Sirach 50

Torna indietro

Douai-Rheims	Біблія
¹ The memory of Josias is like the composition of a sweet smell made by the art of a perfumer:	¹ Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.
² His remembrance shall be sweet as honey in every mouth, and as music at a banquet of wine.	² Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.
³ He was directed by God unto the repentance of the nation, and he took away the abominations of wickedness.	³ Водозбір було за днів його висічено — ставок великий, неначе море.
⁴ And he directed his heart towards the Lord, and in the days of sinners he strengthened godliness.	⁴ Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.
⁵ Except David, and Ezechias, and Josias, all committed sin.	⁵ Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!
⁶ For the kings of Juda forsook the law of the most High, and despised the fear of God.	⁶ Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,
⁷ So they gave their kingdom to others, and their glory to a strange nation.	⁷ як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,
⁸ They burnt the chosen city of holiness, and made the streets thereof desolate according to the prediction of Jeremias.	⁸ як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,
⁹ For they treated him evil, who was consecrated a prophet from his mother's womb, to overthrow, and pluck up, and destroy, and to build again, and renew.	⁹ як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,
¹⁰ It was Ezechiel that saw the glorious vision, which was shewn him upon the chariot of cherubims.	¹⁰ як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!
¹¹ For he made mention of the enemies under the figure of rain, and of doing good to them that shewed right ways.	¹¹ Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, — то він прикрашав святині огорожу.
¹² And may the bones of the twelve prophets spring up out of their place: for they strengthened Jacob, and redeemed themselves by strong faith.	¹² Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,
¹³ How shall we magnify Zorobabel? for he was as a signet on the right hand;	¹³ усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли —
¹⁴ In like manner Jesus the son of Josedec? who in their days built the house, and set up a holy temple to the Lord, prepared for everlasting glory.	¹⁴ аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,
¹⁵ And let Nehemias be a long time remembered, who raised up for us our walls that were cast down, and set up the gates and the bars, who rebuilt our houses.	¹⁵ а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.
¹⁶ No man was born upon earth like Henoch: for he also was taken up from the earth.	¹⁶ Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,
¹⁷ Nor as Joseph, who was a man born prince of his brethren, the support of his family, the ruler of his brethren, the stay of the people:	¹⁷ тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму — Вседержителеві, Богові Всевишньому.
¹⁸ And his bones were visited, and after death they prophesied.	¹⁸ І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, —
¹⁹ Seth and Sem obtained glory among men: and above every soul Adam in the beginning.	¹⁹ і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.
	²⁰ Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, —
	²¹ і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.
	²² Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.
	²³ Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів — в Ізраїлі на віки вічні!
	²⁴ Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!
	²⁵ Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:
	²⁶ ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.
	²⁷ Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.
	²⁸ Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, — той мудрим стане.
	²⁹ Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.

Old Testament

New Testament

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati