Sirach 50

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 The memory of Josias is like the composition of a sweet smell made by the art of a perfumer:	1 Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.
2 His remembrance shall be sweet as honey in every mouth, and as music at a banquet of wine.	2 Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.
3 He was directed by God unto the repentance of the nation, and he took away the abominations of wickedness.	3 Водозбір було за днів його висічено — ставок великий, неначе море.
4 And he directed his heart towards the Lord, and in the days of sinners he strengthened godliness.	4 Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.
5 Except David, and Ezechias, and Josias, all committed sin.	5 Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!
6 For the kings of Juda forsook the law of the most High, and despised the fear of God.	6 Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,
7 So they gave their kingdom to others, and their glory to a strange nation.	7 як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,
8 They burnt the chosen city of holiness, and made the streets thereof desolate according to the prediction of Jeremias.	8 як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,
9 For they treated him evil, who was consecrated a prophet from his mother's womb, to overthrow, and pluck up, and destroy, and to build again, and renew.	9 як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,
10 It was Ezechiel that saw the glorious vision, which was shewn him upon the chariot of cherubims.	10 як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!
11 For he made mention of the enemies under the figure of rain, and of doing good to them that shewed right ways.	11 Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, — то він прикрашав святині огорожу.
12 And may the bones of the twelve prophets spring up out of their place: for they strengthened Jacob, and redeemed themselves by strong faith.	12 Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,
13 How shall we magnify Zorobabel? for he was as a signet on the right hand;	13 усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли —
14 In like manner Jesus the son of Josedec? who in their days built the house, and set up a holy temple to the Lord, prepared for everlasting glory.	14 аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,
15 And let Nehemias be a long time remembered, who raised up for us our walls that were cast down, and set up the gates and the bars, who rebuilt our houses.	15 а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.
16 No man was born upon earth like Henoch: for he also was taken up from the earth.	16 Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,
17 Nor as Joseph, who was a man born prince of his brethren, the support of his family, the ruler of his brethren, the stay of the people:	17 тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму — Вседержителеві, Богові Всевишньому.
18 And his bones were visited, and after death they prophesied.	18 І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, —
19 Seth and Sem obtained glory among men: and above every soul Adam in the beginning.	19 і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.
	20 Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, —
	21 і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.
	22 Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.
	23 Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів — в Ізраїлі на віки вічні!
	24 Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!
	25 Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:
	26 ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.
	27 Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.
	28 Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, — той мудрим стане.
	29 Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.