Bamidbàr (במדבר) - Numeri 17

MODERN HEBREW BIBLE	Біблія
1 וידבר יהוה אל משה לאמר	1 Промовив Господь до Мойсея:
2 דבר אל בני ישראל וקח מאתם מטה מטה לבית אב מאת כל נשיאהם לבית אבתם שנים עשר מטות איש את שמו תכתב על מטהו	2 «Скажи Єлеазарові, синові Арона священика, щоб вигребав з пожарища кадильниці та геть струсив з них жар, вони бо посвячені.
3 ואת שם אהרן תכתב על מטה לוי כי מטה אחד לראש בית אבותם	3 З кадильниць отих людей, що проти самих себе згрішили, нехай зроблять тонко ковані бляшки на покриття жертовника, бо їх принесено до Господа, і вони стали святими; будуть вони знаком для синів Ізраїля.»
4 והנחתם באהל מועד לפני העדות אשר אועד לכם שמה	4 Узяв Єлеазар священик мідяні кадильниці, що їх були принесли ті, які згоріли, та й посплощував їх на покриття жертовника,
5 והיה האיש אשר אבחר בו מטהו יפרח והשכתי מעלי את תלנות בני ישראל אשר הם מלינם עליכם	5 на спомин синам Ізраїля, щоб ніхто чужий, хто не з потомства Арона, не приступав кадити перед Господом і щоб і з ним не сталось, як із Корахом та його прибічниками, — як ото Господь йому був заповідав через Мойсея.
6 וידבר משה אל בני ישראל ויתנו אליו כל נשיאיהם מטה לנשיא אחד מטה לנשיא אחד לבית אבתם שנים עשר מטות ומטה אהרן בתוך מטותם	6 Другого дня вся громада синів Ізраїля стала нарікати на Мойсея та Арона, кажучи: «Погубили ви люд Господній.»
7 וינח משה את המטת לפני יהוה באהל העדת	7 І коли громада збиралася проти Мойсея та Арона, вони звернулись до намету зборів, і ось хмара вкрила його, й з’явилася слава Господня.
8 ויהי ממחרת ויבא משה אל אהל העדות והנה פרח מטה אהרן לבית לוי ויצא פרח ויצץ ציץ ויגמל שקדים	8 Мойсей та Арон підступили до намету зборів.
9 ויצא משה את כל המטת מלפני יהוה אל כל בני ישראל ויראו ויקחו איש מטהו	9 Промовив Господь до Мойсея:
10 ויאמר יהוה אל משה השב את מטה אהרן לפני העדות למשמרת לאות לבני מרי ותכל תלונתם מעלי ולא ימתו	10 «Відійдіть від цієї громади, я погублю їх в одну мить!» І впали вони обличчям до землі.
11 ויעש משה כאשר צוה יהוה אתו כן עשה	11 Мовив Мойсей до Арона: «Візьми кадильницю та поклади до неї з жертовника жару й насип ладану, і йди чимдуж у громаду та відправ за них покуту, бо спалахнув гнів Господній, і почався мор.»
12 ויאמרו בני ישראל אל משה לאמר הן גוענו אבדנו כלנו אבדנו	12 Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей.
13 כל הקרב הקרב אל משכן יהוה ימות האם תמנו לגוע	13 Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.
	14 Померло ж від мору 14 700, крім тих, які померли з-за Кораха.
	15 І повернувсь Арон до Мойсея, до входу в намет зборів, коли мор припинився.
	16 Господь промовив до Мойсея:
	17 «Скажи синам Ізраїля і візьми від них по палиці, від кожного покоління, від князя кожного покоління, дванадцять палиць. І на палиці кожного напишеш його ім’я.
	18 Ім’я ж Арона напиши на палиці Леві; одна бо лише буде палиця для голови покоління їхніх батьківських домів.
	19 Потім покладеш їх у наметі зборів, перед свідоцтвом, де я звичайно зустрічаюся з тобою.
	20 І станеться так, що палиця того, кого я вибрав, процвіте; і таким робом я втихомирю навколо мене шемрання синів Ізраїля, що нарікають на вас.»
	21 Сказав це Мойсей синам Ізраїля, і подали йому всі їхні князі по палиці від кожного князя, за батьківськими домами їхніми, 12 палиць; і палиця Арона була між їхніми палицями.
	22 І поклав Мойсей палиці перед Господом у наметі свідоцтва.
	23 Другого дня ввійшов Мойсей у намет свідоцтва, аж ось розквітла палиця Арона, з дому Леві: пустила бруньки, зацвіла квітками й вродила стиглі миґдалі.
	24 Виніс Мойсей усі палиці з-перед обличчя Господнього до всіх синів Ізраїля, і побачили вони, і кожен узяв свою палицю.
	25 Господь сказав до Мойсея: «Принеси назад Аронову палицю до кивоту завіта, щоб зберегти її як осторогу й ознаку проти синів ворохобних, і нехай припиняться їхні нарікання на мене, щоб не вимерли вони.»
	26 І Мойсей зробив так, як заповідав йому Господь, — так і вчинив він.
	27 Сини ж Ізраїля промовили до Мойсея: «Глянь лишень, пропадаємо ми, гинемо, всі ми гинемо!
	28 Хто тільки наблизиться до храмини Господньої, зараз умирає. Чи то ж усім нам загинути дощенту?»