Numbers 14

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Wherefore the whole multitude crying wept that night.	1 Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
2 And all the children of Israel murmured against Moses and Aaron, saying:	2 І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: «Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
3 Would God that we had died in Egypt and would God we may die in this vast wilderness, and that the Lord may not bring us into this land, lest we fall by the sword, and our wives and children be led away captives. Is it not better to return into Egypt?	3 І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?»
4 And they said one to another: Let us appoint a captain, and let us return into Egypt.	4 І мовляли одне до одного: «Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.»
5 And when Moses and Aaron heard this, they fell down flat upon the ground before the multitude of the children of Israel.	5 Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
6 But Josue the son of Nun, and Caleb the son of Jephone, who themselves also had viewed the land, rent their garments,	6 А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
7 And said to all the multitude of the children of Israel: The land which we have gone round is very good:	7 і промовили до всієї громади синів Ізраїля: «Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, — земля ота вельми добра.
8 If the Lord be favourable, he will bring us into it, and give us a land flowing with milk and honey.	8 Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
9 Be not rebellious against the Lord: and fear ye not the people of this land, for we are able to eat them up as bread. All aid is gone from them: the Lord is with us, fear ye not.	9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.»
10 And when all the multitude cried out, and would have stoned them, the glory of the Lord appeared over the tabernacle of the covenant to all the children of Israel.	10 Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об’явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
11 And the Lord said to Moses: How long will this people detract me? how long will they not believe me for all the signs that I have wrought before them?	11 Промовив Господь до Мойсея: «Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
12 I will strike them therefore with pestilence, and will consume them: but thee I will make a ruler over a great nation, and a mightier than this is.	12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.»
13 And Moses said to the Lord: That the Egyptians, from the midst of whom thou hast brought forth this people,	13 І сказав Мойсей до Господа: «Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
14 And the inhabitants of this land, (who have heard that thou, O Lord, art among this people, and art seen face to face, and thy cloud protecteth them, and thou goest before them in a pillar of a cloud by day, and in a pillar of fire by night,)	14 Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум’яним стовпом уночі.
15 May hear that thou hast killed so great a multitude as it were one man and may say:	15 Тож як уб’єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
16 He could not bring the people into the land for which he had sworn, therefore did he kill them in the wilderness.	16 Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
17 Let their the strength of the Lord be magnified, as thou hast sworn, saying:	17 Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
18 The Lord is patient and full of mercy, taking away iniquity and wickedness, and leaving no man clear, who visitest the sins of the fathers upon the children unto the third and fourth generation.	18 Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
19 Forgive, I beseech thee, the sins of this people, according to the greatness of thy mercy, as thou hast been merciful to them from their going out of Egypt unto this place.	19 Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!»
20 And the Lord said: I have forgiven according to thy word.	20 І сказав Господь: «Прощаю на твоє слово.
21 As I live: and the whole earth shall be filled with the glory of the Lord.	21 Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
22 But yet all the men that have seen my majesty, and the signs that I have done in Egypt, and in the wilderness, and have tempted me now ten times, and have not obeyed my voice,	22 усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, —
23 Shall not see the land for which I aware to their fathers, neither shall any one of them that hath detracted me behold it.	23 ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
24 My servant Caleb, who being full of another spirit hath followed me, I will bring into this land which he hath gone round: and his seed shall possess it.	24 Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
25 For the Amalecite and the Chanaanite dwell in the valleys. To morrow remove the camp, and return into the wilderness by the way of the Red Sea.	25 Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.»
26 And the Lord spoke to Moses and Aaron, saying:	26 Господь промовив до Мойсея та Арона:
27 How long doth this wicked multitude murmur against me? I have heard the murmurings of the children of Israel.	27 «І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
28 Say therefore to them: As I live, saith the Lord: According as you have spoken in my hearing, so will I do to you.	28 Тож скажи їм: Як живу я — слово Господнє, — зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
29 fin the wilderness shall your carcasses lie. All you that were numbered from twenty years old and upward, and have murmured against me,	29 У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. —
30 Shall not enter into the land, over which I lifted up my bend to make you dwell therein, except Caleb the son of Jephone, and Josue the son of Nun.	30 Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, — крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
31 But your children, of whom you said, that they should be a prey to the enemies, will I bring in: that they may see the land which you have despised.	31 Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, — їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
32 Your carcasses shall lie in the wilderness.	32 Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
33 Your children shall wander in the desert forty years, and shall bear your fornication, until the carcasses of their fathers be consumed ill the desert,	33 Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
34 According to the number of the forty days, wherein you viewed the land: year shall be counted for a day. And forty years you shall receive your iniquities, and shall know my revenge:	34 За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
35 For as I have spoken, so will I do to all this wicked multitude, that hath risen up together against me: in this wilderness shall it faint away and die.	35 Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.»
36 Therefore all the men, whom Moses had sent to view the land, and who at their return had made the whole multitude to murmur against him, speaking ill of the land that it was naught,	36 І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
37 Died and were struck in the sight of the Lord.	37 чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
38 But Josue .the son of Nun. and Caleb the son of Jephone lived, of all them that had gone to view the land.	38 Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
39 And Moses spoke all these words to all the children of Israel, and the people mourned exceedingly.	39 І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
40 And behold rising up very early in the morning, they went up to the top of the mountain, and said: We are ready to go up to the place, of which the Lord hath spoken: for we have sinned.	40 А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: «Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.»
41 And Moses said to them: Why transgress you the word of the Lord, which shall not succeed prosperously with you?	41 І каже Мойсей: «Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
42 Go not up, for the Lord is not with you: lest you fall before your enemies.	42 Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, — бо інакше поб’ють вас вороги ваші.
43 The Amalecite and the Chanaanite are before you, and by their sword you shall fall, because you would not consent to the Lord, neither will the Lord be with you.	43 Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.»
44 But they being blinded went up to the top of the mountain. But the ark of the testament of the Lord and Moses departed not from the camp.	44 Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
45 And the Amalecite came down, and the Chanaanite that dwelt in the mountain: and smiting and slaying them pursued them as far as Horma.	45 Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.