Psalms 22

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 A Psalm of David. The Lord directs me, and nothing will be lacking to me.	1 Провідникові хору. На мелодію «У досвітня лань». Псалом. Давида.
2 He has settled me here, in a place of pasture. He has led me out to the water of refreshment.	2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.
3 He has converted my soul. He has led me away on the paths of justice, for the sake of his name.	3 Боже мій, кличу я вдень, — не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.
4 For, even if I should walk in the midst of the shadow of death, I will fear no evils. For you are with me. Your rod and your staff, they have given me consolation.	4 Таж ти — святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!
5 You have prepared a table in my sight, opposite those who trouble me. You have anointed my head with oil, and my cup, which inebriates me, how brilliant it is!	5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх.
6 And your mercy will follow me all the days of my life, and so may I dwell in the house of the Lord for length of days.	6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали.
	7 А я — черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу.
	8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою:
	9 «Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить
	10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.
	11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій.
	12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.
	13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали.
	14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає.
	15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі.
	16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти.
	17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги,
	18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають.
	19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають.
	20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.
	21 Вирятуй від меча мою душу — із собачих лап мою єдину.
	22 Спаси мене із левиної пащі — від рогів буйволових мою убогу.
	23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади:
	24 «О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля!
	25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, — слухав.
	26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться.
	27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі, хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!
	28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів;
	29 Господнє бо є царство, він над народами панує.
	30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме;
	31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові;
	32 прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: «Таке вчинив Господь!»