Acts of the Apostles 20

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Then, after the tumult ceased, Paul, calling the disciples to himself and exhorting them, said farewell. And he set out, so that he might go into Macedonia.	1 А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії.
2 And when he had walked through those areas and had exhorted them with many sermons, he went into Greece.	2 Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію,
3 After he had spent three months there, treacheries were planned against him by the Jews, just as he was about to sail into Syria. And having been advised of this, he return through Macedonia.	3 де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію.
4 Now those accompanying him were Sopater, the son of Pyrrhus from Beroea; and also the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; and Gaius of Derbe, and Timothy; and also Tychicus and Trophimus from Asia.	4 Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим.
5 These, after they had gone ahead, waited for us at Troas.	5 Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді;
6 Yet truly, we sailed from Philippi, after the days of Unleavened Bread, and in five days we went to them at Troas, where we stayed for seven days.	6 ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п’ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.
7 Then, on the first Sabbath, when we had assembled together to break bread, Paul discoursed with them, intending to set out the next day. But he prolonged his sermon into the middle of the night.	7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.
8 Now there were plenty of lamps in the upper room, where we were gathered.	8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.
9 And a certain adolescent named Eutychus, sitting on the window sill, was being weighed down by a heavy drowsiness (for Paul was preaching at length). Then, as he went to sleep, he fell from the third floor room downward. And when he was lifted up, he was dead.	9 Один юнак, Євтих на ім’я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.
10 When Paul had gone down to him, he laid himself over him and, embracing him, said, “Do not worry, for his soul is still within him.”	10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»
11 And so, going up, and breaking bread, and eating, and having spoken well on until daylight, he then set out.	11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.
12 Now they had brought the boy in alive, and they were more than a little consoled.	12 А хлопця привели живого і втішились безмірно.
13 Then we climbed aboard the ship and sailed to Assos, where we were to take in Paul. For so he himself had decided, since he was making the journey by land.	13 А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.
14 And when he had joined us at Assos, we took him in, and we went to Mitylene.	14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.
15 And sailing from there, on the following day, we arrived opposite Chios. And next we landed at Samos. And on the following day we went to Miletus.	15 На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.
16 For Paul had decided to sail past Ephesus, so that he would not be delayed in Asia. For he was hurrying so that, if it were possible for him, he might observe the day of Pentecost at Jerusalem.	16 Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі.
17 Then, sending from Miletus to Ephesus, he called those greater by birth in the church.	17 З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви.
18 And when they had come to him and were together, he said to them: “You know that from the first day when I entered into Asia, I have been with you, for the entire time, in this manner:	18 Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами,
19 serving the Lord, with all humility and despite the tears and trials which befell me from the treacheries of the Jews,	19 служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських;
20 how I held back nothing that was of value, how well I have preached to you, and that I have taught you publicly and throughout the houses,	20 як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах,
21 testifying both to Jews and to Gentiles about repentance in God and faith in our Lord Jesus Christ.	21 засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.
22 And now, behold, being obliged in spirit, I am going to Jerusalem, not knowing what will happen to me there,	22 І ось тепер, зв’язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає,
23 except that the Holy Spirit, throughout every city, has cautioned me, saying that chains and tribulations await me at Jerusalem.	23 — тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають.
24 But I dread none of these things. Neither do I consider my life to be more precious because it is my own, provided that in some way I may complete my own course and that of the ministry of the Word, which I received from the Lord Jesus, to testify to the Gospel of the grace of God.	24 Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, — звіщати Євангелію Божої благодаті.
25 And now, behold, I know that you will no longer see my face, all of you among whom I have traveled, preaching the kingdom of God.	25 І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство.
26 For this reason, I call you as witnesses on this very day: that I am clean from the blood of all.	26 Тому й свідкую перед вами нині, що я — чистий від крови всіх.
27 For I have not turned aside in the least from announcing every counsel of God to you.	27 Я бо не ухилявся вам об’явити всю волю Божу.
28 Take care of yourselves and of the entire flock, over which the Holy Spirit has stationed you as Bishops to rule the Church of God, which he has purchased by his own blood.	28 Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.
29 I know that after my departure ravenous wolves will enter among you, not sparing the flock.	29 Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада.
30 And from among yourselves, men will rise up, speaking perverse things in order to entice disciples after them.	30 Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.
31 Because of this, be vigilant, retaining in memory that throughout three years I did not cease, night and day, with tears, to admonish each and every one of you.	31 Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум.
32 And now, I commend you to God and to the Word of his grace. He has the power to build up, and to give an inheritance to all who are sanctified.	32 А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.
33 I have coveted neither silver and gold, nor apparel,	33 Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого.
34 as you yourselves know. For that which was needed by me and by those who are with me, these hands have provided.	34 Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки.
35 I have revealed all things to you, because by laboring in this way, it is necessary to support the weak and to remember the words of the Lord Jesus, how he said, ‘It is more blessed to give than to receive.’ ”	35 У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати.»
36 And when he had said these things, kneeling down, he prayed with all of them.	36 Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.
37 Then a great weeping occurred among them all. And, falling upon the neck of Paul, they kissed him,	37 Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його,
38 being grieved most of all over the word which he had said, that they would never see his face again. And they brought him to the ship.	38 смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя. І вони провели його до корабля.