Job 10

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 My soul is weary of my life. I will release my words against myself. I will speak in the bitterness of my soul.	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 I will say to God: Do not be willing to condemn me. Reveal to me why you judge me this way.	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 Does it seem good to you, if you find fault with me and oppress me, the work of your own hands, and assist the counsel of the impious?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 Do you have bodily eyes? Or, just as man sees, will you see?	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 Are your days just like the days of man, and are your years as the times of humans,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 so that you would inquire about my iniquity and examine my sin?	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 And you know that I have done nothing impious, yet there is no one who can deliver from your hand.	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Your hands have made me and formed me all around, and, in this way, do you suddenly throw me away?	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Remember, I ask you, that you have fashioned me like clay, and you will reduce me to dust.	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 Have you not extracted me like milk and curdled me like cheese?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 You have clothed me with skin and flesh. You have put me together with bones and nerves.	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 You have assigned to me life and mercy, and your visitation has preserved my spirit.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Though you may conceal this in your heart, yet I know that you remember everything.	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 If I have sinned, and you have spared me for an hour, why do you not endure me to be clean from my iniquity?	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 And if I should be impious, woe to me, and if I should be just, I will not lift up my head, being drenched with affliction and misery.	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 And because of pride, you will seize me like a lioness, and having returned, you torment me to an extraordinary degree.	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 You renew your testimony against me, and you multiply your wrath against me, and these punishments make war within me.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 Why did you lead me out of the womb? If only I had been consumed, so that no eye would ever see me!	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 I should have been as if I had not been: transferred from the womb to the tomb.	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 Will not my few days be completed soon? Release me, therefore, so that I may lament my sorrows a little,	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 before I depart and return no more to a land that is dark and covered with the fog of death,	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 a land of misery and darkness, where the shadow of death, and nothing else but everlasting horror, dwells.	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»