John 4

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 When Jesus therefore understood that the Pharisees had heard that Jesus maketh more disciples, and baptizeth more than John,	1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2 (Though Jesus himself did not baptize, but his disciples,)	2 — а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3 He left Judea, and went again into Galilee.	3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4 And he was of necessity to pass through Samaria.	4 А треба було йому переходити Самарією.
5 He cometh therefore to a city of Samaria, which is called Sichar, near the land which Jacob gave to his son Joseph.	5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6 Now Jacob's well was there. Jesus therefore being wearied with his journey, sat thus on the well. It was about the sixth hour.	6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7 There cometh a woman of Samaria, to draw water. Jesus saith to her: Give me to drink.	7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
8 For his disciples were gone into the city to buy meats.	8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9 Then that Samaritan woman saith to him: How dost thou, being a Jew, ask of me to drink, who am a Samaritan woman? For the Jews do not communicate with the Samaritans.	9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10 Jesus answered, and said to her: If thou didst know the gift of God, and who he is that saith to thee, Give me to drink; thou perhaps wouldst have asked of him, and he would have given thee living water.	10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
11 The woman saith to him: Sir, thou hast nothing wherein to draw, and the well is deep; from whence then hast thou living water?	11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?
12 Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?	12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
13 Jesus answered, and said to her: Whosoever drinketh of this water, shall thirst again; but he that shall drink of the water that I will give him, shall not thirst for ever:	13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.
14 But the water that I will give him, shall become in him a fountain of water, springing up into life everlasting.	14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
15 The woman saith to him: Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come hither to draw.	15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
16 Jesus saith to her: Go, call thy husband, and come hither. 17 The woman answered, and said: I have no husband. Jesus said to her: Thou hast said well, I have no husband:	16 «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
17 dummy verses inserted by amos	17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!
18 For thou hast had five husbands: and he whom thou now hast, is not thy husband. This thou hast said truly.	18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»
19 The woman saith to him: Sir, I perceive that thou art a prophet.	19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.
20 Our fathers adored on this mountain, and you say, that at Jerusalem is the place where men must adore.	20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
21 Jesus saith to her: Woman, believe me, that the hour cometh, when you shall neither on this mountain, not in Jerusalem, adore the Father.	21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22 You adore that which you know not: we adore that which we know; for salvation is of the Jews.	22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23 But the hour cometh, and now is, when the true adorers shall adore the Father in spirit and in truth. For the Father also seeketh such to adore him.	23 Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24 God is a spirit; and they that adore him, must adore him in spirit and in truth.	24 Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
25 The woman saith to him: I know that the Messias cometh (who is called Christ); therefore, when he is come, he will tell us all things.	25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»
26 Jesus saith to her: I am he, who am speaking with thee.	26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
27 And immediately his disciples came; and they wondered that he talked with the woman. Yet no man said: What seekest thou? or, why talkest thou with her?	27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
28 The woman therefore left her waterpot, and went her way into the city, and saith to the men there:	28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29 Come, and see a man who has told me all things whatsoever I have done. Is not he the Christ?	29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
30 They went therefore out of the city, and came unto him.	30 І вийшли з міста й подалися до нього.
31 In the mean time the disciples prayed him, saying: Rabbi, eat.	31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
32 But he said to them: I have meat to eat, which you know not.	32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
33 The disciples therefore said one to another: Hath any man brought him to eat?	33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
34 Jesus saith to them: My meat is to do the will of him that sent me, that I may perfect his work.	34 «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35 Do you not say, There are yet four months, and then the harvest cometh? Behold, I say to you, lift up your eyes, and see the countries; for they are white already to harvest.	35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.
36 And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life everlasting: that both he that soweth, and he that reapeth, may rejoice together.	36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37 For in this is the saying true: That it is one man that soweth, and it is another that reapeth.	37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38 I have sent you to reap that in which you did not labour: others have laboured, and you have entered into their labours.	38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
39 Now of that city many of the Samaritans believed in him, for the word of the woman giving testimony: He told me all things whatsoever I have done.	39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40 So when the Samaritans were come to him, they desired that he would tarry there. And he abode there two days.	40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
41 And many more believed in him because of his own word.	41 Та й багато більше увірували з-за його слова.
42 And they said to the woman: We now believe, not for thy saying: for we ourselves have heard him, and know that this is indeed the Saviour of the world.	42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»
43 Now after two days, he departed thence, and went into Galilee.	43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
44 For Jesus himself gave testimony that a prophet hath no honour in his own country.	44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
45 And when he was come into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things he had done at Jerusalem on the festival day; for they also went to the festival day.	45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.
46 He came again therefore into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain ruler, whose son was sick at Capharnaum.	46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
47 He having heard that Jesus was come from Judea into Galilee, went to him, and prayed him to come down, and heal his son; for he was at the point of death.	47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
48 Jesus therefore said to him: Unless you see signs and wonders, you believe not.	48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
49 The ruler saith to him: Lord, come down before that my son die.	49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
50 Jesus saith to him: Go thy way; thy son liveth. The man believed the word which Jesus said to him, and went his way.	50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
51 And as he was going down, his servants met him; and they brought word, saying, that his son lived.	51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
52 He asked therefore of them the hour wherein he grew better. And they said to him: Yesterday, at the seventh hour, the fever left him.	52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.
53 The father therefore knew, that it was at the same hour that Jesus said to him, Thy son liveth; and himself believed, and his whole house.	53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
54 This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judea into Galilee.	54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.