2 Samuel 13

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Some time later the following incident occurred. David's son Absalom had a beautiful sister named Tamar, and David's son Amnon loved her.	1 По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім’я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида.
2 He was in such straits over his sister Tamar that he became sick; since she was a virgin, Amnon thought it impossible to carry out his designs toward her.	2 І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що.
3 Now Amnon had a friend named Jonadab, son of David's brother Shimeah, who was very clever.	3 А був у Амнона приятель, на ім’я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий.
4 He asked him, "Prince, why are you so dejected morning after morning? Why not tell me?" So Amnon said to him, "I am in love with Tamar, my brother Absalom's sister."	4 І спитав його: «Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?» Амнон же йому: «Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.»
5 Then Jonadab replied, "Lie down on your bed and pretend to be sick. When your father comes to visit you, say to him, 'Please let my sister Tamar come and encourage me to take food. If she prepares something appetizing in my presence, for me to see, I will eat it from her hand.'"	5 На те Йонадав до нього каже: «Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з’їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.»
6 So Amnon lay down and pretended to be sick. When the king came to visit him, Amnon said to the king, "Please let my sister Tamar come and prepare some fried cakes before my eyes, that I may take nourishment from her hand."	6 Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: «Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з’їм з її руки.»
7 David then sent home a message to Tamar, "Please go to the house of your brother Amnon and prepare some nourishment for him."	7 І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: «Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.»
8 Tamar went to the house of her brother Amnon, who was in bed. Taking dough and kneading it, she twisted it into cakes before his eyes and fried the cakes.	8 Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх.
9 Then she took the pan and set out the cakes before him. But Amnon would not eat; he said, "Have everyone leave me." When they had all left him,	9 Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: «Виведіть усіх геть від мене!» І як усі повиходили від нього,
10 Amnon said to Tamar, "Bring the nourishment into the bedroom, that I may have it from your hand." So Tamar picked up the cakes she had prepared and brought them to her brother Amnon in the bedroom.	10 Амнон каже до Тамарі: «Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату.
11 But when she brought them to him to eat, he seized her and said to her, "Come! Lie with me, my sister!"	11 Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: „Ходи, лягай зі мною, моя сестро!“
12 But she answered him, "No my brother! Do not shame me! That is an intolerable crime in Israel. Do not commit this insensate deed.	12 Вона йому відповіла: „Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля!
13 Where would I take my shame? And you would be a discredited man in Israel. So please, speak to the king; he will not keep me from you."	13 Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.“
14 Not heeding her plea, he overpowered her; he shamed her and had relations with her.	14 Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею.
15 Then Amnon conceived an intense hatred for her, which far surpassed the love he had had for her. "Get up and leave," he said to her.	15 Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, — ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, — і сказав їй: „Уставай! Геть звідси!“
16 She replied, "No, brother, because to drive me out would be far worse than the first injury you have done me." He would not listen to her,	16 Вона ж до нього каже: „Ні, мій брате, проганяти мене — це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.“ Та він не хотів її слухати,
17 but called the youth who was his attendant and said, "Put her outside, away from me, and bar the door after her."	17 а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: „Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.“
18 Now she had on a long tunic, for that is how maiden princesses dressed in olden days. When his attendant put her out and barred the door after her,	18 Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею.
19 Tamar put ashes on her head and tore the long tunic in which she was clothed. Then, putting her hands to her head, she went away crying loudly.	19 Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала.
20 Her brother Absalom said to her: "Has your brother Amnon been with you? Be still now, my sister; he is your brother. Do not take this affair to heart." But Tamar remained grief-stricken and forlorn in the house of her brother Absalom.	20 Брат її Авесалом сказав до неї: „Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!“ І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома.
21 King David, who got word of the whole affair, became very angry. He did not, however, spark the resentment of his son Amnon, whom he favored because he was his first-born.	21 Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень.
22 Absalom, moreover, said nothing at all to Amnon, although he hated him for having shamed his sister Tamar.	22 Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар.
23 After a period of two years, Absalom had shearers in Baalhazor near Ephraim, and he invited all the princes.	23 Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів.
24 Absalom went to the king and said: "Your servant is having shearers. Please, your majesty, come with all your retainers to your servant."	24 Прийшов Авесалом до царя та й каже: „Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.“
25 But the King said to Absalom, "No, my son, all of us should not go lest we be a burden to you." And though Absalom urged him, he refused to go and began to bid him good-bye.	25 І відповів цар Авесаломові: „Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.“ Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його.
26 Absalom then said, "If you will not come yourself, please let my brother Amnon come to us." The king asked him, "Why should he go to you?"	26 Тоді Авесалом сказав: „Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.“ Цар йому відповів: „Чого він має йти з тобою?“
27 At Absalom's urging, however, he sent Amnon and all the other princes with him. Absalom prepared a banquet fit for royalty.	27 Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет.
28 But he had instructed his servants: "Now watch! When Amnon is merry with wine and I say to you, 'Kill Amnon,' put him to death. Do not be afraid, for it is I who order you to do it. Be resolute and act manfully."	28 Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: „Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! — Тоді ви його вб’єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.“
29 When the servants did to Amnon as Absalom had commanded, all the other princes rose, mounted their mules, and fled.	29 І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали.
30 While they were still on the road, a report reached David that Absalom had killed all the princes and that not one of them had survived.	30 Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: „Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.“
31 The king stood up, rent his garments, and then lay on the ground. All his servants standing by him also rent their garments.	31 Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі.
32 But Jonadab, son of David's brother Shimeah, spoke up: "Let not my lord think that all the young princes have been killed! Amnon alone is dead, for Absalom was determined on this ever since Amnon shamed his sister Tamar.	32 А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: „Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар.
33 So let not my lord the king put faith in the report that all the princes are dead. Amnon alone is dead."	33 Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.“
34 Meanwhile, Absalom had taken flight. Then the servant on watch looked about and saw a large group coming down the slope from the direction of Bahurim. He came in and reported this, telling the king that he had seen some men coming down the mountainside from the direction of Bahurim.	34 Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори.
35 So Jonadab said to the king: "There! The princes have come. It is as your servant said."	35 Йонадав і каже до царя: „Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.“
36 No sooner had he finished speaking than the princes came in, weeping aloud. The king, too, and all his servants wept very bitterly.	36 Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав.
37 But Absalom, who had taken flight, went to Talmai, son of Ammihud, king of Geshur,	37 Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні.
38 and stayed in Geshur for three years.	38 Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки.
39 The king continued during all that time to mourn over his son; but his longing reached out for Absalom as he became reconciled to the death of Amnon.	39 І перестав цар Давид гніватись на Авесалома, бо розважився згодом по смерті Амнона.