I Livro dos Macabeus 3

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Seu filho Judas, cognominado Macabeu, ficou em seu lugar.	1 Замість нього став Юда, син його, що звався Макавей.
2 Todos os seus irmãos o auxiliaram, bem como todos os que se tinham unido a seu pai, aceitando generosamente a promessa de combater por Israel.	2 Усі його брати й усі, що були пристали до його батька, йому допомагали й провадили з радістю ізраїльську війну.
3 Dilatou a glória do povo; revestiu-se com a couraça como um gigante, cingiu-se com as armas de guerra, e empenhava-se nos combates, protegendo seu exército com sua espada.	3 Він поширив свого народу славу, надягнув, неначе велетень, на себе броню, оперезався військовою зброєю і розпочав війну, щоб захистити мечем табір.
4 Assemelhava-se nas ações a um leão, e parecia um leãozinho que ruge na caçada.	4 У своїх подвигах на лева був схожий, неначе левеня, що рикає на здобич.
5 Perseguia e rebuscava com cuidado os traidores e lançava ao fogo os que perseguiam seu povo.	5 Гнав беззаконних, розшукуючи скрізь їх, палив гнобителів свого народу.
6 Os maus recuavam diante dele transidos de medo, tremiam os que praticavam o mal e a salvação do povo firmava-se em suas mãos.	6 Присіли беззаконні, його налякавшись; усі, що коїли неправду, настрахались, бо через нього прийшла воля.
7 Seus feitos exasperavam os reis, mas alegravam Jacó, e sua memória permaneceu eternamente bendita.	7 Він засмутив чимало царів, своїми подвигами звеселив Якова. Пам’ять про нього буде повік благословенна.
8 Percorreu as cidades expulsando de Judá os ímpios, desviando assim de Israel a cólera divina.	8 Він пробіг через усі міста Юдеї і винищив з неї нечестивих, відвернув гнів від Ізраїля.
9 Seu nome foi pronunciado até as extremidades da terra, e ele conseguiu a adesão daqueles que estavam a ponto de perecer.	9 Слава про нього рознеслась аж на край світу, і згуртував він пропащих.
10 Aconteceu que Apolônio convocou os gentios e, de Samaria, partiu com um grande exército para pelejar contra Israel.	10 Аполлоній зібрав поганські народи й велике військо в Самарії, щоб іти війною на Ізраїля.
11 Soube-o Judas, saiu-lhe ao encontro, venceu-o e o matou; muitos caíram aos seus golpes e os restantes puseram-se em fuga.	11 Довідався про це Юда й, виступивши проти нього, розбив його та вбив. Чимало полягло смертельно поранені, а решта втекла.
12 Apoderou-se dos espólios, tomou a espada de Apolônio, e desde então usava-a sempre nos combates.	12 Забрано в них здобич, а меч Аполлонія взяв Юда й воював ним увесь свій вік.
13 Seron, general do exército sírio, veio a saber que Judas cercara-se de soldados fiéis convocados e que ele os levara ao combate.	13 Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати,
14 Tornar-me-ei célebre, disse ele, e cobrir-me-ei de glória no reino, vencerei Judas com seus correligionários, que se opõem às ordens reais.	14 сказав: «Зроблю собі ім’я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ.»
15 Armou-se ele para a guerra. Um poderoso exército de ímpios marchou com ele, para reforçar e tomar vingança dos filhos de Israel.	15 І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля.
16 Avançaram até a muralha de Betoron e Judas, seguido de poucos homens, foi-lhe ao encontro.	16 Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом.
17 Mas à vista do exército que vinha contra eles, os companheiros de Judas disseram-lhe: Como poderemos enfrentar tamanho exército, se somos tão poucos, tanto mais que nos sentimos fracos, porque hoje nada temos comido?	17 Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: «І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?»
18 É fácil, respondeu Judas, a um punhado de gente fazer-se respeitar por muitos; para o Deus do céu não há diferença entre a salvação de uma multidão e de um punhado de homens,	18 Юда ж відрік: «Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома,
19 porque a vitória no combate não depende do número, mas da força que desce do céu.	19 бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба.
20 Esta gente vem contra nós, com insolência e orgulho, para nos aniquilar, juntamente com nossas mulheres e nossos filhos, e para nos despojar;	20 Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич,
21 nós, porém, lutamos por nossas vidas e nossas leis.	21 а ми воюємо за життя наше й за наші установи.
22 O próprio Deus os esmagará aos nossos olhos. Não os temais.	22 Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь.»
23 E logo que cessara de falar, arrojou-se Judas com rapidez sobre os inimigos, e Seron diante dele foi derrotado com seu exército;	23 Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті.
24 e Judas o perseguiu na descida de Betoron até a planície. Morreram cerca de oitocentos sírios e os restantes fugiram para a terra dos filisteus.	24 Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський.
25 E foi assim que se espalhou o terror de Judas e dos seus irmãos e todos os povos das vizinhanças encheram-se de consternação.	25 Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи.
26 Seu nome chegou aos ouvidos do rei, e todas as nações comentaram os feitos heróicos de Judas.	26 Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди.
27 Quando o rei Antíoco soube dessas novas, encolerizou-se terrivelmente, reuniu todas as forças do reino, de que formou um exército poderosíssimo.	27 Аж як почув цар Антіох про ті події, розлютився вельми й звелів зібрати всі сили свого царства в одне премогутнє військо.
28 Abriu seu tesouro, e deu ao exército o soldo de um ano com a ordem de estarem prontos para qualquer eventualidade.	28 Він відчинив свою скарбницю й видав військам платню на рік, наказавши їм бути готовими на всякий випадок.
29 No entanto viu que lhe faltava dinheiro no tesouro e que os tributos do território eram deficientes em vista das perturbações e da maldade que havia provocado, suprimindo em toda a parte as instituições em vigor, desde outrora.	29 Та побачив він, що грошей у скарбниці стало бракувати та що податки у краї зменшились із-за неладу та злиднів, що постали у краї, бо знищені були закони, що були споконвіку,
30 Receou, portanto, não poder pagar as despesas, como fizera já uma ou duas vezes, e outorgar as liberalidades, que distribuía em certo tempo com mão generosa, porque excedia em liberalidade a todos os reis, seus predecessores.	30 тож і злякався, що не матиме змоги, як то нераз уже бувало, робити видатки на дарунки, які перед тим щедрою рукою роздавав більше, ніж попередники його, царі.
31 Profundamente consternado, resolveu ir à Pérsia cobrar os tributos dessas regiões e ajuntar muito dinheiro.	31 Вельми отяжіла його душа, й задумав він піти у Персію, щоб набрати податків з країв і зібрати силу грошей.
32 Deixou Lísias, pessoa de relevo, de linhagem real, para dirigir os negócios do reino, do Eufrates às fronteiras do Egito,	32 Він залишив Лісія, славного мужа з Царського роду, над державними справами від річки Ефрату до границь Єгипту,
33 e ocupar-se, até sua volta, de seu filho Antíoco.	33 та щоб опікувавсь і його сином Антіохом, аж поки сам не повернеться,
34 Deixou-lhe a metade do exército do reino, com os elefantes, e deu-lhe as instruções referentes à execução de suas vontades, especialmente o que dizia respeito aos habitantes da Judéia e de Jerusalém:	34 і передав йому половину свого війська та слонів, наказавши про всі свої наміри щодо мешканців Єрусалиму та Юдеї,
35 ele devia enviar um exército contra eles, para destruir e aniquilar o poderio de Israel e o que restava de Jerusalém, e apagar desses lugares até a sua lembrança	35 а саме: вислати проти них військо, щоб знищити та згладити силу Ізраїля й тих, що зостались у Єрусалимі, викорінивши й пам’ять про них у тому місці,
36 e estabelecer em todos os seus confins estrangeiros, aos quais distribuiria por meio de sorte as terras.	36 та поселити чужоземців по цілому їхньому краї і роздати їм у спадщину їхні землі.
37 O rei tomou a outra metade do exército, partiu de Antioquia, capital de seu reino, pelo ano cento e quarenta e sete, passou o Eufrates e atravessou as terras superiores.	37 Узяв цар із собою половину війська, що було зосталось, і вирушив з Антіохії, столиці свого царства, року 147; він переправився через Ефрат-ріку і проходив через горішні краї.
38 Lísias escolheu Ptolomeu, filho de Dorímino, Nicanor e Górgias, valorosos generais e familiares do rei; 39. enviou com estes quarenta mil homens e sete mil cavaleiros para invadir e devastar o país de Judá, conforme a ordem do rei.	38 Лісій вибрав Птолемея, сина Дорімена, Ніканора й Горгія, великих мужів із царських друзів,
	39 і вислав з ними 40 000 чоловік та 7000 кінноти, щоб за царським наказом ішли спустошити землю Юди.
40 Postos a caminho com todas essas tropas, chegaram à planície de Emaús e penetraram nela.	40 Двигнувшися з усім військом, отаборились вони біля Емаусу на рівнині.
41 Quando os mercadores ouviram falar deles, tomaram muita prata e ouro e se dirigiram com peias ao campo para comprar os filhos de Israel como escravos. Exércitos da Síria, bem como do estrangeiro, vieram juntar-se a eles.	41 Почувши про них, купці краю набрали силу срібла, золота й кайданів та й прийшли в табір, щоб купити як рабів синів Ізраїля. До них пристав загін сирійців та чужоземців.
42 Judas e seus irmãos viram que a situação era grave e que as forças inimigas acampavam dentro de suas fronteiras. Sabendo também como o rei havia ordenado de tratar o povo para destruí-lo e exterminá-lo,	42 Побачив Юда і його брати, що становище погіршилось і що ворожі війська розташувались на їхній землі. Довідались вони також і про царський наказ, щоб цілковито винищити їхній народ,
43 disseram uns aos outros: Levantemos nossa pátria de seu abatimento e lutemos por nosso povo e nossa religião.	43 і сказав кожен до свого ближнього: «Підіймім народ наш з його занепаду, воюймо за наш народ і за його святиню.»
44 Convocaram então toda a gente, a fim de se prepararem para a luta, de rezarem, de implorarem piedade e misericórdia de Deus.	44 Скликано збори, щоб приготуватись до битви, щоб молитись і просити ласки й милосердя.
45 Porquanto Jerusalém estava desabitada e deserta: não havia um só de seus filhos que nela entrasse ou dela saísse. Seu santuário estava profanado, soldados estrangeiros ocupavam a cidadela, gentios faziam ali sua habitação. Toda a alegria havia desaparecido de Jacó; a flauta e a harpa estavam caladas.	45 Єрусалим був безлюдний, мов пустиня. Ніхто з його дітей не входив, і не виходив. Храм був потоптаний ногами. Чужинці — у твердині, що стала житлом для народів. Радість у Якова однято, сопілка з гарфою замовкли.
46 Os israelitas se ajuntaram, pois, e se dirigiram a Masfa, defronte de Jerusalém, porque tinham tido outrora, em Masfa, um lugar de oração.	46 Вони зібрались і пішли у Масифу, навпроти Єрусалиму, бо у Масифі було колись місце молитви для Ізраїля.
47 Jejuaram aquele dia, vestiram-se com sacos, cobriram a cabeça com cinza e rasgaram suas vestes.	47 Постили того дня і, надягнувши волосяниці та посипавши попелом собі голову, роздерли на собі одежу.
48 Abriram um dos livros da Lei, para ler nele o que os gentios perguntavam às representações de seus falsos deuses;	48 Розгорнули книгу Закону, щоб звидіти те, що погани у своїх бовванів питають;
49 trouxeram os ornamentos sacerdotais, as primícias e os dízimos e mandaram vir os nazarenos que haviam cumprido o tempo de seu voto;	49 принесли й священичі одежі, первоплоди й десятини; привели назореїв, що виконали час своїх обітниць,
50 em seguida sua voz se elevou com força ao céu: Que havemos nós de fazer destas ofertas e para onde vamos nós levá-las?	50 і закликали голосно до неба: «Що нам чинити з цими, куди їх відвести?
51 Vosso santuário está profanado e manchado, vossos sacerdotes estão em luto e na humilhação,	51 Твоя святиня потоптана й сплюгавлена, твої священики засмучені й прибиті.
52 as nações se coligaram para nos aniquilar e vós sabeis o que elas tramam contra nós.	52 І ось погани змовились на нас, щоб звести нас із світу; ти знаєш, що вони кують на нас.
53 Como resistir diante deles, se vós não vierdes em nosso auxílio?	53 І як нам проти них устоятись, якщо ти нам не допоможеш?»
54 Então eles soaram a trombeta e fizeram um grande clamor.	54 І засурмили й закричали вголос.
55 Depois disso Judas nomeou chefes para grupos de mil, cem, cinqüenta e dez homens,	55 Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п’ятдесятників та десятників,
56 e disse aos que acabavam de construir uma casa, de tomar mulher, plantar uma vinha, ou que tinham medo, que voltassem cada qual para sua casa, conforme a lei.	56 і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом.
57 Os israelitas se puseram então a caminho e vieram acampar ao sul de Emaús.	57 І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу.
58 Preparai-vos, disse-lhes Judas, sede corajosos e estai prontos desde a manhã para o combate a essas nações que estão unidas para nos arruinar, a nós e tudo o que possuímos de sagrado;	58 Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш,
59 porquanto é preferível morrer no combate, que ver nosso povo perseguido e profanado nosso santuário.	59 бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині.
60 Que se faça somente a vontade de Deus!	60 Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.»