ΙΕΡΕΜΙΑΣ - Geremia - Jeremiah 51

LXX	Біблія
1 ο λογος ο γενομενος προς ιερεμιαν απασιν τοις ιουδαιοις τοις κατοικουσιν εν γη αιγυπτω και τοις καθημενοις εν μαγδωλω και εν ταφνας και εν γη παθουρης λεγων	1 Так говорить Господь: «Ось я здійму проти Вавилону і проти мешканців Халдеї вітер-руїнник.
2 ουτως ειπεν κυριος ο θεος ισραηλ υμεις εωρακατε παντα τα κακα α επηγαγον επι ιερουσαλημ και επι τας πολεις ιουδα και ιδου εισιν ερημοι απο ενοικων	2 І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать його землю, вони бо нападуть з усіх боків на нього у час нещастя.»
3 απο προσωπου πονηριας αυτων ης εποιησαν παραπικραναι με πορευθεντες θυμιαν θεοις ετεροις οις ουκ εγνωτε	3 Нехай лучник не покладає лука, хай не скидає броні! Не щадіте його юнаків, вигубіте все його військо,
4 και απεστειλα προς υμας τους παιδας μου τους προφητας ορθρου και απεστειλα λεγων μη ποιησητε το πραγμα της μολυνσεως ταυτης ης εμισησα	4 Нехай падають побиті на землі халдейській, ранені — на її майданах.
5 και ουκ ηκουσαν μου και ουκ εκλιναν το ους αυτων αποστρεψαι απο των κακων αυτων προς το μη θυμιαν θεοις ετεροις	5 Бо не покинув Бог, Господь сил, Ізраїля та Юду вдовою, хоч їхня земля й повна провин проти Ізраїлевого Святого.
6 και εσταξεν η οργη μου και ο θυμος μου και εξεκαυθη εν πολεσιν ιουδα και εξωθεν ιερουσαλημ και εγενηθησαν εις ερημωσιν και εις αβατον ως η ημερα αυτη	6 Втікайте з-посеред Вавилону і рятуй кожен свою душу, щоб вам не загинути за його беззаконство; бо це для Господа година відплати, він воздає йому належне.
7 και νυν ουτως ειπεν κυριος παντοκρατωρ ινα τι υμεις ποιειτε κακα μεγαλα επι ψυχαις υμων εκκοψαι υμων ανθρωπον και γυναικα νηπιον και θηλαζοντα εκ μεσου ιουδα προς το μη καταλειφθηναι υμων μηδενα	7 Золотим келехом був Вавилон у руці Господній, уся земля впивалася з нього; з його вина пили народи, тим і шаліли.
8 παραπικραναι με εν τοις εργοις των χειρων υμων θυμιαν θεοις ετεροις εν γη αιγυπτω εις ην εισηλθατε ενοικειν εκει ινα εκκοπητε και ινα γενησθε εις καταραν και εις ονειδισμον εν πασιν τοις εθνεσιν της γης	8 Зненацька Вавилон впав, розбився, голосіте по ньому! Возьміте бальзаму на його рани, — може, загояться.
9 μη επιλελησθε υμεις των κακων των πατερων υμων και των κακων των βασιλεων ιουδα και των κακων των αρχοντων υμων και των κακων των γυναικων υμων ων εποιησαν εν γη ιουδα και εξωθεν ιερουσαλημ	9 Гоїли ми Вавилон, та він не вигоївся. Покиньмо ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дійшов до неба й сягнув аж поза хмари.
10 και ουκ επαυσαντο εως της ημερας ταυτης και ουκ αντειχοντο των προσταγματων μου ων εδωκα κατα προσωπον των πατερων αυτων	10 Вивів Господь на світло нашу справедливість: ходіте, оповімо на Сіоні про діло Господа, Бога нашого.
11 δια τουτο ουτως ειπεν κυριος ιδου εγω εφιστημι το προσωπον μου	11 Гостріте стріли, наповніть сагайдаки! Господь збудив дух мідянського царя, бо його задум проти Вавилону, це — його зруйнувати, бо це Господня відплата, воздання за його святиню.
12 του απολεσαι παντας τους καταλοιπους τους εν αιγυπτω και πεσουνται εν ρομφαια και εν λιμω εκλειψουσιν απο μικρου εως μεγαλου και εσονται εις ονειδισμον και εις απωλειαν και εις καταραν	12 Підніміте стяг проти мурів вавилонських, зміцніте чату, вартових поставте, впорядіте засідку, бо що Господь задумав, те й учинив проти мешканців вавилонських.
13 και επισκεψομαι επι τους καθημενους εν γη αιγυπτω ως επεσκεψαμην επι ιερουσαλημ εν ρομφαια και εν λιμω και εν θανατω	13 О ти, що живеш над великими водами, скарбами пребагатий! Прийшов твій кінець, край твоїм здирствам.
14 και ουκ εσται σεσωσμενος ουθεις των επιλοιπων ιουδα των παροικουντων εν γη αιγυπτω του επιστρεψαι εις γην ιουδα εφ' ην αυτοι ελπιζουσιν ταις ψυχαις αυτων του επιστρεψαι εκει ου μη επιστρεψωσιν αλλ' η ανασεσωσμενοι	14 Господь сил поклявся самим собою: «Сповню тебе людьми, мов сараною, і вони здіймуть переможний крик проти тебе.»
15 και απεκριθησαν τω ιερεμια παντες οι ανδρες οι γνοντες οτι θυμιωσιν αι γυναικες αυτων θεοις ετεροις και πασαι αι γυναικες συναγωγη μεγαλη και πας ο λαος οι καθημενοι εν γη αιγυπτω εν παθουρη λεγοντες	15 Він створив землю силою своєю утвердив усесвіт мудрістю своєю і своїм розумом розпростер небо.
16 ο λογος ον ελαλησας προς ημας τω ονοματι κυριου ουκ ακουσομεν σου	16 Коли лунає його голос, шумлять у небі води; він підіймає хмари з кінців світу. Він творить блискавки для зливи і велить вітрам вилітати з своїх сховищ.
17 οτι ποιουντες ποιησομεν παντα τον λογον ος εξελευσεται εκ του στοματος ημων θυμιαν τη βασιλισση του ουρανου και σπενδειν αυτη σπονδας καθα εποιησαμεν ημεις και οι πατερες ημων και οι βασιλεις ημων και οι αρχοντες ημων εν πολεσιν ιουδα και εξωθεν ιερουσαλημ και επλησθημεν αρτων και εγενομεθα χρηστοι και κακα ουκ ειδομεν	17 Кожен стоїть спантеличений, не може збагнути, і кожен ливар свого кумиру соромиться, бо лиш неправда те, що він вилив, і нема в ньому духу.
18 και ως διελιπομεν θυμιωντες τη βασιλισση του ουρανου ηλαττωθημεν παντες και εν ρομφαια και εν λιμω εξελιπομεν	18 То лише порожнеча, смішні вироби, під час їхнього лихоліття вони загинуть.
19 και οτι ημεις θυμιωμεν τη βασιλισση του ουρανου και εσπεισαμεν αυτη σπονδας μη ανευ των ανδρων ημων εποιησαμεν αυτη χαυωνας και εσπεισαμεν σπονδας αυτη	19 Не така, як вони, Якова частка, бо він — Творець усього, й Ізраїль — його спадкоємства покоління, Господь сил — його ім’я.
20 και ειπεν ιερεμιας παντι τω λαω τοις δυνατοις και ταις γυναιξιν και παντι τω λαω τοις αποκριθεισιν αυτω λογους λεγων	20 Ти в мене молот, воєнне знаряддя. Тобою я повбивав народи, тобою розбивав царства.
21 ουχι του θυμιαματος ου εθυμιασατε εν ταις πολεσιν ιουδα και εξωθεν ιερουσαλημ υμεις και οι πατερες υμων και οι βασιλεις υμων και οι αρχοντες υμων και ο λαος της γης εμνησθη κυριος και ανεβη επι την καρδιαν αυτου	21 Тобою я вбивав коня та їздця, тобою розбивав колісницю й візника.
22 και ουκ ηδυνατο κυριος ετι φερειν απο προσωπου πονηριας πραγματων υμων απο των βδελυγματων ων εποιησατε και εγενηθη η γη υμων εις ερημωσιν και εις αβατον και εις αραν ως εν τη ημερα ταυτη	22 Тобою я вбивав чоловіка й жінку, тобою я вбивав старого й молодого, тобою я вбивав хлопця й дівицю.
23 απο προσωπου ων εθυμιατε και ων ημαρτετε τω κυριω και ουκ ηκουσατε της φωνης κυριου και εν τοις προσταγμασιν αυτου και εν τω νομω αυτου και εν τοις μαρτυριοις αυτου ουκ επορευθητε και επελαβετο υμων τα κακα ταυτα	23 Тобою я вбивав пастуха й стадо, тобою я вбивав ратая і супрягу волів, тобою я вбивав правителів і вельмож.
24 και ειπεν ιερεμιας τω λαω και ταις γυναιξιν ακουσατε τον λογον κυριου	24 Тепер же я відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все зло, що вони заподіяли Сіонові в очах наших, — слово Господнє.
25 ουτως ειπεν κυριος ο θεος ισραηλ υμεις γυναικες τω στοματι υμων ελαλησατε και ταις χερσιν υμων επληρωσατε λεγουσαι ποιουσαι ποιησομεν τας ομολογιας ημων ας ωμολογησαμεν θυμιαν τη βασιλισση του ουρανου και σπενδειν αυτη σπονδας εμμεινασαι ενεμεινατε ταις ομολογιαις υμων και ποιουσαι εποιησατε	25 Ось я проти тебе, горо руїннице, — слово Господнє, — руїннице усього світу! Я простягну на тебе мою руку й скину тебе зо скелі, і вчиню тебе обгорілою горою.
26 δια τουτο ακουσατε λογον κυριου πας ιουδα οι καθημενοι εν γη αιγυπτω ιδου ωμοσα τω ονοματι μου τω μεγαλω ειπεν κυριος εαν γενηται ετι ονομα μου εν τω στοματι παντος ιουδα ειπειν ζη κυριος κυριος επι παση γη αιγυπτω	26 З тебе не можна буде взяти ні наріжного каменя, ні каменя на підвалину, вічною пустинею будеш ти» — слово Господнє.
27 οτι ιδου εγω εγρηγορα επ' αυτους του κακωσαι αυτους και ουκ αγαθωσαι και εκλειψουσιν πας ιουδα οι κατοικουντες εν γη αιγυπτω εν ρομφαια και εν λιμω εως αν εκλιπωσιν	27 Виставте стяг у землях, сурміте між народами, озбройте народи проти нього, поскликайте на нього царства: Араратське, Міннійське й Ашкеназьке. Настановіте вождів дроти нього, наведіте коней, немов наїженої сарани.
28 και οι σεσωσμενοι απο ρομφαιας επιστρεψουσιν εις γην ιουδα ολιγοι αριθμω και γνωσονται οι καταλοιποι ιουδα οι κατασταντες εν γη αιγυπτω κατοικησαι εκει λογος τινος εμμενει	28 Озбройте народи проти нього: мідянського царя, його правителів, усіх його вельмож і всю піддану йому землю.
29 και τουτο υμιν το σημειον οτι επισκεψομαι εγω εφ' υμας εις πονηρα	29 Земля дрижить, трясеться, бо сповнюються на Вавилоні задуми Господні, щоб обернути вавилонську землю на пустиню безлюдну.
30 ουτως ειπεν κυριος ιδου εγω διδωμι τον ουαφρη βασιλεα αιγυπτου εις χειρας εχθρου αυτου και εις χειρας ζητουντων την ψυχην αυτου καθα εδωκα τον σεδεκιαν βασιλεα ιουδα εις χειρας ναβουχοδονοσορ βασιλεως βαβυλωνος εχθρου αυτου και ζητουντος την ψυχην αυτου	30 Вояки вавилонські припинили битву, сидять безчинно по твердинях, вичерпались у них сили, немов би жінки, стали вони. Попалено їхні житла, поламано засуви.
31 ο λογος ον ελαλησεν ιερεμιας ο προφητης προς βαρουχ υιον νηριου οτε εγραφεν τους λογους τουτους εν τω βιβλιω απο στοματος ιερεμιου εν τω ενιαυτω τω τεταρτω τω ιωακιμ υιω ιωσια βασιλεως ιουδα	31 Біжить гінець назустріч гінцеві, посол на зустріч послові, щоб сповістити вавилонському цареві, що його місто з усіх боків здобуто.
32 ουτως ειπεν κυριος επι σοι βαρουχ	32 І позахоплювано броди, підпалено твердині, збентежені військові люди.
33 οτι ειπας οιμμοι οιμμοι οτι προσεθηκεν κυριος κοπον επι πονον μοι εκοιμηθην εν στεναγμοις αναπαυσιν ουχ ευρον	33 Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Дочка вавилонська, мов тік під молотьбу: за малий час настануть її жнива.»
34 ειπον αυτω ουτως ειπεν κυριος ιδου ους εγω ωκοδομησα εγω καθαιρω και ους εγω εφυτευσα εγω εκτιλλω	34 Пожер мене, довів мене до кінця Навуходоносор, цар вавилонський; покинув мене, мов порожній посуд. Проглинув мене, немов змій, наповнив черево своє ласощами моїми, прогнав мене.
35 και συ ζητεις σεαυτω μεγαλα μη ζητησης οτι ιδου εγω επαγω κακα επι πασαν σαρκα λεγει κυριος και δωσω την ψυχην σου εις ευρεμα εν παντι τοπω ου εαν βαδισης εκει	35 Зневага моя і мої страждання на Вавилоні, — каже мешканець Сіону; а моя кров на мешканцях халдейських — каже Єрусалим.
	36 Тим то так говорить Господь: «Я заступлюся за твою справу і відплачу за тебе. Я висушу його море й повисушую його джерела.
	37 Вавилон стане купою розвалищ, пристановищем шакалів, страховищем і сміховищем, без мешканців.
	38 Вони, як леви, рикають разом, як левенята, скиглять.
	39 Саме тоді, коли розгарячаться, я справлю їм бенкет і впою їх, щоб подуріли, щоб поснули сном вічним і не прокинулись, — слово Господнє.
	40 Я поведу їх на вистинання, немов ягнят, як баранів укупі з козлами.»
	41 Ой, як же Вавилон був здобутий, завойована пиха всього світу? Як учинивсь Вавилон пустинею між народами?
	42 На Вавилон піднялось море із шумом затопило його хвилями своїми.
	43 Міста його стали пустинею, сухою землею та диким полем. Ніхто в них більш не житиме, ніякий чоловік через них не буде переходити.
	44 «Я покараю Бела у Вавилоні — вирву з рота в нього те, що він проглинув. Народи вже не будуть більш до нього напливати. Вже бо й мури вавилонські впали.
	45 Виходь з-посеред нього, мій народе! Рятуйте кожен свою душу від Господнього палкого гніву!
	46 Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні; одного року піде така поголоска, а другого — за нею друга. Насильство в краю запанує, вельможа на вельможу встане.
	47 Тому настане час, коли я покараю кумирів вавилонських, і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього.
	48 Тоді над Вавилоном будуть веселитись земля й небо й усе, що на них живе, бо з півночі рушать спустошники на нього» — слово Господнє.
	49 Вавилон теж мусить упасти за ізраїльтян побитих так, як за Вавилон падали побиті усього світу.
	50 Ви ж, які спаслися від меча, рушайте, не спиняйтеся; згадайте про Господа здалека, нехай Єрусалим спадає вам на серце.
	51 Нам було соромно, коли ми слухали наругу; стид окривав обличчя наше, чужинці бо ввійшли в святиню Господнього дому.
	52 «Тому ось настануть дні, — слово Господнє, — і я покараю його кумири, і по всім краю стогнатимуть поранені.
	53 Хоч би й під небо Вавилон піднявся, і хоч би укріпив на узвишші свою твердиню, таки прийдуть від мене спустошники на нього» — слово Господнє.
	54 Ось чути крик із Вавилону і страшний гук розвалу з Халдейської країни!
	55 Господь бо Вавилон спустошить, придушить його гамір великий. Хвилі його ревуть, немов великі води, несеться шумна луна їхня.
	56 Надходить бо на нього, на Вавилон, спустошник, вояків його беруть в полон, поламано їхні луки, бо Господь — Бог відплати, відплатить точно.
	57 «Я напою доп’яна князів його і його мудреців, його правителів, його начальників та його вояків; вони позасинають сном вічним і не прокинуться вже більше» — слово Царя, Господь сил йому ім’я.
	58 Так говорить Господь сил: «Широкі мури вавилонські будуть зрівняні з землею, а високі брами підуть димом. Отак народи працюють лиш даремне, лиш для вогню виснажуються люди.»
	59 Наказ, що його дав Єремія Сераї, синові Нерії, сина Махсеї, як той вибирався у Вавилон із Седекією, царем юдейським, на четвертому році його царювання. Серая ж був старший над приміщенням.
	60 Єремія списав усе нещастя, що мало впасти на Вавилон, в одній книзі, — все те, що було писано про Вавилон.
	61 І сказав Єремія Сераї: «Як прибудеш у Вавилон, гляди, прочитай усі ці слова
	62 та й промов: Господи! Ти сам вирік про це місце, що воно буде зруйноване так, що на ньому не буде ні людини, ні скотини, і що воно стане вічною пустинею.
	63 Отже, як прочитаєш цю книгу, прив’яжи до неї камінь та й укинь її у середину Ефрату
	64 і промов: Отак утоне Вавилон і не вирине більше з того нещастя, що я пошлю на нього.» Досі слова Єремії.