Isaiah (ישעיה) - Isaia 74

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 מַשְׂכִּיל לְאָסָף לָמָה אֱלֹהִים זָנַחְתָּ לָנֶצַח יֶעְשַׁן אַפְּךָ בְּצֹאן מַרְעִיתֶךָ	1 Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви?
2 זְכֹר עֲדָתְךָ ׀ קָנִיתָ קֶּדֶם גָּאַלְתָּ שֵׁבֶט נַחֲלָתֶךָ הַר־צִיֹּון זֶה ׀ שָׁכַנְתָּ בֹּו	2 Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість, гору Сіон, на котрій ти осівся.
3 הָרִימָה פְעָמֶיךָ לְמַשֻּׁאֹות נֶצַח כָּל־הֵרַע אֹויֵב בַּקֹּדֶשׁ	3 Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.
4 שָׁאֲגוּ צֹרְרֶיךָ בְּקֶרֶב מֹועֲדֶךָ שָׂמוּ אֹותֹתָם אֹתֹות	4 Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.
5 יִוָּדַע כְּמֵבִיא לְמָעְלָה בִּסֲבָךְ־עֵץ קַרְדֻּמֹּות	5 Неначе той, що в гущавині сокирою махає,
6 [וְעֵת כ] (וְעַתָּה ק) פִּתּוּחֶיהָ יָּחַד בְּכַשִּׁיל וְכֵילַפֹּת יַהֲלֹמוּן	6 вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.
7 שִׁלְחוּ בָאֵשׁ מִקְדָּשֶׁךָ לָאָרֶץ חִלְּלוּ מִשְׁכַּן־שְׁמֶךָ	7 Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.
8 אָמְרוּ בְלִבָּם נִינָם יָחַד שָׂרְפוּ כָל־מֹועֲדֵי־אֵל בָּאָרֶץ	8 Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів!
9 אֹותֹתֵינוּ לֹא רָאִינוּ אֵין־עֹוד נָבִיא וְלֹא־אִתָּנוּ יֹדֵעַ עַד־מָה	9 Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.
10 עַד־מָתַי אֱלֹהִים יְחָרֶף צָר יְנָאֵץ אֹויֵב שִׁמְךָ לָנֶצַח	10 Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім’я?
11 לָמָּה תָשִׁיב יָדְךָ וִימִינֶךָ מִקֶּרֶב [חֹוקְךָ כ] (חֵיקְךָ ק) כַלֵּה	11 Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?
12 וֵאלֹהִים מַלְכִּי מִקֶּדֶם פֹּעֵל יְשׁוּעֹות בְּקֶרֶב הָאָרֶץ	12 Таж ти, о Боже, — цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.
13 אַתָּה פֹורַרְתָּ בְעָזְּךָ יָם שִׁבַּרְתָּ רָאשֵׁי תַנִּינִים עַל־הַמָּיִם	13 Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.
14 אַתָּה רִצַּצְתָּ רָאשֵׁי לִוְיָתָן תִּתְּנֶנּוּ מַאֲכָל לְעָם לְצִיִּים	14 Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,
15 אַתָּה בָקַעְתָּ מַעְיָן וָנָחַל אַתָּה הֹובַשְׁתָּ נַהֲרֹות אֵיתָן	15 Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.
16 לְךָ יֹום אַף־לְךָ לָיְלָה אַתָּה הֲכִינֹותָ מָאֹור וָשָׁמֶשׁ	16 Твій — день і твоя — ніч. Ти сотворив світила й сонце,
17 אַתָּה הִצַּבְתָּ כָּל־גְּבוּלֹות אָרֶץ קַיִץ וָחֹרֶף אַתָּה יְצַרְתָּם	17 ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.
18 זְכָר־זֹאת אֹויֵב חֵרֵף ׀ יְהוָה וְעַם נָבָל נִאֲצוּ שְׁמֶךָ	18 Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім’я.
19 אַל־תִּתֵּן לְחַיַּת נֶפֶשׁ תֹּורֶךָ חַיַּת עֲנִיֶּיךָ אַל־תִּשְׁכַּח לָנֶצַח	19 Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.
20 הַבֵּט לַבְּרִית כִּי מָלְאוּ מַחֲשַׁכֵּי־אֶרֶץ נְאֹות חָמָס	20 Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.
21 אַל־יָשֹׁב דַּךְ נִכְלָם עָנִי וְאֶבְיֹון יְהַלְלוּ שְׁמֶךָ	21 Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий, нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім’я.
22 קוּמָה אֱלֹהִים רִיבָה רִיבֶךָ זְכֹר חֶרְפָּתְךָ מִנִּי־נָבָל כָּל־הַיֹּום	22 Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.
23 אַל־תִּשְׁכַּח קֹול צֹרְרֶיךָ שְׁאֹון קָמֶיךָ עֹלֶה תָמִיד	23 Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.