soy inocente, tampoco puedo alzar cabeza, saturado de ignominia, embriagado de aflicción.	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 Si me levanto, tú me cazas como un león y redoblas contra mi tu asombroso poder.	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 Suscitas contra mí nuevos testigos, acrecientas tu furor contra mí y me atacas con tropas de relevo.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 ¿Por qué me sacaste del seno materno? Yo habría expirado sin que nadie me viera,	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 sería como si nunca hubiera existido, me habrían llevado del vientre a la tumba.	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 ¡Duran tan poco los días de mi vida! ¡Apártate de mí! Así podré sonreír un poco,	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 antes que me vaya, para no volver, a la región de las tinieblas y las sombras,	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 a la tierra de la oscuridad y el desorden, donde la misma claridad es tiniebla.	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»